12 лютого 2021 року
м. Харків
справа № 629/2653/20
провадження № 22-ц/818/1251/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді Тичкової О.Ю.,
суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2020 року ухвалене у складі судді Каращука Т.О.,-
У червні 2020 року Акціонерне товариство «Акцент Банк» (надалі АТ "А-Банк") звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 32006,81 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.11.2013 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" з метою укладення кредитного договору № SAMAB00000001508552 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,0% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач взятих на себе за договором зобов'язань належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 09.05.2020 має заборгованість у розмірі 32006,81 грн, яка складається з: 15578,82 грн - заборгованість за кредитом, 15377,99 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1050 грн - пеня.
Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що в анкеті-заяві не зазначено номер укладеного договору, а тому суду неможливо встановити, що даною заявою відповідач уклав саме договір, який позивач зазначає в розрахунку заборгованості.
В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У якості доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідач в анкеті - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них. Зазначає, що банком на час укладання договору, на виконання положень ЗУ «Про захист прав споживачів», надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є підписання сторонами кредитного договору. Крім того, зазначає, що законом не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог ЗУ « Про захист прав споживачів» є положенням ч. 2 ст. 638 та ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією та сплата періодичних платежів. Вважає, що суд першої інстанції повинен був стягнути з відповідача відсотки у розмірі облікової ставки Національного Банку України, адже відповідач скористався кредитними коштами, тобто таким чином погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів і вже повинен сплачувати процентну ставку.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.11.2013 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (а. с. 8).
Разом із тим, банківські послуги не обмежуються наданням кредитів, а тому із наданої позивачем анкети-заяви не можна дійти беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 мав намір укласти саме кредитний договір, враховуючи відсутність обраного виду картки та відсутність розміру кредитного ліміту.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «А-Банк» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Умов і правил надання банківських послуг, тарифів, правил користування, основних умов обслуговування та кредитування, що в сукупності із анкетою-заявою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг та про досягнення згоди між сторонами щодо всіх умов кредитування, підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.
Враховуючи, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
Так, ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст. 81 ЦПК України.
Звертаючись з позовом АТ «Акцент-Банк» наполягав на тому, що кредитний договір між сторонами укладено та просив стягнути заборгованість, що виникла у зв'язку з невиконанням цього договору.
З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви від 05.11.2013, підписаної відповідачем, вбачається, що у вказаній заяві відсутні будь-які умови кредитування.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання, наведені в апеляційній скарзі на Умови і правила надання банківських послуг у АТ «А-Банк», оскільки надані банком Умови і правила надання банківських послуг у АТ «А-Банк» не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами банку позичальник був ознайомлений, підписуючи анкету-заяву від 05.11.2013 року.
За таких обставин, судова колегія відхиляє доводи про необхідність нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач користувався кредитними коштами, колегія суддів не приймає, оскільки відсутні підстави вважати, що рахунок, яким користувався відповідач відкрито саме на підставі анкети-заяви від 5 листопада 2013 року.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Інші доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» залишити без задоволення.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук