Провадження № 11-кп/803/672/21 Справа № 182/6695/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 лютого 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020040340002145 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нікополі Дніпропетровської області, який не має реєстрації та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 30.04.2013 року вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, 02.03.2016 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
за участю:
прокурора
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 19 березня 2021 року.
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого, а також продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; продовжувати злочинну діяльність - вчиняти кримінальні правопорушення, аналогічні тому, в якому він обвинувачуються; впливати на потерпілих. Також суд враховує репутацію обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів; не має постійного місця роботи та законних джерел доходів, що може стати причиною вчинення нових злочинів, так як це є єдиним його джерелом заробітку, а також те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину групою осіб із застосуванням насилля стосовно жінки похилого віку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду в частині продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Зазначає, що прокурор не навів доказів, які б підтверджували наявність заявлених ризиків або обставини, які свідчать, що з'явилися нові ризики, а також не обґрунтував неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Свідки вже допитані, їхні покази відображені у протоколах допитів, речові докази зібрані і знаходяться у сторони обвинувачення.
Крім того, суд залишив поза увагою довідку про склад сім'ї обвинуваченого, його характеристику з місця проживання та пояснення свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які свідчать, що за місцем проживання він має міцні соціальні зв'язки, після звільнення з місць позбавлення волі став на шлях виправлення, добросовісно працював та мав законні джерела доходів. Посилання суду на те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів є безпідставним, на думку захисника.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений та в режимі відеоконференції його захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити, а ухвалу суду скасувати та застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Прокурор в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважав її безпідставною, а ухвалу суду законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін, а скаргу без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі та, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
З матеріалів провадження слідує, що на розгляді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває об'єднане кримінальне провадження за №12020040340002145 від 29.09.2020 року, №12020040340001942 від 08.08.2020 року стосовно ОСОБА_11 та за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК України.
Прокурор в судовому засіданні суду першої інстанції 20 січня 2021 року заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Розглядаючи дане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Питання обґрунтованості підозри не є предметом судового розгляду, з огляду на стадію кримінального провадження та висунення прокурором обвинувачення і на даний час вже здійснюється судовий розгляд доведеності обвинувачення.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обвинувачений, перебуваючи на свободі може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому злочині, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачено законом покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, особу обвинуваченого, який не має постійного офіційного місця роботи та законного джерела доходу, раніше неодноразово судимий, у тому числі за злочини проти власності, звільнившись з місць позбавлення волі 02.03.2016 року, належних висновків для себе не зробив та знову обвинувачується у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства щодо особи похилого віку із проникненням у житло.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи апеляційної скарги про недоведеність існування ризиків повністю спростовуються дослідженими матеріалами справи.
Твердження захисника про наявність в обвинуваченого сім'ї, міцність соціальних зв'язків, позитивну характеристику не можуть слугувати самодостатньою підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу з огляду на встановлені вище обставини та особу обвинуваченого, оскільки заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати і для їх запобігання судом першої інстанції обґрунтовано продовжений строк тримання під вартою.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінальному правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4