Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7007/20
заочне
25 січня 2021 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі Лисенко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 19.10.2017 між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, що підтверджується відповідною розпискою. На виконання вимог вказаного вище договору нею передано відповідачу 4840 доларів США та 1505 ЄВРО в борг, про що відповідачем надано їй розписку від 19.10.2017 року, згідно якої він зобов'язався повернути їй борг до 01.12.2017 року.
Після настання терміну погашення боргу позивач неодноразово зверталася до відповідача з вимогою повернути борг, про що він не заперечував, проте неодноразово просив зачекати. На даний час ОСОБА_2 став уникати спілкування з позивачем, ігнорував її телефонні дзвінки, борг не повернув, тож всі її зусилля виявилися марними.
Зазначає, що згідно даних сайту Національного Банку України від 04.10.2020 року, офіційний курс НБУ станом на 05.10.2020 року долара США до гривні становив 28.34 грн. за 1 долар США, 1 євро до гривні становить - 33.23 грн. Тож, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 05.10.2020 року (день подання даного позову до суду) становить 187176,75грн.
Тож, зважаючи на викладене вище, просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь суму заборгованості за договором позики від 19.10.2017 року, яка з перерахунком суми, що підлягає сплаті у еквіваленті до гривні за офіційним курсом долара США на день подачі позову (05.10.2020року) складає - 187176,75 грн. боргу.
Ухвалою суду від 03.12.2020 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, судом повідомлялася про місце, день та час розгляду справи у встановленому законом порядку. Судом 21.01.2021 року отримано її заяву від 21.01.2021 року, в якій вона просила розгляд справи проводити за її відсутності, оскільки прибути для участі у розгляді справи не має можливості. Заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, судом повідомлявся про місце, день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, причини його неявки суду не відомі. Відзив на позов не подано.
Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача ОСОБА_2 , який повідомлявся у встановленому законом порядку про час, дату і місце судового засідання та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову та проти такого порядку розгляду справи не заперечував позивач, про що заявлено відповідне клопотання.
Враховуючи думку позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, відповідно до розписки від 19.10.2017 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) отримав у борг від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 4840 доларів США та 1505 ЄВРО, що в еквіваленті до національної грошової одиниці України - гривні, складає 187176 грн. 75 коп.
ОСОБА_2 зобов'язався повернути вищевказану суму боргу до 01.12.2017 у грошових одиницях, в яких кошти взяті у борг, адже у розписці відсутня інформація про можливість повернення коштів у іншій валюті. Варто зазначити, що розписка від 19.10.2017 року підписана відповідачем власноручно, а тому - фактично відбулося укладення договору позики.
При цьому, судом встановлено, що відповідач порушив умови виконання зобов'язання, передбачені договором позики, а саме прострочив повернення коштів у сумі 4840 доларів США та 1505 ЄВРО.
Вищезазначена розписка від 19.10.2017, надана їй відповідачем, відповідає вимогам п. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, яка вказує, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Зазначені обставини справи підтверджуються відповідними письмовими доказами, не спростованими відповідачем, а тому суд вважає їх доведеними. При цьому, на час розгляду справи відсутні підтверджуючі докази про те, що договір позики визнаний недійсним чи є розірваним.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором позики не погашає, що є порушенням законних прав ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв'язку. Розписки підписані відповідачем є документом, що стверджує про вчинення правочину між ним та позивачем, тобто сторонами фактично в письмовій формі був укладений договір позики.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Як визначено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов?язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики, розписка про отримання коштів внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Правова позиція з цього приводу викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, постанові 13.12.2017 у справі №309/3458/14-ц.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, постанові Верховного Суду від 08.07.2019 справа №524/4946/16-ц.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 525 ЦК України одноособова відмова від виконання зобов'язань і одноособова зміна умов договору не припустимі, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності з умовами договору та вимогами цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Боржник, як зазначено у ст. 625 ЦК України, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Крім того, слід зазначити, що враховуючи норми ст.ст. 192, 524, 533, 1049 ЦК України, заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Такий висновок суду також узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.01.2019 по справі № 373/2054/16-ц.
Подібний висновок зроблено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі N 308/3824/16-ц, де вказано, що, незалежно від визначеної сторонами валюти боргу у зобов'язанні (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є виключно національна валюта України - гривня - у разі відсутності у сторін відповідної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій. Таким чином, рішення суду про стягнення з відповідача суми боргу в іноземній валюті за відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій є неправомірним й недопустимим способом захисту цивільних прав, оскільки іноземна валюта у спірних правовідносинах між названими сторонами спору може бути виключно валютою боргу, втім не валютою платежу.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18), йдеться про те, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що є підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі N 6-79цс14, у якій зазначено, що, незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. Відтак у національній валюті України підлягають стягненню й інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України.
Тобто Верховним Судом України зроблено висновок, що якщо особа, яка отримала позику в іноземній валюті, не виконала своїх зобов'язань, то з неї стягується сума, визначена в гривневому еквіваленті.
Під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що нею була надана грошова позика відповідачу, про що складено відповідний договір позики (розписка від 19.10.2017). У розписці зазначено розмір отриманих відповідачем грошових коштів, валюта, порядок і строк повернення. Грошові кошти відповідачем не були повернуті позивачці на умовах передбачених договором.
Зазначені вище обставини підтверджуються доказами, наявними у матеріалах справи і не спростовані відповідачем.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, а саме, - слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 19.10.2017 у розмірі 4840 доларів США та 1505 ЄВРО, що за офіційним курсом НБУ в еквіваленті до гривні становить 187176 грн. 75 коп.
Враховуючи норми ч.1 ст. 13 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 187176 грн. 75 коп.
Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1871 грн. 77 коп.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 3, 6, 15, 16, 207, 509, 524-526, 530, 545, 599, 610, 611, 625-627, 640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , код дані відсутні) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики у розмірі 187176 (сто вісімдесят сім сто сімдесят шість) грн. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , код дані відсутні) у дохід держави судовий збір у розмірі 1871 грн. 77 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст судового рішення складено 01.02.2021.
Головуючий: С. М. Позарецька