Іменем України
09 лютого 2021 року м. Кропивницький
справа № 404/4992/19
провадження № 22-ц/4809/327/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.
за участі секретаря - Тимошенко Т.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство «Ритуальна служба - спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2020 року у складі судді Варакіної Н. Б. і
В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Ритуальна служба - спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» (далі - КП «Ритуальна служба») та просив:
-визнати незаконним та скасувати наказ керівника КП «Ритуальна служба» Вісяникова Ю. І. № 83/к від 01.07.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів за частиною першою статті 40 Кодексу законів про працю України;
-поновити його на посаді водія автотранспортних засобів КП «Ритуальна служба»;
-стягнути з КП «Ритуальна служба» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12 000 грн без вирахування податків та обов'язкових платежів.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював в КП «Ритуальна служба» на посаді водія автотранспортних засобів.
Наказом керівника КП «Ритуальна служба» Вісяникова Ю. І. № 83/к від 01.07.2019 позивач був звільнений у зв'язку з скороченням штату працівників за частиною першою статті 40 КЗпП Украни.
Позивач вважає наказ про звільнення незаконним, оскільки при попередженні його про вивільненння, не запропоновано інших посад на підприємтсві.
Інші посади були запропоновані з порушенням вимог законодавства, оскільки ці посади були передбачені лише на один місяць з подальшим звільненням.
Також, рішення про звільнення ОСОБА_1 було прийнято без згоди профспілкового комітету.
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог та додатково просив визнати незаконним та скасувати наказ КП «Ритуальна служба» № 44-к від 23.04.2019 про скорочення посад.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог залишено без розгляду, у зв'язку з тим, що заява була подана після закінчення строків, встановлених для її подання.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що звільнення позивача за частиною першою статті 40 КЗпП України відповідачем проведено правомірно, з дотриманням вимог закону, визначених для такої процедури.
Аналізуючи в сукупності докази надані відповідачем та покази свідків, суд першої інстанції прийшов до висновку, що засідання профспілкового комітету відбулось, а позивач приймав в ньому участь та був попереджений про звільнення, про що й розписався у наказі.
Зокрема, первинною профспілковою організацією розглянуто питання про скорочення служби в присутності ОСОБА_2 та погоджено наказ № 44 від 23.04.2019 про скорочення штату.
Позивач 23.04.2019 був ознайомлений з наказом про скорочення штату, тобто не пізніше ніж за 2 місяці до дати звільнення та у власноручно написаній заяві від 24.06.2019 позивач відмовився від запропонованих посад в зв'язку з малою заробітною платою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 265 ЦПК України, не містить обґрунтування відхилення доказів, мотивів відхилення, відсутня мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи.
Судом першої інстанції було порушено норми КЗпП України, що стосуються порядку звільнення за частиною першою статті 40 КЗпП України, оскільки не було враховано відсутність правових підстав для звільнення через фактичну відсутність змін в організації виробництва і праці та було допущено порушення щодо погодження нового штатного розпису.
Зокрема, оскільки відповідач є унітарним комунальним підприємством, а тому в силу вимог статуту підприємства та Господарського кодексу України, звільнення працівників на підприємстві на підставі частини першої статті 40 КЗпП України, повинно відбуватись після внесення змін до штатного розпису підприємства, яке повинно бути погоджено з органом управління підприємством, а саме Головним управлінням житлово-комунального господарства Міської ради міста Кропивницького, та після погодження з профспілковою організацією, членом якої є працівник.
Штатний розпис, який додано відповідачем до матеріалів справи затверджено лише начальником КП «Ритуальна служба» Вісяниковим Ю.І., без затвердження Органом управління, як це визначено статутом.
Натомість, Головне управління житлово-комунального господарства Міської ради міста Кропивницького своїм листом рекомендував відповідачу робітників, які займають посади по наданню послуг з транспортування тіл померлих громадян до моргу, перевести на посади робітників ритуальних послуг, які будуть підпорядковуватись завідувачам кладовищ, і внести відповідні зміни до штатного розпису.
З огляду на викладене, позивач вважає, що відсутні докази встановлення рентабельності діяльності КП «Ритуальна служба», наказ № 44-к від 03.04.2019, яким на підприємстві визнано послугу доставки тіл померлих громадян у морг спеціалізованим танспортном збитковою та скорочено посади, винесено з перевищенням повноважень підприємства, а суд першої інстанції повинен був дослідити та надати оцінку вказаному документу.
Також судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема - відсутність належної згоди засідання профспілкового комітету на звільнення позивача, що підтверджується показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які суд першої інстанції не взяв до уваги.
Покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , слід оцінювати критично, оскільки вони до сих пір працюють на підприємстві, є підлеглими і знаходяться під тиском керівництва.
Судом першої інстанції не досліджено, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, чи додержавно роботодавцем норми законодавства щодо вивільнення працівника, чи є докази щодо зміни в організації виробництва і праці, чи є докази щодо відмови працівника від переведення на іншу роботу, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувася працівник за два місяці про наступне вивільнення.
