36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.02.2021 Справа № 917/1887/20
за позовом Комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради, вул. Халтуріна, 10 м. Полтва, 36000
до 1) Акціонерного товариства Страхова компанія «Країна», вул. Електриків, 29А, м. Київ, 04176; поштова адреса: Кудрявський узвіз, 7, м. Київ, 704053
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Полтава 2009», вул. Героїв АТО, 114, к.2, кв 79, м. Полтава, 36000
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, адреса проживання: АДРЕСА_1 , працює в ТОВ «Люкс-Полтава 2009.
про стягнення 20 292,06 грн.,
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Дерій Ю.В.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Розглядається позовна заява про стягнення 20 292,06 грн. збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) з вини водія належного відповідачу транспортного засобу.
Ухвалою від 27.11.2020 позовна заява Комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради від 20.11.2020 (вх. № 2066/20 від 26.11.2020) була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України, з огляду на недотримання позивачем вимог, встановлених ГПК України щодо подання позовних заяв, викладених в п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Позивач у визначений судом термін усунув недоліки позовної заяви. Ухвалою від 07.12.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою суд залучив ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки рішення господарського суду по даній справі може вплинути на його права та обов'язки як водія, який винний у вчиненні ДТП.
Ухвала суду від 07.12.2020 направлялась третій особі за адресою, вказаною в постанові Октябрського районного суду м. Полтави від 13.12.2017 (а.с. 17), однак була повернута органом зв'язку з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 93-96).
Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Одночасно заявою від 14.12.2020 (а.с.80-82) позивач відмовився від позову в частині позовних вимог, заявлених до відповідача 1 - ПАТ «СК «Країна».
Відповідач 1 у відзиві (а.с.97-100) проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач протягом року з моменту скоєння ДТП не подав заяву про виплату страхового відшкодування, така заява була подана ним лише 20.10.2020, що стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідач 2 (далі - відповідач) у відзиві (а.с.121-124) визнає позовні вимоги в розмірі франшизи - 500 грн., в іншій частині вимог проти позову заперечує, посилаючись на те, що сума спричинених позивачу збитків має відшкодовуватися страховиком - ПАТ «СК «Країна», яким на момент скоєння ДТП була застрахована відповідальність за шкоду, спричинену транспортним засобом відповідача, також посилається на пропуск позивачем строку позовної давності. Одночасно відповідач у відзиві посилається на наявність рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2020 по справі № 917/742/20, між тими ж сторонами, яке набрало законної сили, тому вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі.
У відповіді на відзив позивач посилається на те, що ремонт пошкодженого внаслідок ДТП тролейбусу «Богдан» №124 був здійснений ним самостійно, при цьому використано матеріали вартістю 21 059,91 грн., а також сплачено 980 грн. за послуги експерта, яким здійснено авто товарознавче дослідження пошкодженого транспортного засобу.
Ухвалою від 08.02.2021 р. суд задовольнив клопотання позивача та поновив позивачу строк для подання доказів, доданих до відповіді на відзив.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
22 листопада 2017 року близько 18 години 10 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN NL 202 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ «Люкс-Полтава 2009», рухався в м. Полтава по вул. Великотирнівській, в порушення п. 10.1, п. 10.3 ПДР України, при зміні напрямку руху праворуч не надав переваги в русі та скоїв зіткнення з тролейбусом «Богдан» Т70110 реєстраційний номер 124 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в правій смузі в попутному напрямку.
Внаслідок зіткнення тролейбус Богдан Т70110, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Комунальне підприємство «Полтаваелектроавтотранс», отримав механічні пошкодження.
Вказані обставини, як і вина в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) саме ОСОБА_1 , встановлені постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.12.2017 по справі № 554/9495/17, яка набрала законної сили 26.12.2017 (а.с.17)
З метою встановлення суми матеріальних збитків за пошкоджений при ДТП тролейбус позивач отримав висновок судового експерта Конопльова С.К. щодо вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників тролейбуса, пошкодженого внаслідок ДТП 22.11.2017 року.
Відповідно висновку експерта, матеріальні збитки становлять 19 312,60 грн. Вартість послуг експерта склала 980,00 грн. На підтвердження вказаного позивачем надано копію акту виконаних робіт № 031217 від 02.12.2018 та копію виставленого експертом (ФОП Конопльов С.К.) рахунку № 031217 від 29.12.2017.
Зазначені вище обставини були встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 21.09.2020 по справі № 917/742/20, яке набрало законної сили (а.с.40-44).
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Станом на 22.11.2017 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля MAN NL 202 д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована ПАТ "СК «Країна», про що свідчить поліс № АК 4323422 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну 100 000 грн., розмір франшизи - 500 грн. (а.с.53,129).
