«08» лютого 2021 року
м. Харків
справа № 641/7803/19-ц
провадження № 22ц/818/1333/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович,
заінтересовані особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2020 року в складі судді Чайка І.В.
У листопаді 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, заінтересована особа: ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
Подання мотивовано тим, що 02 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до нього з заявою про примусове виконання виконавчих листів № 641/7803/19, виданих 13 травня 2020 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на її користь заборгованості в розмірі 25 000,00 доларів США та судового збору в розмірі 6192,50 грн.
Зазначив, що 02 червня 2020 року ним відкрито зведене виконавче провадження № 62235940, копію постанови якої направлено боржнику.
Вказав, що з отриманих відповідей з відповідних установ встановлено, що боржник має відкриті рахунки в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк». В трудових відносинах він не перебуває та заробітну плату не отримує. Транспортні засоби та нерухоме майно на праві власності за боржником не зареєстровані.
03 червня 2020 року на адресу реєстрації боржника направлено виклик приватного виконавця. 10 червня 2020 року приватним виконавцем складено акт про неявку за викликом та не надання пояснень стосовно не виконання рішення суду.
Посилався на те, що з метою належного виконання рішення суду, приватним виконавцем 03 червня 2020 року до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» направлено платіжну вимогу для списання грошових коштів, які містяться на рахунках боржника. Банком частково виконано вказану вимогу в розмірі 5718,14 грн. Стягнуті кошти перераховані стягувачу.
Зазначив, що виїздом приватного виконавця 08 липня 2020 року та 27 серпня 2020 року за місцем реєстрації боржника встановлено, що двері квартири зачинено. На неодноразові дзвінки ніхто не відчинив, про що складено відповідні акти.
За повідомленням Адміністрацією Держприкордонслужби України надано витяг щодо перетинання боржником державного кордону, а саме 12 березня 2016 року - виїзд та 14 березня 2016 року - в'їзд.
З метою повідомлення боржника про відкриті виконавчі провадження і виклику для надання пояснень щодо виконання рішення суду у газеті «Урядовий кур'єр» від 10 жовтня 2020 року № 198 (6812) подано оголошення про виклик боржника на 16 жовтня 2020 року о 10-00 годині, проте боржник не з'явився, про що складено відповідний акт.
Вказав, що боржником не вчинено будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, що свідчить про злісне ухилення від виконання зобов'язань.
Просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон шляхом обмеження ОСОБА_2 права виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання боржником своїх зобов'язань.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2020 року в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання.
Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав вимоги та доводи подання.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватним виконавцем здійснено не всі необхідні заходи примусового виконання судового рішення, тому підстави для задоволення подання відсутні.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 06 квітня 2018 року в розмірі 25 000,00 доларів США та судовий збір в розмірі 6192,50 грн (а.с.62-64 том 1).
Не погоджуючись з заочним рішенням ОСОБА_2 20 січня 2020 року подав заяву про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова 21 квітня 2020 року визнана неподаною та повернута заявнику (а.с.67-69, 78-79 том 1).
На виконання вказаного судового рішення 13 травня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова видав виконавчі листи, які отримано представником позивачки 25 травня 2020 року (а.с.85, 99-100,101-102 том 1).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. від 02 червня 2020 року ВП № 62235627 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 641/7803/19, виданого 13 травня 2020 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 6192,50 грн, копію якої направлено на адресу боржника, вказаної у виконавчому листі (а.с.103,104-105 том 1).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. від 02 червня 2020 року ВП № 62234771 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 641/7803/19, виданого 13 травня 2020 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в розмірі 25 000,00 доларів США, копію якої направлено на адресу боржника, вказаної у виконавчому листі (а.с.112,113-114 том 1).
Вказані постанови отримані боржником ОСОБА_2 26 червня 2020 року (а.с.124 том 1).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. від 02 червня 2020 року ВП № 62234771 об'єднано виконавчі провадження № 62234771 та № 6223527 у зведене виконавче провадження № 62235940, копію якої направлено на адресу боржника (а.с.125-126 том 1).
Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. на адресу боржника направлено виклик приватного виконавця № 62235940/3501 від 03 червня 2020 року.
10 червня 2020 року складено акт про те, що судове рішення не виконано, боржник ОСОБА_2 на виклик 10 червня 2020 року не з'явився (а.с.121-122, 123 том 1).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. від 02 червня 2020 року ЗВП № 62235940 накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 27 50,00 доларів США та 8149,75 грн (а.с.141-142 том 1).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. від 02 червня 2020 року ЗВП № 62235940 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що мітяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 27 50,00 доларів США та 8149,75 грн (а.с.146-147 том 1).
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. від 17 червня 2020 року ЗВП № 62235940 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , копії яких направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркасон» та Регіональному сервісному центру МВС в Харківській області (а.с.158-161, 162-164 том 1).
З відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» № 1555/1 від 25 червня 2020 року вбачається, що 07 лютого 2020 року товариство виплатило ОСОБА_2 дохід в межах цивільно-правових відносин, що носили разовий характер та не були трудовими. Починаючи з 08 лютого 2020 року товариство не має із ОСОБА_2 трудових, цивільно-правових, господарських або інших відносин та, відповідно, не здійснює на його користь будь-яких виплат (не виплачує йому будь-яких доходів) і не має джерел для здійснення відрахувань згідно постанови (а.с.165 том 1).
Як вбачається з відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області № 31/20-178 від 30 червня 2020 року ОСОБА_2 не перебуває в трудових та/або договірних відносинах з центром (а.с.166 том 1).
03 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. направлено Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» платіжну вимогу для списання грошових коштів, які містяться на рахунках боржника (а.с.167 том 1).
Із відповідей Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії № НОМЕР_1 від 02 червня 2020 року та про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами вбачається, що про останнє місце роботи боржника № 1063140201 від 02 червня 2020 року інформацію не знайдено (а.с.132,133 том 1).
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 211037724 від 02 червня 2020 року у ОСОБА_2 відсутнє зареєстроване за ним право власності на нерухоме майно (а.с.136-141 том 1).
Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 32-20-22-4632/0/19-20 від 17 червня 2020 року вбачається, що станом на 01 січня 2013 року за ОСОБА_2 згідно книг реєстрації державних актів на право власності, право постійного користування, договорів оренди на земельні ділянки в державному реєстрі земель не обліковуються документи на право власності або користування на земельні ділянки (а.с.180 том 1).
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не значиться (а.с.150-151 том 1).
Із повідомлення Управління споживчого ринку Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку № 850/0/505-20 від 30 червня 2020 року вбачається, що за ОСОБА_2 об'єкти торгівлі, ресторанного господарства та сфери побуту не обліковані (а.с.189 том 1).
08 липня 2020 року та 27 серпня 2020 року приватним виконавцем складено акти приватного виконавця, за якими виїздом приватного виконавця за адресою, зазначеною у виконавчому документі та місцем реєстрації боржника встановлено, що двері квартири зачинено, на неодноразові дзвінки ніхто не відчинив (а.с.178179 том 1).
За повідомленням Головного управління Держпраці у Харківській області № 27/9224/05-20/9208 від 08 вересня 2020 року, інформації щодо наявності об'єктів підвищеної небезпеки, відповідно до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки та великотоннажних і інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, зареєстрованих за ОСОБА_2 не виявлено (а.с.185 том 1).
Як вбачається з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до пункту 23 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 25 червня 2007 року № 472, зареєстрованим у Мін'юсті 05 липня 2007 року за № 765/14032 та згідно наданого витягу з наявної у базі даних інформацією ОСОБА_2 з 12 березня 2016 року по 14 березня 2016 року перетинав державний кордон України (а.с.195 том 1).
З метою повідомлення боржника про відкриті виконавчі провадження і виклику для надання пояснень щодо виконання рішення суду у газеті «Урядовий кур'єр» від 10 жовтня 2020 року № 198 (6812) подано оголошення про виклик боржника ОСОБА_2 на 16 жовтня 2020 року о 10-00 годині, проте боржник не з'явився, про що складено відповідний акт (а.с.196-199 том 1).
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок розгляду подання державного (приватного) виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України регулюється статтею 441 ЦПК України.
Зокрема, статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
За змістом пункту 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року із змінами, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов'язань позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Так, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.
Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Отже, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.
На момент звернення до суду з вказаним поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Таким чином, під ухиленням від виконання зобов'язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об'єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.
Проте, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
У статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон.
Так, згідно пункту 5 частини 1 статті 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Разом з тим, сам факт наявності невиконаного рішення суду чи іншого органу боржником не є відповідно до цього Закону підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника з ухилення від виконання рішення.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
При цьому, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд зазначає, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Відповідно до другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що повинен існувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто, бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника згідно вказаних правових норм необхідним елементом є пропорційність втручання у конвенційне право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов'язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та гарантій на вільне пересування особи.
З аналізу приписів статті 81 ЦПК України у системному зв'язку з пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що саме на державного виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін'юсту України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої Мін'юстом України від 2 квітня 2012 року № 489/20802 в поданні державного виконавця про обмеження виїзду боржника за межі України повинно зазначатись, зокрема, і підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Системний аналіз наведених положень, дає підстави для висновку, що законодавством України передбачено надіслання копій постанов виконавця та інших документів виконавчого провадження боржнику саме за адресою, зазначеною у виконавчому листі.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 06 квітня 2020 року у справі № 161/11434/17 (провадження № 61-597св19).
Матеріали справи свідчать про те, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 06 квітня 2018 року в розмірі 25 000,00 доларів США та судовий збір в розмірі 6192,50 грн.
На виконання вказаного судового рішення 13 травня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова видав виконавчі листи.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 02 червня 2020 року ВП № 62235627 та ВП № 62234771 відкрито виконавчі провадження з виконання виконавчих листів № 641/7803/19, виданих 13 травня 2020 року Комінтернівським районним судом м. Харкова, копії яких направлено на адресу боржника, вказаної у виконавчому листі, які отримані боржником ОСОБА_2 26 червня 2020 року.
Таким чином, ОСОБА_2 вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, оскільки йому надіслано постанови про відкриття виконавчих проваджень за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
При цьому, ОСОБА_2 про ухвалене судове рішення знав ще з грудня 2019 року, про що ним зазначено в заяві про перегляд заочного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи з грудня 2019 року судове рішення не виконується. З червня 2020 року на примусовому виконанні знаходяться виконавчі листи на суму 25 000,00 доларів США та 6192,50 грн.
В добровільному порядку до теперішнього часу ОСОБА_2 суму боргу не погасив, на виклики державного виконавця не з'являвся.
В суді апеляційної інстанції приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В. пояснив, що тричі він викликав боржника до виконавчої установи та здійснював оголошення через засоби масової інформації, однак, жодного разу боржник на виклик не з'явився. Боржник не працює, ніде не зареєстрований. За місцем його проживання приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В. двічі приходив, однак, двері ніхто не відчинив. З поданням до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В. не може звернутися, оскільки боржник немає місця реєстрації. Будь - якого нерухомого або рухомого майна у нього також немає. На рахунках грошові кошти відсутні. Зазначив, що судове рішення не виконується тривалий час, тому просив задовольнити його подання.
Аналізуючи наведені норми права та обставини справи, судова колегія вважає, що порушуючи вимоги, передбачені частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, зокрема, судове рішення в добровільному порядку не виконує, не цікавиться його виконанням, не з'являється на виклик державного виконавця, перешкоджає здійсненню виконавчих дій.
Таким чином, ОСОБА_2 свідомо не виконує зазначені обов'язки. З будь - якими заявами до приватного виконавця щодо причин невиконання ним судового рішення він не звертався.
Виходячи з розміру суми боргу, який є значним, (25 000,00 доларів США та 6192,50 грн), тривалий час невиконання судового рішення, а також того, що приватний виконавець здійснив всі необхідні заходи примусового виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що це в сукупності підтверджує факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх боргових зобов'язань, що є підставою для задоволення подання приватного виконавця. Доказів того, що ОСОБА_2 не виконує боргові зобов'язання з поважних причин, матеріали справи не містять і до суду апеляційної інстанції їх не надано.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з'ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору і дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича - задовольнити.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - задовольнити.
Тимчасово обмежити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання боржником боргових зобов'язань.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 12 лютого 2021 року.