Протокол засідання профспілкового комітету сфабрикований, є неналежним доказом та не може підтверджувати дійсність проведення засідання і наявність згоди на звільнення.
Судом першої інстанції не досліджувалась та обставина, що у відповідача мається два штатних розпису: один для звичайних працівників, а інший для адіміністарції, а ОСОБА_1 вважає, що за своєю кваліфікацією та стажем роботи міг би працювати і в адміністрації підприємства.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Завгородня В. В. підтримали доводи апеляційної скарги, представники відповідача ОСОБА_8 та адвокат Ромаданова Г. Г. заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 06.08.2005 прийнятий на роботу водія спеціальної санітарної машини КП «Ритуальна служба - спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» наказом № 121 від 06.08.2005.
Службовою запискою від 18.03.2019 головний бухгалтер КП «Ритуальна служба - спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» доповів, що з аналізу фактичних витрат на утримання спецтранспорту та доходів, які надійшли підприємству у 2018 році по послузі доставки померлих громадян у морг, з'ясовано, що зазначена послуга є збитковою.
Начальник КП «Ритуальна служба - спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» 19.03.2019 звернувся з листом щодо оптимізації структури підприємства та погодження надання послуг до міського голови міста Кропивницького, про те, що адміністрація підприємства вбачає за необхідність оптимізацію поточної структури підприємства шляхом виведення штатних одиниць, які задіяні в наданні послуг по транспортуванню тіл померлих громадян до моргу та погодити можливість надання комплексу послуг по транспортуванню тіл померлих громадян до моргу ФОП ОСОБА_9 .
У відповідь на зазначений лист заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів зазначив, що, відповідно до статуту КП «Ритуальна служба - спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування», керівник підприємства самостійно визначає свою організаційну структуру.
23.04.2019 відбулось засідання первинної профспілкової організації спецкомбінату комунального-побутового обслуговування, на порядку денному якого розглянуто питання скорочення служби по доставці тіл померлих громадян, а саме посад водія автотранспортних засобів (4,4 одиниць) та вантажника (8,4 одиниць). На засіданні профспілкового комітету вирішено надати згоду на припинення трудового договору 01.07.2019 з ОСОБА_1 , водієм автотранспортних засобів.
Наказом начальника КП «Ритуальної служби спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування» № 44-к від 23.04.2019 скорочені посади водія автотранспортного засобу (4,4 одиниць) з 01.07.2019.
З наказом позивач ознайомлений 23.04.2019, про що свідчить його підпис на зворотній стороні наказу.
Позивачу запропоновані інші вакантні посади, наявні на підприємстві, але він, в заяві від 24.06.2019 відмовився від них у зв'язку із малою заробітною платою.
Наказом керівника КП «Ритуальної служби спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування» № 83/к від 01.07.2019 позивач звільнений у зв'язку з скороченням штату працівників за частиною першою статті 40 КЗпП України.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до положень статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
До закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівника з ініціативи адміністрації на зазначених підставах без їх згоди не допускається. Разом із цим, при наявності письмового прохання працівника скоротити термін попередження про наступне звільнення, який є обов'язковим тільки для адміністрації, працівник може бути звільнений до його закінчення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Частиною першою статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро Україничи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Частиною восьмою статті 43 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Матеріалами справи підтверджується, що службовою запсикою на ім'я начальника КП «Ритуальна служба» Вісяникова Ю.І. головний бухгалтер ОСОБА_10 повідомила, щоз аналізу фактичних витрат на утримання спецтранспорту та доходів, які надійшли підприємству у 2018 році по послузі доставки померлих громадян у морг, з'ясовано, що зазначена послуга є збитковою (том 1 а. с. 59).
Начальник КП «Ритуальна служба - спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» 19.03.2019 звернувся з листом щодо оптимізації структури підприємства та погодження надання послуг до міського голови міста Кропивницького, про те, що адміністрація підприємства вбачає за необхідність оптимізацію поточної структури підприємства шляхом виведення штатних одиниць, які задіяні в наданні послуг по транспортуванню тіл померлих громадян до моргу та погодити можливість надання комплексу послуг по транспортуванню тіл померлих громадян до моргу ФОП ОСОБА_9 .
У відповідь на зазначений лист заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів зазначив, що, відповідно до статуту КП «Ритуальна служба - спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування», керівник підприємства самостійно визначає свою організаційну структуру.
Відповідно до копії наказу КП «Ритуальна служба»№ 44-к від 23 квітня 2019 року «Про скорочення штату» визнанопослугу доставки тіл померлих громадян у морги спеціалізованим транспортом - збитковою.
Вказаним наказом скоророчено посади, серед яких - водій автотранспортних засобів та зобов'язано головного економіста внести зміни з 01 липня 2019 року в штатний розпис.
Зокрема, ознайомлено ОСОБА_1 зі скороченням та запропоновано вакантні посади, серед яких: робтіник ритуальних послуг (поховальна бригада), прибиральник території, авторемонтник, водій автотранспортних засобів.
