Постанова
Іменем України
09 лютого 2021 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/3343/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
за участю секретаря Ратушного А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва
в складі судді Чередніченко Н.П.
від 20 жовтня 2020 року
у справі №752/11756/20 Голосіївського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»
про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,
У червні 2020 року ОСОБА_1 , не погоджуючись з розміром виплати страхового відшкодування, звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна») про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Позов мотивовано тим, що 08 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (далі - Договір), строком до 08.11.2019, предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем «Lexus GX 460», державний номерний знак НОМЕР_1 . Страхова сума за умовами договору становить 1 890 000,00 грн, безумовна франшиза - 5%. За договором відповідач зобов'язався здійснити позивачу страхові виплати за умови настання страхового випадку, одним із яких є викрадення транспортного засобу (далі - викрадення ТЗ).
06 жовтня 2016 року відбулося викрадення ТЗ, про що вчасно повідомлено відповідача. Після отримання документів на виплату страхового відшкодування відповідачем було прийнято рішення про виплату першої частини відшкодування в розмірі 30% страхового відшкодування, що становить 348 835,20 грн та складено страховий акт №26454/19. В це же день відповідачем здійснено перерахунок першої частини страхового відшкодування у сумі 348 835,20 грн, а 12.03.2020 здійснено виплату другої частини страхового відшкодування в сумі 813 948,80 грн. Загальний розмір страхового відшкодування, який виплачено відповідачем, становить 1 162 784,00 грн.
На думку позивачки розмір визначеного страховиком відшкодування є заниженим, оскільки при його визначенні відповідачем, в порушення вимог закону, було взято до уваги консультаційне дослідження №409/19 від 12.11.2019. За виготовленим на замовлення позивача висновком експертного автотоварознавчого дослідження №1703 від 18.03.2020, ринкова вартість автомобіля «Lexus GX 460» державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 06.10.2019 становила 1 730 450,00 грн. За таких обставин, на думку позивачки, виплата страхового відшкодування повинна здійснюватися саме за наданим нею висновком експертного автотоварознавчого дослідження, який є належним та допустимим доказом.
Позивачка, посилаючись на те, що відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи, у сумі 1 635 950,00 грн, яка зазначена у висновку №1703 від 18.03.2020, а сплатив, за вирахуванням франшизи - 1 162 784,00 грн, просила стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 473 176,00 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем строку виплати другої частини страхового відшкодування, передбаченого п. 10.12.2 Договору, у розмірі 813 948,80 за період з 18.02.2020 по 12.03.2020, просила суд стягнути нараховану пеню в сумі 1 953,48 грн, три відсотки річних в сумі 1 601,21 грн та інфляційні збитки в сумі 6 511,59 грн.
Крім того, зазначила, що оскільки різниця недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 473 176,00 грн на момент звернення до суду позивачем не виплачена відповідачем, просила стягнути з останнього за період з 18.02.2020 по 15.06.2020 пеню в сумі 5 630,68 грн, три відсотки річних в сумі 4 615,31 грн та інфляційні збитки в сумі 9 043,24 грн.
Також, за обставин затягування відповідачем з виплатою недоплаченого страхового відшкодування, порушенням строків виплати, що призвело до душевних хвилювань, просила моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Відповідач, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивачка, діючи через свого представника ОСОБА_2 , подала до суду апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що висновок суду щодо відсутності законних підстав проведення позивачем експертного висновку є безпідставним, а неприйняття до уваги такого висновку судом є грубим порушенням норм процесуального права. Судом необґрунтовано та не мотивовано підстав неврахування висновку експертного дослідження наданого позивачем, проте безпідставно взято до уваги консультаційний висновок, наданий відповідачем.
Зазначала, що твердження суду першої інстанції про те, що позивачем в ході розгляду справи, не заявлялося клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи, є хибним, оскільки позивачем надано висновки експертного дослідження, а судом не вказано та не мотивовано, що такий висновок викликає сумніви. Відтак, на думку скаржника, відсутність клопотання про призначення судової експертизи не доводить наявності підстав для відмови у задоволенні позову. Крім того судом не взято до уваги, що відомості стосовно ОСОБА_3 , який складав консультаційний висновок, відсутні в Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України.
