Справа № 643/7765/18
Провадження № 2/643/161/21
03.02.2021 року Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Довготько Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Хотян К.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому, після збільшення позовних вимог просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на його користь майнову шкоду, завдану внаслідок злочину, у сумі 34 905,73 грн., моральну шкоду, завдану внаслідок злочину, у сумі 1 000000, 00 грн. та витрати на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 17 270, 00 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що перебуваючи біля ресторану «Альтбір», розташованого за адресою: м.Харкові вул. Героїв Праці 14-В, разом з дружиною ОСОБА_6 та друзями: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у ніч з 17 на 18 серпня 2012р., отримав тілесні ушкодження легкого та середнього ступеня тяжкості від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . За даною подією було порушено кримінальну справу у відношенні всіх відповідачів по справі. Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 21.01.2018р. (справа № 640/5836/14-к) кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, закрито у зв'язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Його цивільний позов по даній кримінальній справі було залишено без розгляду. Відповідно до даної ухвали в судовому засіданні обвинувачені - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заявили клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 296 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим просили кримінальне провадження закрити. Зазначили, що таке рішення є добровільним і вони розуміють його наслідки, а саме у разі задоволення судом клопотання дане звільнення не є реабілітуючим. Відповідно до висновків експертів № 3187-С від 06.11.2012р., № 645-С від 25.05.2013р. та № 2956-а/13 від 10.10.2013р. йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого підголовчастого перелому другої п'ясної кістки, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку з лікворно-гіпертензійним синдромом, закритий перелом кісток носу. Садна та синці на обличчі, синці на тулубі та правій руці та садна на ногах. Вказані тілесні ушкодження, а саме: закритий підголовчастий перелом другої п'ясної кістки зі зміщенням кісних уламків відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з лікворно-гіпертензійним синдромом, закритий перелом кісток носу з усіма іншими ушкодженнями віднесено до легких тілесних ушкоджень. На лікування він витрати грошові кошти у сумі 24154, 00грн. В той же час, під час розгляду справи в порядку кримінального провадження, протягом 2016-2018 років, він поніс додаткові витрати на придбання лікарських препаратів для лікування наслідків спричинення йому відповідачами тілесних ушкоджень на загальну суму 10 751,73грн. Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди, витрачених коштів на лікування складає 34 905,73грн. Окрім матеріальних витрат на лікування, він також зазнав й моральних страждань, розмір яких оцінює в 1000000,00 грн. Моральна шкода виразилась в душевних стражданнях з приводу несправедливого та ганебного до нього ставлення з боку відповідачів, як на момент побиття (відчував приниження, коли його били, на очах дружини та друзів), та під час тривалого захисту своїх порушених прав (розпач у неможливості покарати кривдників). Моральна шкода також полягала й у фізичному болі та душевних стражданнях, які позивач відчував в момент завдання йому тілесних ушкоджень з боку відповідачів, та на протязі тривалого часу, поки гоїлись рани. Окрім того, останні 7 років він був змушений змінити свій звичайний уклад життя - звертатися до лікарів, приймати ліки, отримувати правову допомогу спеціалістів адвокатів. Після побиття одержані тілесні ушкодження призвели до тимчасової відірваності від активного соціального життя, порушення налагоджених робочих зав'язків, викликали негативні переживання і спогади, знижений настій та страх перед можливістю повторення подібної ситуації. Змінилось його фінансова становище у бік вимушеного зростання витрат на ліки, обстеження, процедури, і це все одночасно з неможливістю працювати і втратою налагоджених ділових зв'язків, що призвело до необхідності позичати грошові кошти у знайомих, адже через значні витрати на лікування банально не вистачало грошей на їжу. Такий тривалий розгляд справи і переживання внаслідок незавершеності конфліктної ситуації призвели до фіксованості на негативних спогадах, приниження честі та гідності, а також засмучення від власного безсилля перед несправедливістю. Також по справі було проведено судово-психологічну експертизу №3993 від 26.07.2019 року, у ХНДІСЕ ім.проф.М.С.Бокаріуса, якою підтверджено наявність негативних змін в його житті (погіршення стану здоров'я, порушення активного стереотипу життєдіяльності), які відбулися внаслідок конфлікту, який стався 18.08.2012року між ним та відповідачами, оскільки ситуація була психотравмуючою для нього.
