пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 лютого 2021 року Справа № 903/702/20
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,
заявника - відповідача Дунайчука О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача
Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича
про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу
у справі
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"
до Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича
про розірвання договору суборенди землі,
встановив: 27.01.2021р. у судовому засіданні відповідач подав заяву щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 126, ч.4 ст.129 ГПК України (вх.№01-91/5/21), в якій просив суд у разі ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовної заяви ТОВ "Ковельагроспецпостач" до ФОП Дунайчука О.С. про розірвання договору суборенди землі від 20.12.2017, стягнути з позивача - ТДВ "Ковельагроспецпостач" витрати за надання правничої допомоги адвокатом Гарбарчук Н.М. в розмірі 15000грн.
Також, у судовому засіданні відповідачем було заявлено усне клопотання про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необгрунтованих дій позивача.
На обгрунтування вищезазначеного відповідач додав рахунок на оплату №07 від 21.10.2020 р.; рахунок на оплату №08 від 27.01.2021р.; акт приймання-передачі наданих послуг № 7 від 21.10.2020р.; акт приймання-передачі наданих послуг №8 від 27.01.2021р.; банківські квитанції про оплату за товари/послуги від 17.11.2020р., від 27.01.2021 та копію договору про надання правової допомоги від 25.09.2019 року.
Ухвалою суду від 27.01.2021 за заявою позивача залишено позов без розгляду. Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати "09" лютого 2021 р. та встановлено сторонам строк до 02.02.2021р. для подання суду заяв, клопотань та доказів, пов'язаних з розглядом заяви відповідача про відшкодування судових витрат, з направленням поданих документів іншим сторонам судового процесу. Визнано явку учасників справи у судове засідання на їх розсуд.
03.02.2021 на адресу суду від позивача надійшли заперечення (клопотання) проти заяви щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу (вх.№01-57/620/21), в яких останній просить заяву відповідача залишити без розгляду, а в усній вимозі про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необгрунтованих дій позивача, відмовити. Зазначає, що відповідач не довів необгрунтованість дій позивача, не подав належних та допустимих доказів розміру витрат, а у поданих доказах є невідповідність зазначених даних.
Також, 03.02.2021 відповідач подав суду пояснення до заяви щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу домогу відповідно до ст. 126, ч.4 ст.129 ГПК України (вх.№01-57/624/21). Відповідач вказує, що позивач не заперечував, що вказана кількість годин, витрачена адвокатом на надання довірителю адвокатських послуг, є актуальною і пов'язана з роглядом справи, отже обсяг наданих послуг виправданий. Також зазначив, що подання позивачем різного роду безпідставних позовів відносно однієї і тієї ж земельної ділянки та договору суборенди, свідчить про необгрунтовані дії позивача внаслідок яких відповідач змушений витрачати час та кошти для свого захисту.
У судовому засіданні відповідач підтримав подану заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, просив стягнути з позивача дані витрати на суму 15000грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив наступне.
Позивач - ТДВ “Ковельагроспецпостач” звернувся до суду з позовом до відповідача фізичної особи- підприємця Дунайчука О.С., в якому просив розірвати договір суборенди землі строком на 48років від 20.12.2017р., укладений між ТДВ “Ковельагроспецпостач”, як орендарем та ФОП Дунайчуком Олегом Степановичем як суборендарем, предметом якого виступила земельна ділянка з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166 загальною площею 0,2615га.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що земельна ділянка, яка є предметом договору суборенди від 20.12.2017р., передавалася відповідачу ФОП Дунайчуку О.С. в суборенду для розміщення і обслуговування виробничих приміщень, при цільовому призначенні останньої: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. ФОП Дунайчуком О.С. було допущене істотне порушення договору суборенди землі від 20.12.2017р. в частині проведення будівництва на земельній ділянці, яка йому передавалася не для цієї мети.
27.01.2021р. позивач та представник позивача надіслали на адресу суду заяву (клопотання) (вх.№01-83/11/21; №01-83/10/21), в яких просили суд залишити позов без розгляду.
В судовому засіданні 27.01.2021 відповідач, в порядку ч.4 ст.129 ГПК України, подав заяву щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000грн. та усне клопотання про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необгрунтованих дій позивача.
