09 лютого 2021 року
м.Харків
справа № 642/603/17
провадження № 22-ц/818/791/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого : Хорошевського О.М.
суддів колегії: Бурлака І.В., Яцини В.Б.
за участі секретаря - Пузікової Ю.С.
учасники справи -
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Прокуратури Харківської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Харківській області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 18 вересня 2020 року, постановлене суддею Зимовським О.С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок притягнення невинної особи до кримінальної відповідальності, незаконного засудження та перебування під слідством,-
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який уточнив та просив стягнути з державного бюджету шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на його користь 264846,40 грн та вирішити питання щодо судових витрат.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 01 вересня 2008 року слідчий СВ податкової міліції Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) у Харківській області Запара Н. стосовно нього порушив кримінальну справу №16080049 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України.
08 вересня 2008 року ст. слідчим СВ ПМ Лозівської ОДПІ у Харківській області Бовдуєм С.М. стосовно нього обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд та допитано його як підозрюваного по кримінальній справі №16080049 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та накладено арешт на його рухоме та нерухоме майно.
23 вересня 2008 року пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочинів вже за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України
24 вересня 2008 року стосовно, ОСОБА_1 , складено обвинувальний висновок, який затверджено Лозівським міжрайонним прокурором та кримінальну справу №16080049 направлено для розгляду по суті до Кегичівського районного суду Харківської області за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Кегичівським районним судом зазначена кримінальна справа розглядалася із жовтня 2008 року до 05 травня 2009 року.
05 травня 2009 року постановою Кегичівського районного суду Харківської області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні злочинів за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, та ч. 1 ст. 366 КК України направлено Лозівському міжрайонному прокурору Харківської області для проведення додаткового розлідування. Міра запобіжного заходу щодо нього - підписка про невиїзд.
22 травня 2009 року Лозівським міжрайонним прокурором Харківської області подано апеляцію на зазначену постанову Кегичівського районного суду.
23 липня 2009 року Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області зазначену постанову Кегичівського районного суду залишено без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Кримінальну справу направлено Лозівському міжрайонному прокурору Харківської області для проведення додаткового розлідування.
26 вересня 2009 року винесено постанову про закриття кримінальної справи №16080049 в частині пред'явленого обвинувачення за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364 КК України.
26 вересня 2009 року слідчим СВ ПМ ОСОБА_2 йому пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину за ч. 1 ст. 366 КК України і розслідування кримінальної справи №16080049 за цим епізодом обвинуваченням продовжувалося. Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.
Кримінальну справу №16080049 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину за ч. 1 ст. 366 КК України направлено для подальшого досудового розслідування до відділення міліції у смт. Кегичівка Сахновщинського РВ ГУ МВС України у Харківській області.
07.02.2014 року кримінальна справа №16080049 за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину за ч. 1 ст. 366 КК України надійшла до відділення міліції (смт. Кегичівка) Сахновщинського РВ ГУ МВС України у Харківській області та внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220420000104 від 08.02.2014 року, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 358 КК України.
Ким і коли проведено перекваліфікацію злочину із ч. 1 ст. 366 КК на ч. 1 ст. 358 КК України, позивачу невідомо. Жодних доказів, які б підтверджували наявність в його діях складу злочину, передбаченого як ч. 1 ст. 358, так і ч. 1 ст. 366 КК України, під час досудового розслідування здобуто не було.
21 лютого 2014 року слідчий СВ Сахновщинського РВ з обслуговування Сахновщинського та Кегичівського районів ГУ МВС України у Харківській області Лещенко А.В. виніс постанову про закриття кримінального провадження за №12014220420000104 від 08.02.2014 року (кримінальної справи №16080049) стосовно ОСОБА_1 , відповідно до п. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України.
Позивач зазначає, що перебував під слідством 65 місяців та 13 днів, з 08.09.2008 року стосовно позивача обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд, накладено арешт на рухоме та нерухоме майно позивача, 18 вересня 2008 року пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину за ч.5 ст.191 КК України, а 23 вересня 2008 року знову пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочинів за ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.2 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України, що завдало йому значних моральних страждань.
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 18 вересня 2020 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 327166 грн. 67 коп. Судові витрати зі сплати судового збору компенсовано за рахунок держави.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної поліції в Харківській області та Держава Україна в особі Державної казначейської служби України подали апеляційні скарги в яких просять рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги.
Апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Харківській області вмотивована тим, що суд без дослідження всіх доказів по справі безпідставно прийняв рішення про наявність моральної шкоди у відповідача. Не врахував положень закону щодо розміру моральної шкоди який повинен бути достатнім для розумного задоволення потреб. Суд обраховуючи розмір моральної шкоди виходив із розміру мінімальної заробітної плати 4173,00 грн, однак заробітна плата не є розрахунковою велечиною для розрахунку.
