09.02.2021
Справа № 696/1199/19
1-кп/696/1/21
09 лютого 2021 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка кримінальне провадження № 12019250170000367 від 12.08.2019 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Березняки Смілянського району Черкаської області, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , одруженого, непрацюючого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 213 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пред'явлено обвинувачення в тому, що він не будучи зареєстрованим як фізична особа - підприємець, відомості про яку не включено до переліку суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом, не маючи на праві господарського відання вагового, брухтопереробного та вантажопідйомного обладнання та відповідного устаткування, яке забезпечує, згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку, маючи умисел на здійснення операцій з брухтом чорних та кольорових металів, а саме на заготівлю та реалізацію металобрухту, з метою отримання незаконного матеріального прибутку від здійснення даної діяльності, з порушенням вимог статей 4, 5 Закону України «Про металобрухт» № 619-ХІV від 05.05.1995 року, в невстановлений період часу, самостійно здійснював заготівлю металобрухту, шляхом його закупівлі в фізичних осіб з метою подальшої реалізації, зокрема, 12 серпня 2019 року, близько 16 години 00 хвилин, в порушення даного закону, використовуючи бортовий малотоннажний автомобіль марки УАЗ 452 Д державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 , та ручні побутові ваги, діючи з прямим умислом, направленим на незаконну заготівлю побутового металобрухту у Кам'янському районі Черкаської області з метою його подальшої реалізації, з корисливих мотивів, знаходячись біля домоволодіння АДРЕСА_2 , не маючи документу який посвідчує особу та не оформивши акт приймання, здійснив заготівлю побутового брухту чорних металів в ОСОБА_7 . Крім цього, в цей же день придбав за неустановлену суму та у невстановлених осіб побутовий брухт чорних металів, а всього здійснив заготівлю брухту чорних металів загальною вагою 340 кг.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за частиною 1 статті 213 КК України як здійснення прийому брухту чорних металів фізичною особою, відомості про яку не включено до переліку суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 1 статті 213 КК України не визнав та пояснив, що в серпні 2019 року на автомобілі марки УАЗ, власником якого був ОСОБА_6 , на прохання знайомої громадянки ОСОБА_8 , перевозив її речі зі старого домоволодіння у с. Івківці Чигиринського району до м. Кривий Ріг. Серед цих речей був і металобрухт. В с. Михайлівка Кам'янського району Черкаської області опинився проїздом. Збирався зібрати гриби в лісі неподалік. Коли проїздив через двори, його автомобіль спинила жінка, яка попросила вивезти її непотріб, на що він погодився. Коли від'їхав був спинений працівниками поліції, які запідозрили його у незаконних операціях з металобрухтом. Вони оглянули автомобіль, провели вилучення речей, на його заперечення не реагували. З приводу повернення майна довелось звертатись зі скаргами.
Відповідно до статті 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Під час судового розгляду досліджені всі докази обвинувачення та вирішені всі заявлені прокурором клопотання. На виконання статті 363 КПК України з'ясовано, що у сторін були відсутні будь-які доповнення і клопотання, в тому числі клопотання прокурора щодо зміни, висунення додаткового обвинувачення, відмови від підтримання державного обвинувачення.
Досліджені всі докази сторони обвинувачення: допитані свідки обвинувачення, як то ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , досліджені письмові докази, протоколи слідчих дій, інші процесуальні документи. В судові засідання стороною обвинувачення не були забезпеченні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , сторони не наполягали на їх допиті.
Свідок ОСОБА_8 показала, що з обвинуваченим ОСОБА_5 вони підтримують дружні відносини. Вона просила ОСОБА_5 на автомобілі ОСОБА_6 перевезти її речі з с. Івківці Чигиринського району до м. Кривий Ріг. Потім він передзвонив і повідомив, що працівники поліції вилучили її речі та автомобіль. Працівники поліції просили перелічити належні їй речі і повернули деякі з них. Там були дві металеві бочки, уголки, рейки, каструлі, проволки, кабелі, відрізки труб. Ваги у автомобілі не бачила, підписувала протокол не читаючи, бо довірилась працівникам поліції.