03.10.2018року представником відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокатом Фоміним С.Б. було надано відзив на позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у зв'язку із необґрунтованістю, оскільки позов не містить доказів, якими б було обґрунтований розмір матеріальної та моральної шкоди, завданої потерпілому, в результаті вчинення щодо нього злочину.
Ухвалою суду від 05.09.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 05.02.2019 року призначено по справі судово - психологічну експертизу, та провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою суду від 30.09.2019 року було поновлено провадження у цивільній справі.
Ухвалою судду від 28.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник- адвокат Бабич С.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові. Крім того Під час розгляду зазначеної справи представник позивача адвокат Бабич С.С. вказала, що докази на підтвердження витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, будуть надані до суду в строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України, про що зробила відповідну заяву.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 - ОСОБА_11 вкотре, в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановлений законом порядок.
Представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 - ОСОБА_11 повторно надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з тим, клопотання про відкладення розгляду справи не є безумовною правовою підставою для відкладення розгляду справи і сторона, яка просить відкласти розгляд справи повинна довести реальну наявність обставин на які вона посилається, обґрунтувати поважність причин, які не дозволяють їй приймати участь у судовому засіданні.
Крім того, суд вважає, що відповідач повинен добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання, а тому клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки ним не доведено наявність поважних причин, які свідчать про неможливість приймати участь у розгляді справи.
Крім того, відповідно до ч.1, п.п.1,2 ч.3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Суд, вважає неможливим подальше відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на вимоги ст. 223 ЦПК України, оскільки неявка учасників справи не перешкоджає вирішенню спору.
Суд, заслухавши позивача, його представника, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 в порядку ч.4 ст.240 ЦПК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, відео, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 22.01.2018року ухвалою Київського районного суду м.Харкова, клопотання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.296 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України закрито. Цивільний позов ОСОБА_1 на суму 1 033 154, 00 грн. залишено без розгляду.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 22.01.2018 року встановлено, що 18.08.2012року приблизно о 01:40 год. ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , перебували в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці,14В де разом з останніми вживали спиртні напої. Також у вказаному закладі відпочивали раніше не знайомий їм ОСОБА_1 зі своїми знайомими та дружиною, які очікували прибуття автомобілю служби таксі, який вони заздалегідь викликали за допомогою мобільного телефону. В цей час на стоянку ресторану прибув ОСОБА_14 на належному йому автомобілі - таксі «Форд Фієста», д.н.з. НОМЕР_1 , за своєю знайомою ОСОБА_15 , яка відпочивала в ресторані «Альтбір» разом із компанією ОСОБА_3 ОСОБА_1 підійшов до вказаного авто, вважаючи, що це таксі прибуло на його виклик, та запитав про це, у ОСОБА_14 , але ОСОБА_14 відповів, що він приїхав за своєю дівчиною, а не на виклик. Між ОСОБА_1 , який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, з однієї сторони, та ОСОБА_14 з іншої сторони, із-за викладених вище обставин відбувся конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час якого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , використовуючи зазначені обставини як привід, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно почали наносити удари руками та ногами по голові та тулубу ОСОБА_1 . В ході побиття ОСОБА_1 , останньому, згідно висновку судово-медичного експерта від 28.02.2013року №13-К3/213 нанесені легкі тілесні ушкодження, у вигляді крововиливів і садна в області голови, правої кисті, правої голені. Вказані хуліганські дії ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 тривалий час не закінчувались та були припинені завдяки зусиллям приятелів останніх. Таким чином ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 своїми умисними діями, скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.296 КК України - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганстві), вчинене групою осіб.
Позивач у вказаному кримінальному провадженні був визнаний потерпілим, оскільки внаслідок злочинних дій відповідачів йому було завдано тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до вимог ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених кримінальним кодексом.
Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного злочину, незалежно від того, є він закінченим чи незакінченим, а так само вчинення такого злочину одноособово чи у співучасті.
Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можливе лише за згодою особи на відповідну підставу закриття справи.
Відтак, звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання особи чи визнання її невинною, а визначені в КК України підстави для звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючими.
Допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 повідомили суду про обставини події 18.08.2012р. та підтвердили факт протиправності дій ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 , внаслідок яких останній отримав тілесні ушкодження. До тримання тілесних ушкоджень, позивач був життєрадісною, фізично здоровою людиною, та після подій 18.08.2012 року, позивач дуже змінився, став замкнутим, на теперішній час перебуває у пригніченому стані, оскільки має проблеми зі здоров'ям, вимушений постійно проходити лікування та реабілітацію.
Суд не приймає до уваги надане позивачем відео, оскільки при його відтворення неможливо встановити осіб, які присутні на відео та час події.
Таким чином, аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідно до ухвали Київського районного суду м.Харкова від 22.01.2018 вина ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 встановлена судовим рішенням та не підлягає доказуванню.
Згідно пункту 9 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Так, чеками на придбання ліків у період з серпня 2012 року по жовтень 2012 року, які були оглянуті в судовому засідання, підтверджується придбання ОСОБА_1 ліків на суму 23949 грн. 00 коп., що підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача. Одночасно суд не приймає до уваги надані квитанції про сплату позивачем благодійних внесків на суму 150, 00 грн. та 55,00грн. та відмовляє у стягненні вказаних коштів, оскільки такі витрати не є витратами на лікування.
Таким чином, заподіяна шкода позивачу на суму 23949 грн. 00 коп. підтверджується та підлягає стягненню з відповідачів.
Крім того, суд не вбачає підстав для солідарного стягнення з відповідачів на придбання лікарських препаратів за період з 2016-2018роки на суму 10751,73 грн., оскільки позивачем не надано доказів, та з матеріалів справи не можливо встановити наявність причинно-наслідкового зв'язку між поданими доказами у вигляді чеків за придбання лікарських засобів ОСОБА_1 в період з 2016-2018роки та протиправною поведінкою відповідачів, тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів на лікування позивача у вказаний період слід відмовити.
Що стосується вимог про стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (частина перша статті 1190 ЦК України).
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Суд, відхиляє доводи позивача про те, що йому відповідачами були нанесені середньої тяжкості тілесні ушкодження, оскільки в цьому випадку моральна шкода ОСОБА_1 була завдана шляхом нанесення відповідачами легких тілесних ушкоджень, як встановлено ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 22.01.2018 року, яка є обов'язковою для суду, що розглядає справу.
Також, суд не приймає до уваги висновок експерта за результатами проведення судово- психологічної експертизи №399 за матеріалами цивільної справи №643/7765/18, складеного 27.06.2019року судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса, оскільки вказаний висновок було здійснено з врахування того, що ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а не легких тілесних ушкоджень, встановлених ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 22.01.2018 року.
Під час судового розгляду встановлена наявність завданої моральної шкоди позивачу, яка полягала у моральних стражданнях у зв'язку із завданням йому легких тілесних ушкоджень внаслідок протиправних дій відповідачів, які супроводжувались перенесенням фізичного болю, та емоційним стресом, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та вини останніх в її заподіянні, а тому суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування позивачу заданої діями відповідачів моральної шкоди.
Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Згідно роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Згідно ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Так, виходячи з принципу справедливості та розумності, факту завдання позивачу саме легких тілесних ушкоджень, та обґрунтування в ході розгляду справи обсягу перенесених ним моральних страждань, враховуючи ступінь вини відповідачів, характер та обсяг душевних страждань позивача, поведінку відповідачів та тривалість завданої позивачу моральної шкоди, суд вважає, що визначений розмір моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн. є завищений, а тому дана шкода підлягає до відшкодування, в розмірі, який суд за своїм внутрішнім переконання вважає достатнім, а саме в сумі 270 000 грн., що піддягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
Позивачем були понесені витрати на оплату судової психологічної експертизи на суму 17 2700 грн. Висновок не було прийнято до уваги судом при ухваленні рішення, а тому понесені позивачем витрати на вказаний висновок не підлягають до відшкодування за рахунок відповідачів.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 / до ОСОБА_3 / АДРЕСА_2 /, ОСОБА_4 / АДРЕСА_3 /, ОСОБА_5 / АДРЕСА_4 / про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок злочину у розмірі - 23 949грн.00коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок злочину у розмірі - 270 000грн.00коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 на користь держави судовий збір у розмірі - 2939грн.49коп. в рівних частках по 979грн.83коп. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 12.02.2021року.
Суддя - Т.М.Довготько