Вказала, що твердження суду про те, що позивачем не надано доказів надання страховику необхідних документів про настання страхового випадку, як і ненадання суду копії заяви-повідомлення про настання страхового випадку, з якої можливо встановити дату фактичного звернення позивача до страховика та обчислення строків, визначених договором є помилковими та не стосуються даної справи, оскільки позивач не погоджується саме із розміром вже виплаченого страхового відшкодування.
Також, як на підставу скасування рішення суду, вказувала, що відповідач стверджуючи що 24.12.2019 отримав відповідь з Московського ВП ГУНП в Харківській області про хід розгляду кримінального провадження не надав суду копії даної відповіді. Більше того, як вбачається із відповіді наданої на адвокатський запит, до поліції не надходило запитів щодо надання інформації про стан досудового розслідування, чого не було враховано судом першої інстанції.
За наведених обставин просила скасувати рішення Голосіївьсокого районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, своїм правом подання відзиву не скористався.
Представник позивача - ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених в ній, та просила задовольнити.
Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 08.11.2018 між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №021005-2111-1000025 «Каско Класичне», відповідно до якого було застраховано транспортний засіб «LexusGX460» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності та його дійсна вартість становила 1890000,00 грн, а страхова сума 1890000,00 грн.
Відповідно до п. 6.2.6 договору, страховим випадком є викрадення транспортного засобу.
Згідно із п. 6.3.2 договору, франшиза(безумовна)від загальної страхової суми в разі викрадення автомобіля становить 5 %.
06.10.2019 невстановленою особою було здійснено незаконне заволодіння транспортним засобом «Lexus GX460» д.н.з. НОМЕР_1 , який було припарковано за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 44-б, та за даним фактом 07.10.2019 відкрито кримінальне провадження №12019220470005430 за ч. 3 ст. 289 КК України, що підтверджується копією витягу з ЄРДР.
Відповідно до консультаційного дослідження №409/2019 віл 12.11.2019 року, проведеного СОД ФОП ОСОБА_3 , на замовлення відповідача, - ринкова вартість автомобіля «LexusGX460» д.н.з. НОМЕР_1 без корегування по пробігу та технічному стану на час події 06.10.2019 може складати 1 257 284,00 грн.
Відповідачем було визнано викрадення автомобіля страховим випадком та 20.11.2019 прийнято рішення про виплату повивачу першої частини відшкодування (30%) в розмірі 348 835,20 грн та складено страховий акт №26454/19.
20.11.2019 відповідачем здійснено перерахування позивачу на картковий рахунок страхового відшкодування в сумі 34835,20 грн., а 12.03.2020 здійснено виплату в розмірі 813 948,80 грн. Загальний розмір страхового відшкодування, який було виплачено відповідачем склав суму в розмірі 1 162 784,00 грн.
Судом також встановлено, що на замовлення позивача виготовлено висновок експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса №1703 від 18.03.2020, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «Lexus GX460» д.н.з. НОМЕР_2 станом на 06.10.2019 складає 1 730 450,00 грн.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що розмір страхового відшкодування необхідно обчислювати за висновком №1703 від 18.03.2020, з огляду на таке.
В пункті 1.5.3. Договору страхування сторони передбачили, що автотоварознавча експертиза (дослідження, оцінка) - це дослідження експертом оцінювачем (суб'єктом оціночної діяльності) вартості матеріального збитку, що був завданий власнику застрахованого ТЗ на основі спеціальних знань та повноважень у відповідності з чинним законодавством України.
Пунктом 7.2.8 Договору страхування передбачено, що страхувальник має право оскаржити, в порядку передбаченому чинним законодавством України, відмову Страховика у виплаті страхового відшкодування або розмір виплаченого Страховиком страхового відшкодування.
Таким чином, сторони в Договорі погодили, що оскарження розміру виплаченого страхового відшкодування здійснюється в порядку передбаченому чинним законодавством України.
