Справа №932/802/21
провадження №1-кс/932/399/21
ІменемУкраїни
05 лютого 2021 року м.Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря: ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 12020045030000331 від 09.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 290 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська по справі 932/12561/20, -
До Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 12020045030000331 від 09.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 290 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська по справі 932/12561/20.
В обґрунтування клопотання зазначив, що 09.11.2020 приблизно о 07:54 годині за адресою: м. Дніпро, Центральний район, пр. Олександра Поля, буд.2, під час керуванням автомобіля марки «BMW 520» з д.н.з НОМЕР_1 чорного кольору я був зупинений співробітниками поліції. В подальшому співробітники поліції під час проведення огляду встановили, що Vin-код автомобілю марки «BMW 520» з д.н.з НОМЕР_1 чорного кольору, має ознаки підробки, а також свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , також має ознаки підробки. За даним фактом СД Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області було внесені відомості до ЄРДР за № 12020045030000331 від 09.11.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України. В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні дізнавачем було призначено та проведено судово-трасологічну експертизу № 19/104-9/1/1 від 06.01.2021 автомобіля марки «BMW 520» з д.н.з НОМЕР_1 , у зв'язку із чим заявник вважає, що відсутня необхідність перебування його майна на майданчику, в неналежних умовах (які можуть призводити до пошкодження).
Учасники кримінального провадження у судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Заявник подав заяву у якій просив розглянути клопотання у його відсутність, на його задоволенні наполягав.
Слідчий та прокурор подали заяви про розгляд клопотання за їх відсутності, проти його задоволення та скасування арешту не заперечували. Крім того, слідчим до свого клопотання долучена постанова від 03 лютого 2021 року про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, враховуючи думку учасників кримінального провадження приходжу до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СД ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040030000331 від 09.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 932/12561/20 (провадження № 1-кс/0203/1590/2020) від 30 листопада 2020 року задоволено клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4 , накладено арешт на майно, вилучене в ході огляду 09 листопада 2020 року: транспортний засіб марки «BMW» модель 520, державний номер НОМЕР_1 , чорного кольору та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , заборонивши відчуження, розпорядження та користування цим майном.
Постановою дізнавача СД Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 03.02.2021 закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 290 КК України.
У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують ,що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу ) ;4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.
Відповідно до частини першої ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
У своєму рішенні від 30.06.2020 у справі 727/2878/19 Велика Палата вказала, що внаслідок відсутності у слідчого, який закрив кримінальне провадження самостійно, відповідних повноважень щодо скасування арешту, для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких накладений арешт, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 174 КПК, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи, що арешт на зазначене майно було накладено для збереження речових доказів, а кримінальне провадження на даний час закрито постановою слідчого, до повноважень, якого не входить самостійно вирішувати питання про скасування арешту майна, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням обставин, які склалися, на даний час необхідність в арешті майна, відпала, що є підставою для задоволення клопотання.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 12020045030000331 від 09.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 290 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська по справі 932/12561/20- задовольнити.
Скасувати арешт та заборону відчуження, розпорядження та користуваннятранспортним засобом марки «BMW» модель 520, державний номер НОМЕР_1 , чорного кольору та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , які булинакладені ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2020.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1