Згідно з відомостями, зазначеними в полісі, страхувальником за ним визначено відповідача.
Зазначеним вище рішенням господарського суду Полтавської області від 21.09.2020 по справі № 917/742/20 було відмовлено в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009", м. Полтава про стягнення майнових збитків у розмірі 20292,06 грн., спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 2 листопада 2017 року з вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «MAN NL202» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ “Люкс-Полтава 2009” та скоїв зіткнення з тролейбусом Богдан Т70110, реєстраційний номер 124, що належить позивачу.
Визначаючи підстави позовних вимог, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Полтава 2009», в межах даної справи, суд приймає до уваги наступне.
Як було встановлено господарським судом Полтавської області у рішенні від 21.09.2020 по справі № 917/742/20, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження звернення ним до страхової компанії із заявою-повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи; в матеріалах справи відсутні докази відмови страховика відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу (а.с.44).
Таким чином, при поданні позовної заяви, яка була предметом розгляду по справі № 917/742/20, позивач не посилався на звернення в установленому порядку з заявою про виплату страхового відшкодування до страхової компанії, якою була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, а також на наявність факту відмови страховика у виплаті страхового відшкодування. Відсутність відповідних фактичних обставин на момент звернення з позовом, який був предметом розгляду по справі № 917/742/20, була встановлена рішенням суду по вказаній справі, яке набрало законної сили.
В той же час, в обґрунтування поданої позовної заяви, яка розглядається судом по даній справі, позивач посилається на факт звернення до страховика (ПАТ «СК «Країна») з заявою від 19.10.2020 про здійснення страхового відшкодування (а.с.45-48), а також на прийняття рішення страховиком - ПАТ «СК «Країна» (відповідачем 1) про відмову у виплаті страхового відшкодування, про яке позивач був повідомлений листом від 10.11.2020 вих.№18035 (а.с.55).
Суд звертає увагу, що вказані фактичні обставини виникли після прийняття рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2020 по справі № 917/742/20, та не існували на момент його прийняття.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (відповідна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року по справі № 917/353/19).
Таким чином, підстави позовних вимог, які розглядалися в межах справи № 917/742/20 не збігаються з підставами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги по даній справі, оскільки до їх складу входять фактичні обставини, які виникли після прийняття рішення по справі № 917/742/20 та не існували на момент його прийняття (зокрема, наявність вмотивованої відмови страховика - ПАТ «СК «Країна» у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пропуск річного строку звернення з заявою про страхове відшкодування).
За таких обставин, посилання відповідача у відзиві на наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.175, п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, визнається судом необґрунтованим.
Під час розгляду заявлених позовних вимог по суті господарським судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела (відповідна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі N 910/20622/17).
Факт належності відповідачу на праві власності автомобіля MAN NL 202 д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП не заперечується відповідачем, а також встановлений рішенням господарського суду Полтавської області від 21.09.2020 по справі № 917/742/20 та не потребує доказування в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України «Про страхування» встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до правової позиції, викладеної в п.п.56, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, відшкодування спричиненої позивачу шкоди відповідачем як особою, винною у скоєнні ДТП, можливо лише у випадках, коли у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), чи коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі отримання вмотивованої відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.
П.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.
Факт відсутності звернення позивача з відповідною заявою про страхове відшкодування до страховика - ПАТ «СК «Країна» на момент прийняття рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2020 по справі № 917/742/20 був встановлений в зазначеному рішенні суду.
Звернення позивача до страховика з заявою від 19.10.2020 про здійснення страхового відшкодування відбулося за межами річного строку, встановленого п.37.1.4 ст.37, а тому відмова ПАТ «СК «Країна» у здійсненні страхового відшкодування з посиланням на пропуск відповідного строку є вмотивованою та обґрунтованою.
За таких обставин, враховуючи відсутність у страховика, яким була застрахована цивільна відповідальність відповідача за спричинену шкоду, відповідного зобов'язання щодо відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, саме відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки, за участю якого сталася ДТП, а не відповідач 1, є належним відповідачем за позовом.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Ч. 2 ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду (відповідна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року по справі № 755/7666/19). При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення особою свого порушеного права.
Вартість робіт, необхідних для відновлення пошкодженого внаслідок ДТП майна, була визначена експертним висновком автотоварознавчого дослідження від 20.12.2017 (а.с.18-28) складеного судовим експертом Конопльовим С.К., компетенція якого підтверджена свідоцтвом №805, виданим Міністерством юстиції України 16.11.2012 (а.с.32). Відповідно до п.1 вказаного висновку вартість відновлювального ремонту тролейбуса Богдан Т70110 реєстраційний номер 124, пошкодженого внаслідок ДТП 22.11.2017 року, визначена за вищезазначених умов, становить : 31 002,60 грн.
