Провадження № 11-сс/803/203/21 Справа № 202/509/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 лютого 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року, у кримінальному провадженні № 12021040660000067 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина 2012 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
За ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14.24 години 22 березня 2021 року без визначення застави.
Слідчий суддя встановив, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а тому наявні ризики того, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити або сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В апеляції:
- захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування вказує, що слідчим суддею не було взято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_6 особисто повідомив правоохоронні органи про смерть потерпілого, повністю визнав свою вину, не намагався переховуватись. Вказує, що підозрюваний потребує лікування, оскільки в нього пошкоджено лучевий нерв, та його ліва рука практично не працює. Зазначає, що підозрюваний має на утриманні двох малолітніх дітей 2012 та 2019 року років народження, а також батьків пенсіонерів. Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався, в інших кримінальних правопорушеннях не підозрюється.
Таким чином, захисник вважає, що жоден із заявлених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не доведений, а тому враховуючи наведені вище обставини, до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши сторони кримінального провадження, підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
За приписами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
За матеріалами долученими до клопотання, 23 січня 2021 року до ЄРДР за № 12021040660000067 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
23 січня 2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме у нанесенні умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З наданих матеріалів слідує, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується, зокрема: протоколом огляду від 23 січня 2021 року; протоколом огляду трупа від 23 січня 2021 року; протоколом допиту підозрюваного від 23 січня 2021 року; протоколом проведення слідчого експерименту від 23 січня 2021 року; а також іншими матеріалами, долученими до клопотання слідчого, які вказують на високу ймовірність причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому злочину.
Перевіряючи доводи апеляції на наявність ризиків, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України, зважає на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та який відносяться до категорії тяжких злочинів і за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до десяти років позбавленням волі, а тому, на переконання колегії суддів, на даний час наявні ризики, переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування або суду, знищення або схову речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, а також незаконного впливу на потерпілих з метою уникнення покарання, або вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Посилання захисника на наявність у підозрюваного соціальних зв'язків, дитини, постійного місце проживання, а також на відсутність у нього судимостей, не є само по собі достатньо переконливими підставами для стверджень про наявність обставин, які істотно зменшують визначених судом наявних ризиків.
Доводи захисника стосовно наявності у підозрюваного ОСОБА_6 проблем зі здоров'ям, колегія суддів вважає такими, які достатньо не впливають на необхідність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки належних доказів які б свідчили про неможливість підозрюваного у зв'язку з його станом здоров'я знаходитися в установі в умовах тримання під вартою не надано і апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд прийшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарження не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3