Справа № 533/467/20 Номер провадження 22-ц/814/179/21Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
11 лютого 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.
секретар Гнатюк О.С.
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГ-інвест-2012»
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-інвест-2012»
на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області, ухвалене 19 жовтня 2020 року у складі судді Оксенюк М.М.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-інвест-2012» про усунунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила зобов'язати ТОВ «МАГ-інвест-2012» усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою для ведення фермерського господарства площею 4,2000 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0342, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що їй на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 4,2000 га для ведення селянського (фермерського) господарства кадастровий номер 5322084600:00:001:0342, що розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.
Вказувала, що 02 грудня 2012 року між нею та ТОВ «МАГ-інвест-2012» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки та підписано акт приймання-передачі зазначеної земельної ділянки.
У 2020 році їй стало відомо, що 20 вересня 2014 року замість договору оренди земельної ділянки зареєстровано договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року.
Вказувала, що договір емфітевзису від 02 грудня 2012 року вона не підписувала, як не підписувала і договір від 01 жовтня 2014 року про внесення змін до нього щодо продовження строку користування вищезазначеною земельною ділянкою до 2061 року.
Вважає, що відповідач використовує її земельну ділянку без належної правової підстави та зобов'язаний усунути їй перешкоди в землекористуванні.
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано ТОВ «МАГ-інвест-2012» усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою для ведення фермерського господарства площею 4,2000 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0342, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «МАГ-інвест-2012», просило скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 511679, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 4,2000 га для ведення селянського (фермерського) господарства кадастровий номер 5322084600:00:001:0342, що розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (а.с. 8).
02 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «МАГ-інвест-2012» укладено догорів оренди землі, з якого вбачається, що ОСОБА_1 передала ТзОВ «МАГ-інвест-2012» в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,2000 га, для сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради, терміном на 49 років (а.с. 9-10).
Пунктом 39 договору оренди визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Згідно зі ст. 18 ЗУ «Про оренду землі», в редакції, чинній на час укладення договору оренди між сторонами, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Місцевим судом правильно встановлено, що договір оренди землі від 02 грудня 2012 року не був зареєстрований, а тому не набрав чинності і не тягне за собою виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків.
Зазначена обставина фактично визнана сторонами по справі та в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Також місцевим судом правильно встановлено і даний факт не оспорюються сторонами у справі, що 02 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАГ-інвест-2012» укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).
Пунктом 1.1 договору визначено, що предметом договору є земельна ділянка загальною площею 4,2000 га для ведення селянського (фермерського) господарства кадастровий номер 5322084600:00:001:0342, що розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.
Пунктами 3.1, 3.2. та 3.3 договору визначено, що сторони домовилися про те, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється до 31 грудня 2029 року. Сторони домовилися, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації. Емфітевт має право приступити до використання земельної ділянки тільки після реєстрації права користування земельної ділянки у встановленому в законі порядку.
20 вересня 2014 року право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) було зареєстровано в реєстраційній службі Козельщинського РУЮ Полтавської області.
01 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАГ-інвест-2012» укладено договір про внесення змін до Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року.
Пунктом 10 договору визначено, що сторони домовилися про те, що термін користування земельної ділянки на праві емфітевзису складає 49 років і закінчується 02 грудня 2061 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , місцевий суд виходив з того, що договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року не було зареєстровано, а тому у відповідача не виникло право користування земельною ділянкою, що належить позивачу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України емфітевзис встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Відповідно до ст. 126 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ст. 3 ч. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Як підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 205) 20 вересня 2014 року за ТОВ «МАГ-Інвест-2012» було зареєстровано право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, саме з 20 вересня 2014 року у відповідача виникло право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 для сільськогосподарських потреб.
Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не здійснив державну реєстрацію договору емфітевзису, зареєструвавши лише право користування, проте, помилково ототожнив договір оренди землі та договір емфітевзису. Фактично було залишено поза увагою, що законодавство не встановлює необхідність державної реєстрації договору емфітевзису.
При цьому, місцевий суд помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої палати Верховного суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц.
Вищевказаний закон та правові висновки Верховного суду не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору, оскільки в них йдеться про правовідносини, які виникли на підставі договору оренди землі, у той час, як даний спір пов'язаний із укладенням між сторонами договору емфітевзису.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача наполягав на застосуванні до спірних правовідносин, які виникли на підставі договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, законодавства, що регулює правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, за аналогією закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Отже, застосування аналогії закону є можливим лише у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані нормами діючого законодавства.
Проте, цивільні відносини, які виникають з договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) врегульовано нормами ЦК України (глава 33, ст.ст. 407-412), ЗК України (глава 16-1, ст. 102-1, ст. 126), ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зокрема питання реєстрації права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб врегульовано положеннями ст. 126 ЗК України та ст. 4 наведеного Закону).
Таким чином, застосування до правовідносин сторін у даній справі законодавства, що врегульовує питання оренди землі за аналогією закону, є неможливим.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, стосуються застосування норм права, що регулюють правовідносини, які виникли внаслідок укладення договору оренди землі. У даній справі правовідносини виникли на підставі договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не розглядалися. Отже, висновки, викладені у вищевказаній постанові, не можуть бути враховані судом при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ЗК України, в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Отже, договір оренди землі від 02 грудня 2012 року дійсно підлягав державній реєстрації. Сторонами визнано, що у зв'язку із тим, що його державна реєстрація не відбулася, цей договір не тягне за собою виникнення правових наслідків.
Договір емфітевзису від 02 грудня 2012 року не підлягав державній реєстрації. Законом встановлена необхідність реєстрації права користування чужою земельною ділянкою, що і було зроблено відповідачем.
Посилання ОСОБА_1 на те, що договір емфітевзису від 02 лютого 2012 року було підписано не нею, а іншою невідомою особою, не заслуговують на увагу, оскільки в обґрунтування вказаних доводів позивачем не було надано жодного доказу, що правильно встановлено судом першої інстанції та не оскаржується в апеляційному порядку. Такі доводи є припущеннями, на яких, відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, не може ґрунтуватись доказування.
Таким чином, на час розгляду справи ТОВ «Маг-інвест-2012» правомірно користується земельною ділянкою площею 4,2000 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0342, для сільськогосподарських потреб на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), емфітевтичне право за яким встановлено до 31 грудня 2029 року, а тому вимоги ОСОБА_1 про усунення їй перешкод в користуванні зазначеною земельною ділянкою є безпідставними.
Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ТОВ «МАГ-інвест-2012» судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,21 грн.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-інвест-2012» - задовольнити.
Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-інвест-2012» про усунунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-інвест-2012» 1 261,21 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді С.А. Гальонкін
Г.Л. Карпушин