В апеляційній скарзі Держава Україна в особі Державної казначейської служби України посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення скасувати. Зазначає , що суд невірно розрахував розмір моральної шкоди, не проаналізував положення закону та вийшов за межі позовних вимог оскільки позивач просив 236286,40 а суд стягнув 327166,67 грн. позивачем не доведено спричинення йому моральних чи душевних страждань. Суд не встановив чим саме порушено права позивача, та як спричинено моральну шкоду.
Відзиву на апеляційні скарги не надходило.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування та прокуратури позивач впродовж тривалого проміжку часу (65 місяці 13 днів) зазнавав душевних страждань, пов'язаних з протиправною поведінкою щодо нього, оскільки обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд було порушено його право на свободу пересування, внаслідок чого він не міг виїхати на відпочинок чи лікування, а інформація відносно нього про порушену кримінальну справу принижувала честь та гідність і ділову репутацію, що формувало в його оточенні і на роботі негативну думку про нього. Вказані обставини порушили звичайний ритм життя позивача, призвели до погіршення реалізації ним своїх звичок і бажань, внаслідок чого ОСОБА_1 був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та спрямовувати свої зусилля на захист і відновлення попереднього становища. Крім того, вказані обставини привели до погіршення стану здоров'я позивача, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні медичними документами. Такими чином позивач має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, яку слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Розглядом справи встановлено, що 01.09.2008 року слідчим СВ податкової міліції Лозівської ОДПІ у Харківській області Запара Н. стосовно позивача порушено кримінальну справу № 16080049 за ч. ст.191 КК України. (а.с.10, справа №624/603/17)
08.09.2008 року на підставі постанови ст. слідчого СВ ПМ Лозівського ВДПІ в Харківській області Бовдуй С.Н. ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд (т.1, а.с.102 к-п № НОМЕР_1 ).
08.09.2008 року постановою слідчого СВ ПМ Лозівського ВДПІ в Харківській області Бовдуй С.Н., накладено арешт на вклади, цінності та інше рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , де б воно не знаходилося. (т.1, а.с.203 к-п № НОМЕР_1 ).
18 вересня 2008 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину за ч.5 ст.191 КК України. (т.1, а.с.213 к-п № НОМЕР_1 ).
23.09.2008 стосовно ОСОБА_1 складено обвинувальний висновок, затверджений Лозівським міжрайонним прокурором, кримінальну справу №16080049 направлено для розгляду до Кегичівського районного суду Харківської області. З жовтня 2008 року по 05 травня 2009 року вищевказана кримінальна справа розглядалася в Кегичівському районному суді Харківської області.
05.05.2009 року постановою Кегичівського районного суду Харківської області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів за ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України направлено Лозівському міжрайонному прокурору у Харківській області для проведення додаткового розслідування. (т.2, а.с.58 к-п № НОМЕР_1 ).
22.05.2009 року Лозівським міжрайонним прокурором Харківської області подано апеляцію на зазначену постанову Кегичівського районного суду Харківської області.
23.07.2009 року Ухвалою колегії суддів судової падати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області постанову Кегичівського районного суду Харківської області залишено без змін, а апеляцію прокурора залишено без задоволення. Міра Запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 підписка про невиїзд. Кримінальну справу направлено Лозівському міжрайонному прокурору Харківської області для проведення додаткового розслідування.(а.с.31-33, справа 624/603/17).
26.09.2009 року винесена постанова про закриття кримінальної справи №16080049 в частині пред'явленого обвинувачення за ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.2 ст.364 КК України.
26.09.2009 року слідчим СВ ПМ Артемовою Ю.Г. ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину за ч.1 ст.366 КК України.
13.05.2010 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області винесена постанова про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . (т.2, а.с.150-151, к-п № НОМЕР_1 ).
19.05.2010 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області винесена постанова про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме, за адресою: АДРЕСА_2 .(т.2, а.с.165-166, № НОМЕР_1 ).
26.05.2010 року постановою слідчого СВ ПМ Лозівського ВДПІ в Харківській області Артемовою Ю.Г., припинена кримінальна справа в частині пред'явленого обвинувачення у відношенні ОСОБА_1 за ознаками злочинів передбачених ст.ст.191 ч.5, 364 ч.2 КК України, в зв'язку з відсутністю в його діях складу даних злочинів.(т.2, а.с.171-173).
26.05.2010 року слідчим СВ ПМ Лозівського ВДПІ в Харківській області Артемовою Ю.Г. винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за ч.1 ст.366 КК України (т.2, а.с.181-182, №120142204200104).
28.05.2010 року винесена постанова про направлення кримінальної справи №16080049 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.366 ч.1 КК України до Кегичівського районного суду Харківської області для вирішення питання щодо її закриття на підставі ст.11-1 ч.3 КПК України у зв'язку з закінченням строків давності. (т.2, а.с.191-197, №120142204200104.).
25.11.2010 року винесена постанова Кегичівського районного суду про відмову в закритті кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України, відповідно до ст.11-1 КПК України у зв'язку з закінченням строків давності. Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишено без змін підписка про невиїзд. (т.2, а.с.212-214, №120142204200104).
17.02.2011 року Ухвалою колегії суддів судової падати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області апеляцію помічника Лозівського міжрайонного прокурора залишено без задоволення, а постанову Кегичівського районного суду від 25.11.2010 року у відношенні ОСОБА_1 - без змін. (т.2, а.с.230-231, № НОМЕР_1 ).
12.04.2011 року начальником СВ ПМ Лозівського ВДПІ Савельєвим В.В. винесена постанова про зміну кваліфікації дій обвинуваченого, відповідно до якої по кримінальній справі №16080049 кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 змінено на ст.358 ч.1 КК України. (т.3 а.с.3, №120142204200104).
21.04.2011 року начальником СВ ПМ Лозівського ВДПІ Савельєвим В.В. винесена постанова про зупинення досудового розслідування по кримінальній справі №16080049. (т.3, а.с.15, №120142204200104).
27.09.2011 року заступником Лозівського міжрайонного прокурора Хряпинським А, винесена постанова згідно якої постанова слідчого СВ ПМ Лозівського ВДПІ Артемової Ю.Г. від 26.05.2010 року про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за ст.366 ч.1 КК України відмінена, як незаконна та не обгрунтована.(т.4, а.с. 76-77, №120142204200104).
27.09.2011 року начальником СВ ПМ Лозівського ВДПІ Савельєвим В.В. винесена постанова про передачу кримінальної справи за підслідністю, відповідно до якої кримінальна справа №16080049, яка порушена за фактом вчинення злочину за ч.1 ст. 358 КК України, передати Лозівському міжрайонному прокурору для подальшого направлення справи за підслідністю. (т.4, а.с.78, №120142204200104).
27.09.2011 року начальником СВ ПМ Лозівського ВДПІ Савельєвим В.В. винесена постанова про зміну кваліфікації по кримінальній справі, згідно якої кваліфікацію злочину по кримінальній справі №16080049 змінено на ст.358 ч.1 КК України.(т.4, а.с.79, №120142204200104).
Слідчим Сахновщинського РВ (з обслуговування Сахновщинського та Кегичівського районів) ГУ МВС України в Харківській області до ЄРДР внесені відомості про вчинення злочину ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, що підтверджується Витягом з кримінального провадження №12014220420000104 від 08.02.2014.(т.4, а.с.8, №120142204200104).
21.02.2014 слідчим СВ Сахновщинського РВ з обслуговування Сахновщинського та Кегичівського районів ГУ МВС України в Харківській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження за №12014220420000104 від 08.02.2014 року (кримінальна справа №16080049) стосовно ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 КК України. (т.4 а.с.88, №120142204200104).
Такими чином ОСОБА_1 перебував під слідством і судом 65 місяці 13 днів.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Згідно з пунктом 1статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Згідно з пунктами 5 частини 1 статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Частинами п'ятою та шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Обгрунтовуючи звернення до суду ОСОБА_1 зазначив, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»(в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 вересня 2020 року встановлено на рівні 5000 грн.
Внаслідок заподіяння позивачеві моральної шкоди у зв'язку із безпідставним перебуванням позивача під слідством та судом, мінімальний її розмір за 65 місяці 13 днів повинен розраховуватися із розрахунку мінімальної заробітної плати на час ухвалення судового рішення, тобто на 2020 рік в сумі 5000 грн (мінімальний розмір), та становить 65 х 5000 + (5000: 30х 13) = 327166 грн. 67 коп.
Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Доводи апеляційних скарги на пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" N 1774-УІІІ від 06.12.2016 року (із змінами, внесеними згідно із Законом N 2415-VIII від 15.05.2018 року) якими встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат і до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року, судова колегія відхиляє, оскільки, відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачеві не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а відтак, підстави для застосування наведеної норми до виниклих правовідносин відсутні.
Крім того, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", чітко визначено порядок відшкодування даної шкоди виходячи саме з мінімальної заробітної плати.
Враховуючи зазначене, судова колегія доходить висновку, що посилання апеляційної скарги на те, що суд вийшов за межі позовних вимог не можна вважати обґрунтованим. Звертаючись до суду ОСОБА_1 зроблено розрахунок компенсації моральної шкоди виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час звернення, суд виходив із розміру мінімальної заробітної плати на час винесення рішення.
З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення яке ухвалено з дотримання вимог закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновком суду першої інстанції та з їх оцінкою.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Харківській області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 18 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді І.В. Бурлака
В.Б. Яцина
Повне судове рішення складено 12 лютого 2021 року.