04 лютого 2021 року
м. Харків
справа № 643/6244/18
провадження № 22-ц/818/183/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Тичкової О.Ю.,
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний нотаріус Широкова Вікторія Анатоліївна,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року в складі судді Горбунової А.М.,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13.05.2019 р., в якому вона зазначена продавцем, а покупцем ОСОБА_3 , і який посвідчений приватним нотаріусом Широковою В.А. 13.05.2009.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що вона ніколи не підписувала даний договір, не знайома з ОСОБА_3 та нотаріусом Широковою В.А., договір про продаж своєї квартири ні з ким не укладала і ніяких грошей за продаж квартири не від кого не отримувала.
На підтвердження чого вона має висновок експерта ХНДЕЦК від 12.01.2018, який наданий слідчому у рамках кримінального провадження, заведеного за її заявою по факту шахрайських дій, в якому зазначено, що у договорі підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «ПРОДАВЕЦЬ» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Вважає, що договір купівлі-продажу квартири, належної їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Одинадцятою нотаріальною конторою 28.10.2008 р. № 2-2032, був оформлений та зареєстрований відповідачем по справі приватним нотаріусом Широковою Вікторією Анатоліївною у її ОСОБА_1 відсутності. Таким чином, нотаріус не пересвідчилася що особа, яка є продавцем при укладанні даного договору, є саме ОСОБА_1 , в зв'язку з чим відповідач порушила положення ст. 43 ЗУ «Про нотаріат», щодо установлення особи, звернулася за вчиненням нотаріальної дії. І саме це підтверджує відсутність у написі нотаріуса про посвідчення договору посилання на назву, реквізити певного документу (паспорта, його номеру та серії), за яким нотаріус здійснила встановлення особи продавця.
Зазначеними недбалими діями нотаріуса їй завдано матеріальну шкоду у сумі, яка зазначена у посвідченому нотаріусом договорі, як 21760 доларів США, що станом на 21.05.2018 р. (дата звернення позивача із даним позовом до суду) за курсом НБУ становить 568979,7 грн.
Ухвалою суду від 31.07.2018 за заявою представника позивача залучені до участі по справі в якості третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Судове рішення мотивовано тим, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Незважаючи на роз'яснення судом представнику позивачу та позивачу права на заміну відповідача належним відповідачем, позивач та його представник не погодилися на таку заміну і наполягали на розгляді їх вимог саме до нотаріуса.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на доводи, які аналогічні за змістом доводам позовної заяви. Зазначає, що саме на відповідача приватного нотаріуса Широкової В.А. було покладено як обов'язок нотаріуса переконатися, що перехід права власності на спірну квартиру стався відповідно до закону, по-друге, саме вона виконала функцію держави в якості реєстратора та зареєструвала право власності. Таким чином, саме з вини відповідача позивач втратила право на квартиру АДРЕСА_1 , а тому саме приватний нотаріус Широкова В.А. є належним відповідачем по справі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Широкової В.А., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно договору купівлі-продажу від 13 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., продавець ОСОБА_1 передала, а покупець ОСОБА_3 прийняв у власність належну продавцю однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36, 4 кв.м., житловою площю 18, 7 кв.м.
24.02.2010 між ОСОБА_5 як продавцем, який є одночасно комісіонером за договором комісії, що укладений з ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим № 555.
За вказаним договором купівлі-продажу ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 купив у власність належну ОСОБА_3 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 18, 7 кв.м, загальною площею 36, 6 кв.м та сплатив за неї 200000 грн ще до моменту підписання цього договору.
Позивач оспорює договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , при цьому позов пред'явлено до ОСОБА_6 , яка як приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу 13.05.2009 року посвідчувала спірний договір.
Згідно копії висновку судового експерта ХНДЕКЦ МВС України № 464 від 12.01.2018, який наданий слідчому у рамках кримінального провадження по факту шахрайських дій, підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «ПРОДАВЕЦЬ» договору купівлі-продажу квартири від 13.05.2009, зареєстрований приватним нотаріусам Широковою В.А. в реєстрі № 1836, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у рядку: «ПІДПИС:» заяви ОСОБА_1 від 13.05.2009, зареєстрована приватним нотаріусом Широковою В.А., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Позивач вважає, що договір купівлі-продажу квартири, належної їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Одинадцятою нотаріальною конторою 28.10.2008 р. № 2-2032, був оформлений та зареєстрований відповідачем по справі приватним нотаріусом Широковою В.А. у її ОСОБА_1 відсутності. Таким чином, нотаріус не пересвідчилася що особа, яка є продавцем при укладанні даного договору, є саме ОСОБА_1 , в зв'язку з чим відповідач порушила положення ст. 43 ЗУ «Про нотаріат», щодо установлення особи, звернулася за вчиненням нотаріальної дії. І саме це підтверджує відсутність у написі нотаріуса про посвідчення договору посилання на назву, реквізити певного документу.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст.42, ч.1 ст.48 ЦПК України).
Відповідно до частин 1-3 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідачачи заміну неналежного відповідача.
Таким чином, саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Судом роз'яснювалося право позивача на заміну неналежного відповідача, однак позивач та його представники таке клопотання суду не подавали.
У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялись клопотання про заміну неналежного відповідача. Протоколи судових засідань не містять відомостей про вирішення судом на місці, без видалення до нарадчої кімнати, питання про заміну неналежного відповідача.
При ухвалені судового рішення судом першої інстанції враховано, що ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25.12.2014 рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасовано, провадження у цій справі закрито. В зазначеній ухвалі фактично встановлено, що ОСОБА_3 помер, і зазначено про право ОСОБА_1 звернутися із позовом про визнання договору недійсним до спадкоємців ОСОБА_3 .
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 39), від 1 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 75).
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Крім того, залишаючи без змін судове рішення щодо суті спору, колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19, викладено правовий висновок, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Оскільки в обгрунтування доводів позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що спірний договір купівлі-продажу вона не підписувала, а спосіб захисту, як визнання правочину, який неукладений, тобто такий, що не відбувся, недійсним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У цій частині застосування судами норм матеріального права не відповідає правовому висновку, викладеному у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.
Беручи до уваги те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача та обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним у спірних правовідносинах, апеляційним судом не надається правова оцінка доказам та запереченням які надавалися сторонами на підтвердження чи спростування позову в ході розгляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року №63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», §23).
З огляду на викладене судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук