Справа № 554/10612/19 Номер провадження 22-ц/814/226/21Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
11 лютого 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Панченка О.О.
Суддів: Пікуля В.П.,Одринської Т.В.
за участю секретаря Коротун І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року, ухваленого у складі головуючого судді Материнко М.О., повний текст якого виготовлено 04 листопада 2020 року, у справі за позовом Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Ваш комфорт», треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання ордеру недійсним та виселення.
Короткий зміст позовних вимог
26 листопада 2019 року Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник» (далі - ДК ЖЕП «Будівельник»), в особі ліквідатора Рибаченка М.П., звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило поновити строк звернення до суду з позовом, визнати недійсним ордер від 17 травня 2016 року №2, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Ваш Комфорт» (далі - ТОВ «Управляюча компанія «Ваш Комфорт») на вселення ОСОБА_1 та двох його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до квартири АДРЕСА_1 , та виселити вищезазначених осіб з даної квартири без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування підстав позову зазначало, що в межах процедури ліквідації ДК ЖЕП «Будівельник», розпочатої на підставі постанови Господарського суду Полтавської області від 08 грудня 2011 року, ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_4 встановлено наявність на балансі та у повному господарському віданні нерухомого майна, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який має статус гуртожитку.
01 січня 2015 року між ДК ЖЕП «Будівельник та ТОВ «Управляюча компанія «Ваш комфорт» укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд. Передано останньому на обслуговування житлові будинки та гуртожитки в кількості 47 одиниць, які перебували на балансі ДК ЖЕП «Будівельник.
Вказувало, що під час проведення інвентаризації було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає ОСОБА_1 разом зі своїми двома неповнолітніми дітьми на підставі ордеру № 2 від 17 травня 2016 року, виданого ТОВ «Управляюча компанія «Ваш Комфорт».
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29 вересня 2016 року вказаний договір від 01 січня 2015 року визнано недійсним.
Наголошувало, що, у зв'язку із визнанням вищевказаного договору недійсним, ордер, виданий ОСОБА_1 на вселення у квартиру АДРЕСА_1 ТОВ «Управляюча компанія Ваш комфорт», є також недійсним. Разом із тим, позивач вказував, що ОСОБА_1 ніколи у трудових відносинах з ДК ЖЕП «Будівельник» не перебував; договору найму вказаного житла з ним не укладалось; на квартирному обліку та у контрольних списках громадян, які потребують поліпшення житлових умов не перебував; рішення про надання зазначеної квартири у його користування ДК ЖЕП «Будівельник» не приймав, а останній не звертався до ДК ЖЕП «Будівельник» із відповідною вимогою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року у задоволенні позову ДК ЖЕП «Будівельник» до ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ТОВ «Управляюча компанія «Ваш комфорт», треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вселення ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми у житлове приміщення відбулося законним шляхом на підставі ордеру, а сама видача вказаного ордеру не була пов'язана з неправомірними діями останнього. Таким чином, місцевий суд встановив відсутність правових підстав для виселення ОСОБА_1 разом з дітьми без надання їм іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.
Крім того, суд першої інстанції зазначив в якості додаткової підстави для відмови у задоволенні позову сплив позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ДК ЖЕП «Будівельник», в особі ліквідатора Рибаченка М.П., подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник зазначав, що відповідачем було порушено порядок вселення в гуртожиток, оскільки фактичне вселення у спірне жиле приміщення відбулося без спеціального ордера позивача, що призвело до порушення встановленого законом порядку.
Також, наголошував, що судом першої інстанції не було вирішено заяву про поновлення пропуску строку на звернення до суду. Пропущення позовної давності з його боку відбулося не навмисно, з необережності, оскільки своєчасно не можливо було дізнатися про порушення свого права.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ДК ЖЕП «Будівельник», а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що наказом управління майном Полтавської обласної державної адміністрації від 04 липня 1997 року № 56, у зв'язку зі зміною назви управління житлово-комунального господарства на державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник», затверджено статут цього підприємства.
У загальному розділі вказаного статуту зазначено, що ДК ЖЕП «Будівельник» засноване на обласній комунальній власності і є правонаступником Полтавського управління житлово-комунального господарства. Його майно становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства (пункт 4.1 статуту).
Згідно з пунктом 4.2 статуту майно закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання.
Відповідно до листа управління майном Полтавської обласної ради від 28 жовтня 2002 року за вих. № 1017/19-8/1388 майно, яке знаходиться на балансі ДК ЖЕП «Будівельник», належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області (обласної комунальної власності). Суб'єктом права комунальної власності від імені територіальних громад виступає Полтавська обласна рада. До переліку закріпленого за ДК ЖЕП «Будівельник» майна, станом на 01 жовтня 2002 року, належить, у тому числі, гуртожиток малосімейного типу за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно постанови Господарського суду Полтавської області від 08 грудня 2011 року (справа №8/471-23/1) припинено процедуру санації ДК ЖЕП «Будівельник» та визнано підприємство банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Борових І.А.
01 січня 2015 року між ДК ЖЕП «Будівельник» та ТОВ « Управляюча компанія «Ваш комфорт» було укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд.
ТОВ «Управляюча компанія «Ваш Комфорт» 17 травня 2016 року в особі в.о. директора Литовки В.М. видала ордер № 2 ОСОБА_1 на право заселення квартири АДРЕСА_1 , з житловою площею 12,53 кв.м, у складі сім'ї: син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання вказані особи з 27 травня 2016 року по теперішній час проживають за даною адресою.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29 вересня 2016 року договір від 01 січня 2015 року, укладений між ДК ЖК «Будівельник» та ТОВ «Управляюча компанія «Ваш комфорт», визнано недійсним.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вселення ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми у житлове приміщення відбулося законним шляхом на підставі ордеру, а тому відсутні правові підстави для виселення останніх без надання їм іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали. Також, в якості додаткової підстави для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив сплив позовної давності.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним. Однак, відмова в задоволенні позову з підстави спливу позовної давності не відповідає вимогам закону з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Положеннями частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодекс, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а відповідно до частини 3 вказаної статті правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 47 Конституції України закріплено право кожного на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 9 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частини 1 та 2 статті 109 ЖК УРСР).
Згідно зі статтею 117 ЖК УРСР у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.
У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.
З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2016 року ОСОБА_1 отримав ордер, виданий ТОВ «Управляюча компанія «Ваш комфорт», відповідно до якого отримав право на заселення разом зі своїми двома неповнолітніми дітьми до квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з договором про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, укладеним 01 січня 2015 року між ДК ЖЕП «Будівельник» та ТОВ «Управляюча компанія «Ваш комфорт», вбачається, що відповідно до підпункту 14, пункту 4.3 даного договору ТОВ «Управляюча компанія «Ваш комфорт» без погодження з замовником може здійснювати видачу ордерів, вселення та виселення мешканців, приватизацію житлового та іншого індивідуального визначеного майна, ведення претензійно-позовної роботи.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо законності вселення ОСОБА_1 разом зі своїми двома неповнолітніми дітьми у житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки вселення відбулося на підставі наданого йому ордеру, видача якого не пов'язана з неправомірними діями самого ОСОБА_1 .
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Доводи апелянта щодо пропуску позовної давності з необережності є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договір від 01 січня 2015 року про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом, укладений між ДК ЖЕП «Будівельник» та ТОВ «Управляюча компанія «Ваш комфорт», визнано недійним ще ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29 вересня 2016 року і заявником по справі був саме ДК ЖЕП «Будівельник», а тому колегія судів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо початку відрахування перебігу позовної давності з моменту винесення зазначеної ухвали.
Також, посилання апелянта на те, що місцевим судом не було розглянуто клопотання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційним судом не береться до уваги, оскільки з тексту мотивувальної частини рішення суду вбачається, що однією з підстав для відмови в задоволенні позову, зокрема, був сплив позовної давності.
Однак, колегія суддів не погоджується з доцільністю застосування у даному випадку додаткової підстави для відмови в задоволенні позову як сплив позовної давності, оскільки, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано не встановив наявність порушення прав ДК ЖЕП «Будівельник, а тому в задоволенні позову необхідно було відмовити лише з підстави його необґрунтованості, без застосування підстави щодо спливу позовної давності.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц.
Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання ордеру на вселення до спірної квартири недійсним та виселення ОСОБА_1 і двох його неповнолітніх дітей з неї, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вселення останніх відбулося на законних підставах, а тому в апеляційного суду відсутні підстави для втручання у право відповідача на користування даною квартирою.
У свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують по суті висновки суду першої інстанції, а лише є підставою для часткової зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення, оскільки доводять факт недоцільності застосування в даному випадку додаткової підстави для відмови в задоволенні позову як сплив позовної давності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 та частини 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року в частині виключення з мотивувальної частини додаткової підстави для відмови в задоволенні позову як сплив позовної давності.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Однак, у зв'язку з тим, що апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність лише часткової зміни рішення місцевого суду шляхом виключення з його мотивувальної частини додаткової підстави для відмови в задоволенні позову, а не про спростовання по суті висновків суду першої інстанції, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник» - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2021 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді: Т.В. Одринська
В.П. Пікуль