Зазначений наказ погоджено з первинною профспілковою організацією Спецкомбінату комунально-побутового обслуговування та ознайомлено ОСОБА_1 23 квітня 2019 року, що підтверджується його підписом (том 1 а. с. 9).
З інформації, щодо займаних посад та вакансій КП «Ритуальна служба» станом на 01.07.2019 вбачається наявність вакантних посад, серед яких: робітник ритуальних послуг (1,65), водій автотранспортних засобів (покоси)(1), водій автотранспотрних засобів (1), авторемонтник (1), прибиральник території (4) (том 1 а. с. 27-29).
Згідно з витягом з протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації спецкомбінату комунально-побутового обслуговування № 8від 23.04.2019 вбачається, що на засіданні були присутні: голова профкому - ОСОБА_7 , члени профкому - ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , начальник підтприємства - ОСОБА_13 , головний бухгалтер- ОСОБА_10 , юрист - ОСОБА_8 , водії ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , вантажники - ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
На засіданні одноголосно прийнято ряд рішень, серед яких - надати згоду на припинення трудового договору 01.07.2019 з ОСОБА_1 , водієм автотранспортних засобів (том 1 а. с. 25-26).
Копією заяви водія АТЗ ОСОБА_1 на ім'я начальника КП «Ритуальна служба» Вісяникова Ю. І. підтверджується, що позивач відмовився від переведення на іншу роботу, запропоновану за посадами, вказаними в Наказі № 44-к від 23.04.2019 року у зв'язку малою заробітною платою (том 1 а. с. 40).
ОСОБА_1 був звільнений 01 липня 2019 року з посади водія автотранспортних засобів КП «Ритуальна служба» у зв'язку зі скороченням штату працівників, що підтверджується копією наказу КП «Ритуальна служба» № 83-к від 01.07.2019 (том 1 а.с.8, 30).
Позивач був ознайомлений із зазначеним наказом 01.07.2019 та отримав наручно, що підтверджується його підписом.
З наведеного вбачається, що в КП «Ритуальна служба» відбулось скорочення штату працівників, у зв'язку з чим, ОСОБА_18 було у встановлений законом строк повідомлено про наступне вивільнення та запропоновано інші вакантні посади на підприємстві.
Оскільки відповідач відмовився від інших запропонованих посад та враховуючи попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення позивача, КП «Риптуальна служба» при звільненні на підставі пунтку першого статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 із займаної ним посади водія автотранспортного засобу було дотримано вимоги трудового законодавства.
Тому, суд першої інстанції, вирішуючи спір, на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоленні позовних вимог.
Відповідно до другого абзацу пункту 6.2 Статуту КП «Ритуальна служба» підприємство за погодженням з Органом управління визначає управління і встановлює штатний розпис (т.1 а.с.52)
Вказаний припис знаходиться в Розділі 6 «Керівник підприємства» тому суд погоджується з доводами представників відповідача, що за погодженням з Органом управління, тобто з Головним управлінням ЖКГ Кропивницької міської ради, узгоджується лише структура управління та його штатний розпис.
За таких обставин безпідставними є доводи позивача, що доданий відповідачем до матеріалів справи штатний розпис не відповідає Статуту підприємства.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що наказ № 44-к від 03.04.2019, яким на підприємстві визнано послугу доставки тіл померлих громадян у морг спеціалізованим танспортном збитковою та скорочено посади винесено з перевищенням повноважень підприємства, а штатний розпис не затверджений органом управління- Головним управлінням житлово-комунального господарства міської ради міста Кропивницького, з огляду на те, що заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій він заначив ще одну підставу для визнання звільнення незаконним, а саме відсутність згоди на зміну штатного розпису від органу управління та просив визнати незаконним наказ № 44-к від 23.04.2019, судом залишена без розгляду, а вказаний наказ та штаний розпис у цій справі не перевірялись.
Доводи апеляційної скарги про відсутність належної згоди профспілкового комітету на звільнення позивача, що підтверджується показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , спростовуються протоколом засідання первинної профспілкової організації спецкомбінату комунального-побутового обслуговування від 23.04.2019 на якому розглянуто питання скорочення служби по доставці тіл померлих громадян, серед яких посада водія автотранспортного засобу та вирішено надати згоду на припинення трудового договору 01.07.2019 з ОСОБА_1 , водієм автотранспортних засобів.
В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 був присутній під час проведення засідання, що також підтверджується його особистим підписом на ньому, а позивачем належними та допустими доказами не доведено , що вказаний протокол сфабрикований і не підтверджує дійсність проведення засідання та наявність згоди на звільнення.
Позивачем також не доведено, що у КП «Ритуальна служба» була наявна вакантна посада в адміністрації підприємства та те, що ОСОБА_1 за своєю кваліфікацією та стажем роботи міг би працювати в ній.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2020 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12.02.2021.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді А. М. Головань
О. Л. Карпенко