Ухвалою суду від 27.01.2021, на підставі п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України, залишено позов без розгляду та призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Заява відповідача щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зі змісту ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України, на яку посилається відповідач у своїй заяві, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тобто дана стаття регламентує порядок розподілу судових витрат між сторонами у разі вирішення спору по суті з ухваленням відповідного рішення. В даному випадку суд залишив позов без розгляду у зв'язку з поданням позивачем заяви про це, а тому заява відповідача щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу на підставі ч.4 ст.129 ГПК України є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Разом з тим, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.
Обґрунтування жодної із наведених вище обставин заява ФОП Дунайчука О.С. не містить.
Стверджуючи про необґрунтованість дій позивача, відповідач посилається лише на те, що позивачем подано безпідставні позови відносно однієї і тієї ж земельної ділянки, внаслідок яких відповідач змушений витрачати час та кошти для свого захисту.
Проте сам факт подання зазначеного позову не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбачене процесуальним законодавством і не містить обмежень в його реалізації. Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим Конституцією України та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обгрунтованості позову.
В ході розгляду даної справи судом не було встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст.43 ГПК України. Подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду є його процесуальним правом.
Отже, відповідачем не зазначено та не доведено, які дії з пред'явлення позову та в ході розгляду справи мали на меті протиправне ущемлення прав та інтересів відповідача.
Слід також зазначити, що судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу не підтверджені належними доказами.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як встановлено судом, між ФОП Дунайчуком О.С. та адвокатом Гарбарчук Н.М. було укладено договір про надання правової допомоги від 25.09.2019.
На підтвердження понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн заявником було надано наступні документи: Акт №7 від 21.10.2020 приймання-передачі виконаних послуг в сфері права до Договору про надання правової допомоги №б/н від 25.09.2019; Рахунок на оплату №07 від 21.10.2020 на суму 12000грн; Акт №8 від 27.01.2021 приймання-передачі виконаних послуг в сфері права до Договору про надання правової допомоги №б/н від 25.09.2019; Рахунок на оплату №08 від 27.01.2021 на суму 3000грн; банківські квитанції від 17.11.2020 та від 27.01.2021 на загальну суму 15000грн. та Договір про надання правової допомоги від 25.09.2019.
Як вбачається з рахунків на оплату № 07 від 21.10.2020 р. та № 08 від 27.01.2021 р., останні містять посилання на перелік робіт у справі №903/702/20, проте в графі «Клієнт» ФОП Дунайчук О.С. містять реквізити іншого Договору про надання правових послуг № б/н від 14.01.2020 року.
Крім того, у тексті поданих актів №7 від 21.10.2020 та №8 від 27.01.2021 приймання-передачі виконаних послуг в сфері права до Договору про надання правової допомоги №б/н від 25.09.2019 зазначено, що цей Акт складено на виконання п.13 Договору про надання правової допомоги №б/н від 25.01.2019, укладеного між ФОП Дунайчуком О.С. та адвокатом Гарбарчук Н.М. Водночас, відповідачем надано суду Договір про надання правової допомоги від 25.09.2019, у якому, при цьому, відсутній пункт 13.
Також, банківські квитанції від 17.11.2020 та від 27.01.2021 не містять даних, які саме послуги були надані відповідачу. В квитанціях лише зазначено: оплата за товари/послуги, призначення платежу: надання послуг згідно договору.
Водночас, пунктом 11 Договору про надання правової допомоги від 25.09.2019 встановлено, що обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначається у відповідному Розрахунку, який є невід'ємною частиною цього Договору і свідчить про виконання Сторонами своїх зобов'язань. Такого Розрахунку заявником суду не надано.
Отже, надані заявником (відповідачем) докази не доводять розміру та не підтверджують факт понесення відповідачем витрат на правову допомогу у даній справі.
Судом було враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява та усне клопотання відповідача - ФОП Дунайчука О.С. щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000грн. є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 126, 130, 234, 235 ГПК України, господарський суд, -
ухвалив :
Відмовити у задоволенні заяви відповідача - фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 12.02.2021р.
Суддя О. Г. Слободян