вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/2022/20
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 6, код 20077720)
до
квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмакова, буд. 1, код 08167863)
про стягнення 44317,53 гривень
16.07.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту - НАК «Нафтогаз»/позивач) про стягнення з квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (далі по тексту - КЕВ/відповідач) 44317,53 гривень заборгованості з яких: 17250,16 гривень пеня, 3382,38 гривень 3% річних, 3385,37 гривень інфляційні втрати, 20299,62 гривень збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 02.01.2019 № 9496-БО(1)-17, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 3900453,67 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач оплату за переданий газ здійснив несвоєчасно, з порушенням встановлених договором строків, що стало підставою для нарахування та вимог про стягнення 17250,16 гривень пені, 3382,38 гривень 3% річних та 3385,37 гривень інфляційних втрат.
Крім того, враховуючи, що відповідач у березні-квітні 2019 року фактично спожив природний газ у обсязі меншому, ніж узгоджено сторонами умовами договору стягненню з відповідача також підлягають завдані позивачу збитки у розмірі 20299,62 гривень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2022/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем 27.07.2020 ухвали про відкриття провадження від 20.07.2020 у справі № 911/2022/20, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, при цьому правом на подання відзиву на позов не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.01.2019 НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КЕВ (споживач) укладено договір постачання природного газу № 9496/19-БО(т)-17, із подальшими змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами від 29.03.2019 №№ 1, 2, від 16.10.2019 № 3 (далі по тексту - договір), згідно умов якого:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, за кодом ДК 021:201509120000-6- Газове паливо (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункти 1.1., 1.2.);
- постачальник передає споживачу у період з 01.01.2019 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 550,000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у січні - 160,000; у лютому - 155,000; у березні - 148,000; у квітні - 87,000 (пункт 2.1.);
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених у пункті 1.2. цього договору (пункти 3.8., 3.8.1.);
- якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином: пп. 3.13.1) якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; пп. 3.13.2) якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (пункт 3.13.);
- ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 6235,51 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 гривень (пункт 4.2.);
- загальна вартість цього договору становить 3429530,50 гривень, крім того ПДВ - 685906,10 гривень, разом з ПДВ - 4115436,60 гривень (пункт 4.3.);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (пункт 5.1.);
- відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13. цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9. договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1. або 3.13.2. пункту 3.13. цього договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (пункт 5.7.).
- споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13. цього договору (пункт 6.2.);
- постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 цього договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених (пункт 6.3.);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2.).
- пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз. 2) підп. 3.9.2. п. 3.9., 3.13., 5.7., абзац 5 підп. 5) п. 6.2., підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3., абзац 3 підп. 2) п. 6.4. цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється не електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті постачальника (пункт 11.3.).
Додатковою угодою від 29.03.2019 № 2 сторони дійшли згоди про те, що пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз. 2) підп. 3.9.2. п. 3.9., 3.13., 5.7. абзац 5 підп. 5) п. 6.2., підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4. цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019. Пункти 3.2.1., 3.4.1., 3.8.1., абз. 1) підп. 3.9.2. п. 3.9., абзац 4 підп. 5) 6.2., абз. 2 підп. 2, п. 6.4. цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність (пункт 2 додаткової угоди № 2).
Додатковою угодою від 16.10.2019 № 3 сторони погодили внести зміни до умов договору, а саме вирішено внести зміни до п. 2.1. договору доповнивши його абзацом такого змісту «Загальний обсяг (об'єм) природного газу, який постачальник фактично передав споживачу за цим договором відповідно до актів приймання-передачі (оформлених сторонами відповідно до розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» цього договору) станом на 30.04.2019 складає 521,269 тис. куб. м.». Пункт 4.3. договору доповнено таким абзацом «Загальна вартість фактично переданого за цим договором природного газу відповідно до актів приймання-передачі» (оформлених сторонами відповідно до розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» цього договору) станом на 30.04.2019 складає 3250378,06 гривень без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 3900453,67 гривень».
Згідно п. 4 додаткової угоди від 16.10.2019 № 3 визначено, що остання поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися за цим договором з 30.04.2019.
Так, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3900453,67 гривень, що підтверджується копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, а саме:
- від 31.01.2019 за січень на суму 1601705,47 гривень;
- від 28.02.2019 за лютий на суму 1219239,25 гривень;
- від 31.03.2019 за березень на суму 836353,99 гривень;
- від 30.04.2019 за квітень на суму 243154,96 гривень.
Як стверджує позивач та підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача за період з 15.02.2019 по 06.06.2019 та довідкою по операціях по підприємству «КЕВ м. Біла Церква» за період з січня 2019 року по березень 2020 року, оплата за спожитий газ здійснювалась відповідачем з порушенням строків, встановлених п. 5.1. договору та фактично остаточний розрахунок здійснено в повному обсязі 06.06.2019.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого газу, стало підставою для звернення позивача із розглядуваним позовом до суду та, відповідно, застосувати до відповідача відповідальність, встановлену чинним законодавством та умовами договору, за порушення зобов'язань за договором.
З огляду на що позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 17250,16 гривень пені, 3382,38 гривень 3% річних, 3385,34 гривень інфляційних втрат нарахованих за загальний період з 26.03.2019 по 05.06.2019.
До того ж, враховуючи, що відповідачем було порушено умови договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу, внаслідок чого позивачу завдано збитки у розмірі 20299,62 гривні, які останній просить суд стягнути з відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Приписами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що у відповідності до п. 5.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач за отриманий природний газ у період січень-квітень 2019 року розрахувався несвоєчасно чим допустив прострочення. А, отже, не виконавши зобов'язання у строк, встановлений п. 5.1 договору, відповідач допустив порушення зобов'язання.