Свідок ОСОБА_6 повідомив, що він являється приватним підприємцем. Займається торгівлею вживаними товарами. З обвинуваченим знайомий. В минулому році до нього передзвонила знайома Люба з м. Кривий Ріг, просила перевезти її речі (дерню, шафи, тощо). Він дав машину ОСОБА_5 , але забирати її довелось з поліції. В кузові автомобіля були речі ОСОБА_13 , деякі з них були повернуті, як і автомобіль.
Свідок ОСОБА_7 розповіла суду, що точного часу не пам'ятає, але в 2019 році вона назбирала металолом, який знаходився у її садибі в с. Михайлівка Кам'янського району Черкаської області. По вулиці їхала машина навантажена якимись металевими речами, водію махнула рукою. Автомобіль зупинився, з нього вийшов чоловік, якому вона передала металобрухт, серед якого були металеві банки з під краски, гвіздки, шматок металевої плити, кришки закаток. Сам водій казав, що їхав по гриби і до лісу було недалеко. Звідки у нього навантажений металобрухт він не казав. Ніяких коштів він їй не передавав. Металеві речі вона йому передала, бо хотіла позбутись цього сміття. Потім до неї приїхала поліція, складали якісь папери, які точно назвати не може, підписувала їх не читаючи, так як без окулярів не могла їх прочитати та перевірити на правильність. Писала документи не вона, а працівники поліції. З обвинуваченим особисто не знайома і до цих подій його не знала.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що в минулому році, точної дати не пам'ятає, але це було літо, період липня чи серпня місяця, по вулицям с. Михайлівка їздив чоловік на автомобілі та скуповував у жителів металобрухт. Багато людей продавали, що і вона зробила. Машина була темно-зеленого кольору. З цим чоловіком був також хлопчина. Коли вони їхали, то сигналили у клаксон, через що на подвір'я виходили люди, у яких невідомі розпитували чи є у них непотрібні металеві речі, при наявності їх важили на власні ваги. За продаж металевих предметів зі слів чоловіка ОСОБА_9 останній отримав від невідомих 200 грн. Ціна була 3,50 грн. за кілограм металу. Самого розрахунку вона не бачила. Коли вже працівники поліції проводили впізнання осіб, вона впізнала цього чоловіка за кермом того авто, і ним виявився обвинувачений ОСОБА_5 . Дані закупівлі провадились декілька разів. Поліція після продажу приїхала до неї тільки через місяць і опитувала не в той день, коли вона віддавала металобрухт ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_10 показала, що являється жителькою с. Михайлівка Кам'янського району Черкаської області. В червні 2019 року приїхав чоловік позбирати металобрухт. Коли їхала його машина, вона виглянула на вулицю і потім передала йому металеві речі, серед яких банки з під фарби, старий бак з під машини, кришки, різне залізяччя. За отримання металу чоловік, яким виявився ОСОБА_5 , видавав її чоловіку 200 грн. З ним був його син, який йому допомагав. Також, її запрошували бути понятою під час огляду цього автомобіля разом з іншим понятим ОСОБА_14 . Під час огляду в кузові автомобіля був металобрухт. Огляд проводився біля хати ОСОБА_7 . Під час огляду знайшли ваги. З протоколом знайомилась, заяв та зауважень від учасників не надходило. Згодом, через деякий час, до неї знову приїхали працівники поліції і проводили впізнання ОСОБА_5 по фотокарткам, проте під час цього були присутні працівники поліції і вона, понятих не було, і ОСОБА_15 та ОСОБА_16 точно не були там, в графах, де вони вказані в протоколі взагалі було пусто.
Оцінюючи відповідність вимогам КПК України показання допитаних у судовому засіданні свідків обвинувачення з точки зору їх належності та допустимості суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до статті 84 КПК України доказами по кримінальній справі є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Кожен доказ в кримінальному процесі повинен мати такі властивості, як відносність та допустимість. Допустимість доказу означає законність джерела, засобу і процесуального порядку його одержання. Доказ повинен бути отриманий належним суб'єктом з належного процесуального джерела.
Як слідує з матеріали кримінального провадження факт незаконної закупівлі металобрухту не є належним чином задокументованим органом досудового розслідування, так як гласними чи негласними діями не оформлено факту передачі обвинуваченим коштів за отриманий металобрухт, а самою свідком ОСОБА_7 заперечується така операція із обвинуваченим. Натомість, покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вказують на підтвердження показів обвинуваченого ОСОБА_5 про джерела появи в керованому ним автомобілі металобрухту та речей, які були вилучені працівниками поліції.
На підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 сторона обвинувачення посилалась на покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які вказували на причетність обвинуваченого ОСОБА_5 до фактів незаконних операцій з металобрухтом.
З даного приводу суд керується вимогами статті 62 Конституції України, а саме, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також, частина 1 статті 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Таким чином, суд знаходить, що вказані покази стосуються подій, які не охоплені пред'явленим ОСОБА_5 обвинуваченням, а саме які передували інкримінованим подіям, а тому вони не можуть бути допустимими доказами через їх неналежність пред'явленому обвинуваченню.
Під час судового розгляду кримінального провадження судом також безпосередньо було досліджено надані стороною обвинувачення письмові докази у вигляді документів.
Зокрема, як слідує з протоколу огляду місця події від 12 серпня 2019 року (а.с. 107-108) він був розпочатий о 16 год. 30 хв., а закінчений о 17 год. 10 хв. в с. Михайлівка Кам'янського району Черкаської області.
З рапорту про отриману інформацію про правопорушення Кам'янського ВП ГУ НП в Черкаській області (а.с. 106) слідує, що о 16 год. 21 хв. працівниками поліції було виявлено порушення законодавства щодо металобрухту в іншому населеному пункті - в м. Кам'янка Черкаської області.
Відомості про виявлене кримінальне правопорушення зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12 серпня 2019 року о 18 год. 59 хв. (а.с. 104).
Отже, з матеріалів кримінального провадження слідує, що огляд проведено не в тому місці, про яке йшлося в рапорті при виявлене правопорушення, але кримінальне провадження зареєстровано за фактом протиправних дій на території населеного пункту відмінному від того, що вказаний у рапорті.
З протоколу огляду місця події від 12 серпня 2019 року слідує, що в порушення частини 1 статті 237 КПК України огляд проведено старшим інспектором СВ Кам'янського ВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_17 , тобто не слідчим чи прокурором.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про Національну поліцію» поверхнева перевірка, як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 статті 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей і документів.
Тобто, огляд як слідча дія полягає в безпосередньому спостереженні, виявленні, фіксуванні й дослідженні його учасниками матеріальних об'єктів, пов'язаних з обставинами вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами частини 1 статті 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення або майна, здобутого у результаті його вчинення, а також установлення розшукуваних осіб.
Отже, обшук є слідчою дією примусового характеру, яка полягає у цілеспрямованому обстеженні приміщень, будівель та ділянок місцевості. Відповідно до частини 6 статті 236 КПК України слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища та речі.
Таким чином, для розмежування проведеної слідчої дії, її оцінки, а також оцінки доказів, отриманих у результаті проведення слідчої (розшукової) дії, потрібно враховувати не назву документа, використану для оформлення процедури її проведення, а зміст та спосіб фактично вчинюваних уповноваженою особою дій, мети проведення слідчої дії.
В судовому засіданні переглянуто відеозапис проведення огляду місця події (а.с. 109). З нього слідує, що працівниками поліції фактично було проведено обшук транспортного засобу, оскільки їх дії супроводжувались не тільки візуальним спостереженням за вмістом кузову транспортного засобу, а й активними діями з вилучення, чіпання та огляду майна, відриванням дверей автомобіля із проникненням до кабіни водія.
Це ж так само відображено і в протоколі огляду місця події. При цьому, як свідчать матеріали кримінального провадження при проведенні цієї слідчої дії працівники поліції не домоглись процесуальної згоди на такі дії як від обвинуваченого, у володінні якого перебував транспортний засіб, так і від його власника ОСОБА_6 - документальні заяви чи заяви під час відеофіксації з цього приводу відсутні.
В даному випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к, згідно якої для з'ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої згоди.
Сам зміст протоколу огляду місця події та досліджений відеозапис його проведення вказують на те, що у володільця транспортного засобу та його власника була відсутня добровільна позиція щодо видачі для огляду транспортного засобу для огляду.
Суд виходить з того, що з огляду на обставини події та процесуальну поведінку учасників слідчої дії, на проведення такого огляду поширювались вимоги статті 30 Конституції України та статей 13, 233, 234 та 237 КПК України.
Між тим, в матеріалах кримінального провадження відсутня ухвала слідчого судді про надання дозволу на вже проведений огляд (обшук), і з таким клопотанням слідчий до слідчого судді не звертався, а тому суд приходить до висновку, що як сам протокол огляду місця події, так і вилучені в ході його проведення речі є недопустимими доказами в розумінні частини 3 статті 233 КПК України, а також з урахуванням того, що до реєстрації кримінального провадження допускається тільки проведення невідкладного огляду, пов'язаного з врятуванням життя людей та майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні правопорушення.
Щодо самого відеозапису з камери відеореєстратора поліцейського транспортного засобу та нагрудної боді-камери (а.с. 109), суд виходить з того, що до матеріалів його долучено старшим слідчим ОСОБА_18 , тоді як записи являються додатком до протоколу огляду місця події, який проводився іншим поліцейським, при відсутності створеної слідчої групи, та відсутності документальним підтверджень про процесуальні джерела появи такого відеозапису у слідчого ОСОБА_18 , який процесуальні дії почав вчиняти у справі тільки після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і не мав ніякого відношення до проведеного огляду з відеофіксацією.
З огляду на вказане суд також визнає такий доказ недопустимим.
Акт зважування від 12 серпня 2019 року (а.с. 110) суд не може прийняти в якості доказу по справі, так як достеменно не доведено, які саме предмети у вигляді металобрухту були зважені, акт не має даних про повірку вагів та не містить даних про його віднесення в якості додатку до протоколу будь-якої самостійної процесуальної дії, хоча згідно пункту 4 частини 2 статті 105 КПК України він повинен бути додатком до протоколу огляду, і мав оцінюватись з ним в сукупності. Крім цього, цей протокол складений старшим інспектором СВ Кам'янського ВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_17 , однак доручення слідчого в силу вимог статті 40 КПК України до матеріалів не надано, що є свідчення складення процесуального документу в черговий раз не уповноваженою особою.
З аналогічних підстав суд не приймає як доказ акт зважування від 03 вересня 2019 року (а.с. 117), та похідні від обох актів огляду протоколи огляду предметів (а.с. 111-115, 118-119, 121-126)., оскільки в такому разі суд керуються положеннями рішень Європейського суду з прав людини по справах «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 р., «Яременко проти України» від 30.04.2015 р., в яких викладена концепція, сенс якої зводиться до того, що якщо джерело доказів («дерево») є недопустимим, то всі докази, отримані за його допомогою («плоди») будуть такими ж.
Суд також не може прийняти як допустимий доказ протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 вересня 2019 року за участі свідка ОСОБА_10 (а.с. 132-134), так як остання пояснила суду, що під час складання цього процесуального документу не були присутні поняті ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , і протокол надавався їй для підпису без їх підписів.
Суд не приймає як доказ і протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 вересня 2019 року за участі свідка ОСОБА_11 (а.с. 135-137), оскільки як слідує з показів свідка ОСОБА_9 обвинувачений упізнавався її чоловіком як особа, яку бачили до інкримінованих подій, а тому його факт впізнання не стосується пред'явленого обвинувачення.
Суд виходить з того, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 213 КК України передбачає здійснення особою умисних активних цілеспрямованих дій з прийому брухту кольорових та чорних металів в порушення вимог Закону України «Про металобрухт».
Згідно статті 1 цього Закону металобрухтом є непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.
Досудовим розслідуванням не встановлено, а прокурором не доведено, що вилучені металеві вироби взагалі являються брухтом кольорових або чорних металів. Висновок експерта з цього приводу відсутній, і ніхто не клопотав про призначення відповідної експертизи.
Кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 213 КК України є одним із різновидів кримінальних правопорушень у сфері господарського діяльності.
Згідно статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Закон про металобрухт не дає визначення операції з металобрухтом у формі прийому брухту чорних металів фізичними особами. Наближеним до поняття прийому брухту чорних металів є визначення купівлі та/або реалізації металобрухту, що міститься в абзаці 9 статті 1 цього Закону, та передбачає діяльність, пов'язану із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів.
За таких обставин, відповідно до вимог статей 92, 337 КПК України прокурор у даному провадженні на підтвердження версії обвинувачення зобов'язаний був довести винуватість ОСОБА_5 у здійсненні без державної реєстрації прийому металобрухту чорних та кольорових металів, шляхом подання належних та допустимих доказів по кожній операції з металобрухтом, яку здійснив обвинувачений по кожній особі, в якої останній скупив його. Стороною обвинувачення не конкретизовано час скоєння правопорушення, суть обвинувачення звелась до загального викладу в обвинувальному акті відомостей про незаконний одноразовий прийом брухту чорних металів вагою 230 кг. При цьому, тривалість правопорушення, його інтенсивність, розмір отриманого та очікуваного доходу та чи відповідають такі дії ознакам підприємницької діяльності залишені поза увагою сторони обвинувачення.
Про це ж і йдеться в правовій позиції Верховного Суду у справі № 241/1510/16-к, викладеній у постанові від 09 квітня 2020 року.
Так, Верховний Суд вказав, що для правильної правової кваліфікації правопорушення, передбаченого статтею 213 КК України, необхідно, крім іншого, також врахувати, що в таких випадках йдеться про відсутність державної реєстрації, обов'язковість якої обумовлена тим, що особа здійснює відповідну діяльність, яка має загальні законодавчі ознаки підприємницької чи іншої господарської діяльності (статті 3, 42 ГК України). Саме про таку діяльність ідеться в законодавчому визначенні операцій з металобрухтом (стаття 1 Закону України «Про металобрухт»), а тому дії осіб, які не мають ознак такої діяльності, не є кримінальним правопорушенням.
Отже, відповідно до вимог статті 91 КПК України до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у цьому випадку належать і обставини, які свідчать про те, що діяльність особи мала ознаки підприємництва.
Згідно зі статті 42 ГК України підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Крім того, відповідно до Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом - це заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів. У статті 1 Закону України «Про підприємництво» зазначено, що підприємництвом визнається безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.
Суд має належним чином перевірити, чи мала діяльність особи ознаки підприємницької.
Відсутність точного часу вчинення правопорушення, місць його вчинення, переліку осіб, у яких систематично придбався металобрухт, сум розрахунків, вказує на недотримання стороною обвинувачення вимог статті 291 КПК України та неконкретизоване обвинувачення, від якого ОСОБА_5 не забезпечено ефективного права на захист. При цьому, прокурор не скористався правом на зміну обвинувачення.
Відповідно до вимог статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Обов'язок доказування цих обставин у відповідності до частини 1 статті 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та у встановлених цим Кодексом випадках, на потерпілого. Тобто, тягар доведення факту вчинення обвинуваченим правопорушення покладається на сторону обвинувачення і не може перекладатись на сторону захисту, і про це йдеться у пункті 39 рішення Європейського Суду з прав людини «Капо проти Бельгії» № 4291/98 від 13 січня 2005 року.
Відповідно до пунктів 18 та 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Усталена практика Європейського Суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (пункт 282 рішення від 14 серпня 2001 року у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (пункт 43 рішення від 14 серпня 2008 року у справі «Кобець проти України»). Також має братись якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (пункт 86 рішення від 11 липня 2013 року у справі «Яллох проти Німеччини»).
Верховний суд (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 червня 2018 р. у справі № 712/13361/15, провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387) зазначив, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Тобто, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають: «2. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Стаття 374 КПК України вимагає від суду викласти в мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, встановити форми вини і мотиви правопорушення, докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожен з елементів, що має значення для правової кваліфікації діянь ОСОБА_5 . Водночас, стороною обвинувачення не доведено наявності у обвинуваченого прямого умислу на порушення порядку здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів без державної реєстрації.
З огляду на вище викладене, обвинуваченого ОСОБА_5 слід виправдати у зв'язку із не доведенням вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується. Згідно пункту 1 частини 1 статті 373 КПК України в такому разі слід ухвалити відносно нього виправдувальний вирок.
Судові витрати у даному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Слід вирішити в порядку статті 100 КПК України долю речових доказів.
Керуючись статтями 373, 374 КПК України,
Ухвалив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати невинуватим по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 213 КК України та виправдати в зв'язку з не доведенням вчинення ним кримінального правопорушення.
Речові докази по справі: побутовий брухт чорного металу вагою 230 кг, електронні побутові ваги, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Кам'янського ВП ГУ НП в Черкаській області повернути ОСОБА_5 після набрання вироком законної сили; автомобіль УАЗ 452Д д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 та свідоцтво про його реєстрацію залишити власнику ОСОБА_6 ; DVD-диск зі відеозаписами щодо проведення огляду від 12 серпня 2019 року залишити в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Кам'янський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити виправданому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя : ОСОБА_1