Згідно положень ст. ст. 4, 12, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пп. 62-67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» перевірка дотримання вимог нормативно-правових актів з оцінки майна під час проведення оцінки здійснюється шляхом рецензування звіту про оцінку майна.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» Сертифікат оцінювача може бути анульовано Фондом державного майна України виключно з таких підстав: за наявності порушень вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, які призвели до визнання неякісною оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, або оцінювачами, які працюють у його штатному складі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» Сертифікат може бути анульовано Фондом державного майна України виключно з таких підстав: набрання законної сили двома і більше судовими рішеннями, якими було задоволено позови до оцінювачів (суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання), пов'язані з проведенням ними неякісної оцінки.
Аналіз наведених обставин свідчить, що у разі незгоди страхувальника із розміром страхового відшкодування його оскарження можливе шляхом проведення рецензування консультаційного дослідження, а також шляхом подання позову до оцінювача, пов'язаного з проведенням неякісної оцінки та визнання такого консультаційного дослідження недійсним.
Матеріали справи не містять доказів, що консультаційне дослідження, на підставі якого ОСОБА_1 виплачено страхове відшкодування, оспорювалося позивачем.
Навпаки, позивачка отримала страхове відшкодування у повному обсязі, розмір якого визначено страховою компанією на підставі консультаційного дослідження. І тільки після отримання страхового відшкодування позивачем замовлено автотоварознавче дослідження.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, належним чином оцінивши докази, надані сторонами, застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна»вірно розраховано суму страхового відшкодування та виплачено позивачу згідно умов договору.
До того ж, суд правильно виходив з того, що здійснюючи розрахунок суми страхового відшкодування, відповідач правомірно взяв за основу консультаційне дослідження №409/2019 від 12.11.2019, згідно якого ринкова вартість автомобіля «Lexus GX460» д.н.з. НОМЕР_1 без корегування по пробігу та технічному стану на час події 06.10.2019 може складати 1 257 284,00 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно прийняв до уваги консультаційне дослідження №409/2019 від 12.11.2019.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд зазначив, що надане стороною відповідача консультаційне дослідження виконано, в тому числі на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395, із змінами, внесеними наказами Міністерства юстиції України №137/5/2732 від 08.12.2004 та №1335/5/1159 від 24.07.2009 (далі - Методика).
Крім того, у консультаційному дослідженні вказано, що проводилося автотоварознавче дослідження.
Згідно п. 1.3. Методики, її вимоги є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
З вищенаведеного можна дійти висновку, що надане консультаційне дослідження, на підставі якого виплачено страхове відшкодування виконане на підставі Методики, є належним документом, що визначає розмір завданих збитків.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності проведення експертного висновку, повноважень суб'єкта оціночної діяльності по суті зводяться до незгоди із висновком консультаційного дослідження №409/2019 від 12.11.2019 складене ФОП ОСОБА_5 проте, вимог про визнання неправомірним такого консультаційного дослідження позивач не заявляв.
За вищенаведених обставин, колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок експерта, наданий позивачем.
За обставин, коли позивачем не оспорювалося консультаційне дослідження, на підставі якого було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 , колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відсутність клопотання про призначення судової експертизи призвело до помилкового висновку суду про відмову у задоволенні позову.
Отже, суд першої інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, обґрунтовано виходив з того, що відсутні підстави для стягнення страхового відшкодування у розмірі визначеному у висновку експертного автотоварознавчого дослідження, наданого позивачем.
Доводи апеляційної скарги, що страховиком не надано доказів щодо звернення та отримання відповіді від Московського ВП ГУНП в Харківській області про стан досудового розслідування на правильність рішення суду не впливають.
В апеляційній скарзі позивач просила скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, проте доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог у стягненні пені, трьох відсотків річних, інфляційного збільшення та моральної шкоди, апеляційна скарга не містить, а відтак колегія суддів у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України не переглядає рішення суду в цій частині.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2021 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д. Махлай