Згідно наявного у матеріалах справи листа КЕВ від 16.01.2019 № 4/52, останній просив НАК «Нафтогаз України» частину оплат за договором № 9203/18-БО(т)-17 від 30.11.2018 в сумі 59983,45 гривень та за договором від 25.09.2017 № 4075/17-БО(т)-17 в сумі 37432,21 гривень зарахувати в рахунок оплати за договором № 9496/19-БО(т)-17 від 02.01.2019.
Вказані вище обставини в перебігу розгляду справи відповідачем не спростовані та не заперечувались.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 17250,16 гривень пені, 3382,38 гривень 3% річних та 3385,34 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
Відповідач контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені та додаткових нарахувань не надав, доводи позивача не спростував.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором та по суті відповідачем не спростований.
Щодо вимог про стягнення збитків у розмірі 20299,62 гривень
Як встановлено судом у відповідності до п. 3.13. договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору.
Відповідно до пункт 2.1. договору постачальник передає споживачу у період з 01.01.2019 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 550,000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у січні - 160,000; у лютому - 155,000; у березні - 148,000; у квітні - 87,000.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується обсяг спожитого відповідачем газу, зокрема, згідно акту від 31.03.2019 відповідачу у березні фактично передано природний газ у обсязі 111,773 тис. куб. м, а згідно акту від 30.04.2019 відповідачу у квітні фактично передано природний газ у обсязі 32,496 тис. куб. м.
Таким чином, відповідач у березні та квітні 2019 року фактично спожив природного газу в обсязі, меншому на 36,22700 тис. куб. м та на 54,50400 тис. куб. м, ніж узгоджено сторонами п. 2.1. договору.
Пунктом 6.3. договору визначено, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 цього договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до п. 1 Розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1; 3) у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об'ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 3 Розділу VІ Правил за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
У відповідності до п. 3.13. договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином: пп. 3.13.1) якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; пп. 3.13.2) якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 23.05.2019 звернувся до відповідача із актом-претензією від 21.05.2019 № 26-1510-19, якою вимагав від відповідача, на підставі п.п. 3.13., 5.7. договору та п. 1 Розділу VІ Правил, сплатити збитки в розмірі 97586,10 гривень, розрахованих як різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором.
У відповідь на вказану претензію відповідач надіслав позивачу відповідь від 06.06.2019 № 4/415, в якій зазначив про те, що за підсумками березня 2019 року КЕВ стало відомо, що різниця між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного за договором перевищує 5%, а тому останнім на адресу НАК «Нафтогаз України» направлялись 2 примірники додаткової угоди на коригування обсягів газу. Фактичне споживання природного газу стає відомим в перших числах наступного за звітним, а тому КЕВ не визнає пред'явленої претензії.
22.06.2019 позивач звернувся до відповідача із актом-претензією від 19.06.2019 № 26-2382-19, якою позивач вимагав від відповідача, на підставі п.п. 3.13., 5.7. договору та п. 1 Розділу VІ Правил, сплатити збитки в розмірі 142741,26 гривень, розрахованих як різницю між замовленим в квітні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 року природного газу за договором.
У відповідь на вказану претензію відповідач надіслав позивачу відповідь від 05.07.2019 № 4/473, яка за своїм змістом аналогічна відповіді від 06.06.2019 № 4/415.
Зі змісту наявних у матеріалах справи листів від 19.11.2019 №№ 26-3644-19, 26-3642-19 слідує, що позивач у відповідності до роз'яснень НКРЕКП, що стосуються тлумачення підпункту 1 пункту 1 розділу Розділу VІ Правил, здійснив перерахунок суми збитків вказаних у актах від 21.05.2019 № 26-1510-19 та від 19.06.2019 № 26-2382-19 і, відповідно, сума збитків, яка підлягає відшкодуванню за березень 2019 року становить 8288,13 гривень, а за місяць квітень 2019 року - 12011,49 гривень.
Докази направлення на адресу відповідача вказаних актів та листів та, відповідно, їх отримання відповідачем наявні у матеріалах справи.
Суд зазначає, що матеріали справи містять примірник додаткової угоди підписаний з боку споживача, який скерований позивачу із супровідним листом від 08.05.2019 № 4/244 та згідно відмітки проставленої на вказаному листі отриманий останнім 10.05.2019.
Водночас, суд зауважує, що у відповідності до п. 2.4. договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором.
Разом із тим, доказів того, що відповідач, у строки визначені п. 2.4. договору, звертався до позивача із вимогою про перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу у відповідні місяці, матеріали справи не містять.
Враховуючи, що нарахування збитків за відхилення договірного споживання обсягу газу передбачено умовами договору та те, що відповідачем не надано доказів визнання договору недійсним в цій частині, суд вважає нарахування позивачем збитків за порушення договірного споживання обсягу природного газу у березні-квітні 2019 року правомірним.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку збитків, судом встановлено, що такий відповідає обставинам справи щодо порушення відповідачем договірних величин споживання природного газу та є арифметично правильним, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 20299,62 гривень збитків підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
А саме суд приймає рішення про стягнення з квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 17250,16 гривень пені, 3382,38 гривень 3% річних, 3385,34 гривень інфляційних втрат та 20299,62 гривень збитків.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю.
Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмакова, буд. 1, код 08167863) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 17250,16 гривень пені, 3382,38 гривень 3% річних, 3385,34 гривень інфляційних втрат, 20299,62 гривень збитків та 2102,00 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2021.
Суддя Р.М. Колесник