У п.2 висновку зазначено, що вартість відновлювального ремонту із урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників тролейбуса Богдан Т70110 реєстраційний номер 124, пошкодженого внаслідок ДТП 22.11.2017 року, визначена за вищезазначених умов, становить 19312,60 грн.
Вартість послуг експерта за проведене дослідження складає 980 грн., що підтверджується рахунком №031217 від 29.12.2017 (а.с.34), та була сплачена позивачем платіжним дорученням № 42 від 05.01.2018, копія якого додана до відповіді на відзив (а.с. 149).
Судом приймається до уваги, що спеціальна норма, якою встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, викладена в ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає застосуванню лише при визначенні розміру відшкодування, яке здійснюється страховиком за відповідним договором страхування, а не особою, яка несе відповідальність за заподіяння шкоди.
Вартість відновлюваного ремонту, визначена в експертному висновку без врахування коефіцієнту зносу, складає 31 002,60 грн. При цьому, лише вартість комплектуючих, необхідних для ремонту, як встановлено у висновку (а.с.24), складає 20 533 грн., з них - 16 700 грн. становить вартість пошкодженого вітрового скла, що підтверджується копією відповідного рахунку постачальника (а.с.31).
Відповідач не надав суду доказів на спростування наведеного висновку експерта, зокрема, не надавав висновок експерта в порядку ч. 3 ст.98 ГПК України, не заявляв клопотань про проведення судової експертизи, а отже несе ризики настання для нього негативних наслідків нереалізації його процесуальних прав (відповідна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 13.05. 2019 року по справі 369/2403/17ц, від 02.10.2019 року по справі № 235/4338/16 ц).
Крім того, як свідчить додана позивачем до відповіді на відзив копія калькуляції вартості робіт по ремонту тролейбуса «Богдан» №124, пошкодженого внаслідок ДТП (а.с.151), фактична вартість відновлювальних робіт, проведених власними силами позивача, склала 26 590,08 грн., при цьому використано матеріали загальною вартістю 21 095,91 грн., з них лобове скло вартістю 16 970,55 грн.
Понесення позивачем витрат на придбання лобового скла та матеріалів, використаних при проведенні відновлювального ремонту власними силами, підтверджується копіями відповідних договорів з постачальниками, рахунками на оплату, видатковими накладними та банківськими виписками щодо здійснення відповідних платежів, доданими до відповіді на відзив (а.с. 152-165).
В той же час, позивачем не подавалася заява про збільшення розміру позовних вимог, таким чином, фактично позивачем заявлені вимоги про стягнення суми, яка не в повному обсязі компенсує розмір коштів, необхідних для проведення відновлювальних робіт.
Крім того, суд звертає увагу, що рішенням господарського суду Полтавської області від 21.09.2020 по справі № 917/742/20, яке набрало законної сили, встановлено той факт, що матеріальні збитки, спричинені позивачу внаслідок ДТП, становлять 19 312,60 грн., вартість послуг експерта склала 980,00 грн., тому він не підлягає доказуванню.
Стосовно посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, судом приймаються до уваги наступні обставини.
Як було встановлено судом, ДТП, за наслідком якої було спричинено шкоду належному позивачу транспортному засобу, мала місце 22 листопада 2017 року.
Позов було подано 20.11.2020 року, що підтверджується датою оформлення експрес-накладної Укрпошти про здійснення відповідного поштового відправлення на адресу господарського суду Полтавської області (а.с.63), та описами вкладення в цінні листи, якими співвідповідачам направлялися копії позовної заяви та доданих матеріалів (а.с.10-15).
Оскільки позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду, тобто 20.11.2020 відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України.
Таким чином, встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності не був пропущений позивачем на момент звернення до суду.
Враховуючи викладене, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 1 підлягає закриттю в зв'язку з прийняттям судом здійсненої позивачем відмови від позову, а позов в частині вимог до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009", м. Полтава визнається судом обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Прийняти здійснену позивачем відмову від позову в частині вимог до Акціонерного товариства Страхова компанія «Країна» (вул. Електриків, 29А, м. Київ, 04176; поштова адреса: Кудрявський узвіз, 7, м. Київ, 704053, код ЄДРПОУ 20842474), провадження у справі в цій частині вимог закрити.
2.Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Полтава 2009» (вул. Героїв АТО, 114, к.2, кв 79, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 36396447) задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Полтава 2009» (вул. Героїв АТО, 114, к.2, кв 79, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 36396447) на користь Комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради (вул. Халтуріна, 10 м. Полтва, 36000, код ЄДРПОУ 03328511) - 20 292,06 грн. боргу; 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Суддя Пушко І.І.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.