Провадження № 11-кп/803/116/21 Справа № 201/242/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 лютого 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
представників потерпілих- ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018040650001657 від 06 липня 2018 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України,
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права займати посади у юридичні особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на три роки.
ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, за таких обставин.
Обвинувачений ОСОБА_10 , працюючи, на підставі рішення засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрошина» від 02.07.2015 року та наказу № 1 від 02.07.2016 року, на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрошина», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса - АДРЕСА_1 ), уповноважений статутом товариства підписувати від імені товариства цивільно-правові угоди без обмеження за сумою договору, розпоряджатись майном та коштами товариства, отримувати позики, кредити, відкривати кредитні лінії в установах банків, а також продавати, передавати іншим підприємствам, організаціям, установам, здавати в оренду, надавати у безоплатне користування або в позику належні товариству матеріальні цінності Товариства, приймати на роботу та звільняти з неї працівників товариства, застосовувати щодо них заохочення та стягнення, тощо. Виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто будучи службовою особою юридичної особи приватного права, обвинувачений ОСОБА_10 вчинив злочин у сфері службової діяльності, при наступних обставинах.
01 вересня 2017 року між TOB «Боненкамп», в особі директора ОСОБА_11 , та TOB «Украгрошина», в особі директора ОСОБА_10 , укладено Договір зберігання № БН-УАШ-зберігання/01, відповідно до п. 1.1 якого, Поклажедавець (TOB «Боненкамп») передає, а Зберігач (TOB «Украгрошина») приймає на зберігання шини, диски, колеса та комплектуючі до них для сільськогосподарської техніки, спецтехніки і фототехніки в кількості, що визначена у акті приймання-передачі товару.
08 вересня 2017 року за адресою: м. Дніпро, Лоцманський узвіз, 22, на виконання умов Договору зберігання № БН-УАШ-зберігання/01 від 01.09.2017 року, TOB «Боненкамп», в особі директора ОСОБА_11 , передало, а TOB «Украгрошина», в особі директора ОСОБА_10 , отримало за актом приймання передачі Майна на зберігання № 1 від 08.09.2017 року майно, належне TOB «Боненкамп» на загальну суму 883180 грн.
На підставі актів повернення майна № 393 від 27.10.2017 року, № 414 від 08.11.2017 року, № 445 від 27.11.2017 року, TOB «Украгрошина» документально повернуло TOB «Боненкамп» майно на загальну суму 211200 грн.
У невстановлений у ході досудового слідства дату, час та місці у обвинуваченого ОСОБА_10 , який є службовою особою юридичної особи приватного права, виник умисел на використання всупереч інтересам TOB «Украгрошина» своїх повноважень, з метою одержання неправомірної вигоди для себе шляхом звернення на свою користь майна, належного TOВ «Боненкамп» на загальну суму 671980 грн., що було предметом Договору зберігання № БН-УАШ-зберігання/01 від 01.09.2017 року.
Реалізуючи свій злочинний умисел, директор TOB «Украгрошина» обвинувачений ОСОБА_10 , будучи достовірно обізнаним, про відсутність будь-яких підстав на використання та розпорядження майном, належним TOB «Боненкамп», у невстановлений у ході досудового слідства дату, час перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 13, зловживаючи повноваженнями, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використовуючи всупереч інтересам TOB «Украгрошина» свої повноваження, вивіз зі складських приміщень, розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 13, та звернув на свою користь майно, належне TOB «Боненкамп» на загальну суму 671980 грн., що було предметом Договору зберігання № БН-УАШ-зберігання/01 від 01.09.2017 року, яким розпорядився на власний розсуд, внаслідок чого, TOB «Боненкамп» спричинено збитків на суму 671980 грн., що у 762 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є тяжкими наслідками.
В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого просить вирок змінити в частині призначення покарання, призначивши його у вигляді штрафу у розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та особі останнього, внаслідок суворості.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілого ТОВ “Боненкамп” проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить вирок залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який апеляційну скаргу підтримав, прокурора та представників потерпілих, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували безумовною підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого ОСОБА_12 , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_12 судом першої інстанції призначено відповідно до вказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Так, призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не має на утриманні працездатних осіб та неповнолітніх дітей, не страждає тяжкими захворюваннями, не є інвалідом.
В якості обставин, що пом'якшують покарання, судом враховано часткове відшкодування завданої шкоди та не встановлено таких, що його обтяжують.
Надавши оцінку зазначеним судом відомостям та доказам на їх підтвердження, що містяться в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене ОСОБА_12 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З висновками суду першої інстанції про можливість виправлення останнього протягом визначеного судом строку позбавлення волі, колегія суддів погоджується та не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України або призначення менш суворого виду покарання.
Окрім цього, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 416 КПК України, при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
Суд звертає увагу на те, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року, оскаржений представником потерпілого з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, скасовано в тому числі через необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання.
З огляду на викладене, доводи обвинуваченого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та його особі, внаслідок суворості, колегія суддів розцінює як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні з викладених в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4