Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 552/7810/14-ц
Провадження 6/711/4/21
03 лютого 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.,
при секретарі Бузун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою, після уточнення її в судовому засіданні, просив визнати виконавчий листа таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своєї заяви вказує, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року у справі № 552/7810/14-ц його було визнано боржником та стягнуто суму боргу.
Вважає, що виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, в зв'язку з обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає, а тому згідно ст. 607 ЦК України обов'язок сплачувати борг припинився повністю. Також вказує, що він не має права сплачувати борг добровільно, як споживач, так як потрібна згода власника житла, а такої згоди немає.
А тому просить визнати виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси № 552/7810/14-ц від 21 листопада 2017 року таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.04.2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №552/7810/14-ц, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси 21 листопада 2017 року таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 22.06.2020 року ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.04.2020 року скасована. Справа направлена до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Підставою для скасування судового рішення є те, що справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов'язковим ), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційний суд вказує на те, що під час розгляду справи, поштові повідомлення, що надсилалися на адресу ОСОБА_2 поверталися без вручення із зазначенням причин «інші причини, що не дали змоги виконати пересилання поштового відправлення» (а.с. 32, 33) та «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 38, 46, 54).
Вирішуючи питання відносно заяви ОСОБА_2 , суд не звернув уваги, що крім поштової адреси, ОСОБА_1 в своїх заявах (а.с. 1, 7) зазначив номер телефону, за яким з ним можливо мати зв'язок, а тому не використав всіх можливих механізмів, в тому числі й шляхом складення відповідної телефонограми для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду заяви.
Після надходження справи з Черкаського апеляційного суду, вона була призначена до розгляду на 12.30 год. 09.09.2020 року.
В судовому засіданні 09.09.2020 року ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки йому не було відомо яка справа розглядається.
У зв'язку з вказаними обставинами розгляд справи було відкладено до 11.00 год. 30.09.2020 року, про що ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення йому судової повістки (а.с.119), розміщення оголошення (а.с.121) та направлення SMS-повідомлення (а.с.123) на номер телефону, який зазначений ОСОБА_1 в своїх заявах. SMS-повідомлення доставлено на телефонний номер 10.09.2020 року о 9:56:00 (а.с.123)
30.09.2020 року ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 11.30 год. 21.10.2020 року, про що ОСОБА_1 повідомлявся шляхом на направлення йому судової повістки та направлення SMS-повідомлення на номер телефону, який зазначений ОСОБА_1 в своїх заявах. SMS-повідомлення доставлено на телефонний номер 07.10.2020 року о 15:07:00.
21.10.2020 року в судовому засідання ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим, розгляд справи був відкладений до 15.30 год. 28.10.2020 року.
Про судове засідання, призначене на 15.30 год. 28.10.2020 року ОСОБА_1 повідомлявся належним чином - в судовому засіданні, що зафіксовано під час розгляду справи, а також під розписку, підписану ним особисто 21.10.2020 року (а.с.137).
Разом з тим, 28.10.2020 року ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим, розгляд справи було відкладено до 16:30 год. 18.11.2020 року.
У зв'язку з перебуванням 18.11.2020 року судді на лікарняному, розгляд справи було відкладено до 09:30 год. 11.01.2021 року.
Про судове засідання, призначене на 09:30 год. 11.01.2021 року ОСОБА_1 повідомлявся належним чином - шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, який зазначений ОСОБА_1 в своїх заявах. SMS-повідомлення доставлено на телефонний номер 25.11.2020 року о 16:18:00 (а.с.151).
В судове засідання, призначене на 09:30 год. 11.01.2021 року ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив. У зв'язку з неявкою ОСОБА_1 в судове засідання розгляд справи відкладено до 16.00 год. 03.02.2021 року
Про судове засідання, призначене на 16.00 год. 03.02.2021 року ОСОБА_1 повідомлений належним чином, що підтверджується складеною телефонограмою від 15.01.2021 року (а.с.156), оголошенням про виклик ОСОБА_1 (а.с.158), SMS-повідомленням, направленим на номер телефону, який зазначений ОСОБА_1 в своїх заявах та яке було доставлено на телефонний номер 16.01.2021 року о 11:17:00 (а.с.160).
За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав.
Від представника ПОКВПТГ «Полтаватеплокомуненерго» надійшло до суду клопотання про розгляд даної справи за відсутності їх представника. Просили відмовити в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 .
У відповідності до ст. 432 ЦПК України неявка стягувача та боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (справа «Горнсбі проти Греції»).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 2 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року у справі № 552/7810/14-ц за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 2146 грн. 43 коп., 3% річних в сумі 136 грн. 69 коп., інфляційні в сумі 413 грн. 88 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вказане рішення Придніпровського районного суду, на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України (в редакції від 18 березня 2004 року), набрало законної сили 3 жовтня 2017 року та було звернуто до примусового виконання.
В подальшому, а саме 29 січня 2018 року ОСОБА_1 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року було оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 7 лютого 2018 року ОСОБА_1 було поновлено строк на оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 3 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2017 року - без змін. Вказана постанова набрала законної сили 3 квітня 2018 року.
Звертаючись з даною заявою до суду ОСОБА_1 вказує, що виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2017 року № 552/ 7810/14-ц є таким, що не підлягає виконанню, в зв'язку з обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає, а тому згідно ст. 607 ЦК України обов'язок сплачувати борг припинився повністю. Також вказує, що він не має права сплачувати борг добровільно, як споживач, так як потрібна згода власника житла, а такої згоди немає.
Разом з тим, судом встановлено, що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувала аналогічна справа (справа № 552/7810/14-ц, провадження № 6/711/192/19) за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з тим підстав, що обов'язок боржника виконати обов'язок щодо сплати боргу відсутній повністю що неможливо його виконати у зв'язку з обставинами за які кожна із сторін не відповідає, і він (заявник) не має сплачувати борг.
За результатами розгляду вказаної заяви, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.10.2019р. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 552/7810/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» боргу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19.11.2019 року ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.10.2019 року залишено без змін. Таким чином, вказана ухвала набрала законної сили 19 листопада 2019 року.
Таким чином, судом вже надавалася правова оцінка обставинам викладеним ОСОБА_1 в його заяві, а відтак, суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про визнання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №552/7810/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» боргу таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 80, 81, 432 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №552/7810/14-ц, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси 21 листопада 2017 року таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Головуючий: Р. В. Демчик