4 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження кримінального провадження № 12018100030003484 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_5 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року, яким
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Печора Комі АРСР РФ, громадянин України, без зареєстрованого місця проживання на території України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий:
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді 7 років позбавленні волі,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим у тому, що 9 травня 2019 року приблизно о 12.30 год., перебуваючи за місцем проживання своєї дружини ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_2 , під час конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у нього виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто, діючи з прямим умислом, взяв молоток з метою використання його в якості знаряддя реалізації свого злочинного умислу, та, тримаючи його у правій руці, підійшов до ОСОБА_10 , який в цей час спав. Після цього ОСОБА_5 умисно наніс ОСОБА_10 молотком, який тримав у правій руці, не менше 5 (п'яти) ударів у область голови, від чого останній відчув фізичний біль та отримав тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища в проекції кори передцентральної звивини зліва, епідуральних нашарувань крові над лобною ділянкою зліва, вдавленого уламкового перелому лобної луски зліва, 5 (п'ять) забійних ран м'яких тканин волосяного покриву голови, гематоми повік лівого ока, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).
Таким чином, ОСОБА_11 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , до кінця, однак, кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислюється з моменту фактичного затримання, тобто, з 9 травня 2019 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 9 травня 2019 року до 24 квітня 2020 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 залишено тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Цим вироком вирішено питання речових доказів, цивільного позову та судових витрат.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком згідно зі ст. 75 КК України на 3 роки.
В обгрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що оскаржуваний вирок суду є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Так апелянт зазначає про те, що в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину за ч. ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України не визнав і дав свідчення, що він потерпілого ОСОБА_10 знає певний період часу. Він приблизно півроку до дати події знав, що його дружина ОСОБА_9 мала близькі стосунки з потерпілим. Тому у нього аж ніяк не було умислу на спричинення смерті потерпілому, так як така обставина, що він 9 травня 2019 року побачив їх разом у ліжку, ніяк не була для нього новиною. ОСОБА_5 хотів зробити потерпілому боляче, так як напередодні під час спільного розпиття ними втрьох спиртних напоїв потерпілий наніс йому тілесні ушкодження. Також ОСОБА_5 зазначив, що наніс два удари молотком в область голови потерпілого, бо думав, що від цього він мав прокинутися. Проте останній не прокинувся, і ОСОБА_5 , злякавшись, що спричинив смерть потерпілому, пішов до поліції повідомити про дану обставину, і коли він повернувся разом з працівниками поліції, до квартири, де трапилася подія, і побачив, що ОСОБА_10 живий, то це принесло йому полегшення.
Крім того, апелянт акцентує увагу на тому, що допитаний в судовому засіданні як потерпілий ОСОБА_10 зазначив, що він дійсно з грудня 2018 року знайомий з обвинуваченим. З січня 2019 року він почав проживати разом з дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , і ОСОБА_5 було про це відомо. Вони втрьох неодноразово розпивали спиртні напої і конфліктів у них ніколи не було. Саму подію, що трапилася з ним 9 травня 2019 року, він не може описати, так як в цей час спав після розпиття спиртних напоїв, прокинувся вже в реанімації з травмою голови.
Захисник посилається на те,що допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона дійсно являється дружиною обвинуваченого. З потерпілим вона познайомилась в грудні 2018 року і з січня 2019 року почала з ним спільно проживати. ОСОБА_5 було про це відомо. Вона зазначила, що конфліктів між потерпілим та обвинуваченим з цих підстав не було. Вони часто втрьох розпивали спиртні напої, і дрібні конфлікти у ОСОБА_5 і потерпілого могли бути лише з приводу горілки. Напередодні 9 травня 2019 року вони втрьох розпивали спиртні напої. Самої події вона не бачила, так як спала. Коли прокинулася, то побачила поряд з собою потерпілого в крові та ОСОБА_5 разом з працівниками поліції.
Окрім того, захисник вказує на те, що висновком судово-медичної експертизи від 12 липня 2019 року № 042-1110-2019 щодо тілесних ушкоджень потерпілому не спростовано свідчення ОСОБА_5 з приводу нанесення декількох ударів потерпілому, проте, не більше двох в область голови.
Захисник, посилаючись на судову практику, рішення Верховного Суду у справі № 688/788/15-к від 4 липня 2018 року, вважає, що вина ОСОБА_5 не доведена поза розумним сумнівом.
Окрім того, захисник вказує на те, що при зверненні ОСОБА_5 до поліції, останній повідомляв про вбивство потерпілого, оскільки не знав, що той живий. Також реакція ОСОБА_5 (стало легше з його слів), коли він побачив, що потерпіли живий після нанесених 2 ударів лише двох ударів молотком в область голови, (хоча він міг наносити їх скільки завгодно, адже потерпілий спав і ніякого супротиву не здійснював), та відсутність мотиву спричинення смерті потерпілому (адже ОСОБА_5 давно знав, і цього ніхто не приховував про близькі стосунки потерпілого і дружини обвинуваченого) - свідчать про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 , саме, як замах на вбивство.
На переконання сторони захисту, в діях ОСОБА_5 вбачається склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
Також апелянт вважає, що при призначенні покарання за ч. 1 ст. 121 КК України слід врахувати, що обвинувачений є раніше не судимою особою, фактично щиро розкаявся саме у вчиненні цього злочину, у звьязку з чим йому можна призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 , не погоджуючсь звироком суду, подав апеляційну скаргу, яку уточнив на початку апеляційного розгляду, та просить прийняти рішення, якезаначено захисником.
Обвинувачений зазначає про те, що в судовому слідстві допущено грубі порушення норм КПК України, він не був ознайомлений з матеріали справи до ухвалення вироку, в матеріалах справи відсутній висновок про проведення ОСОБА_10 судово-медичної експертизи про тяжкість отриманих ним тілесних ушкоджень. Також, наголосив на тому, що докази не вивчені в повному обсязі, а висновки суду першої інстанції є помилковими.
Окрім того, обвинувачений наголошує на тому, що він є учасником бойових дій в Афганістані, переніс 5 важких операцій під наркозом, що відбилось на його психіці, і в результаті чого він втратив над собою контроль, а також просить врахувати його вік. Також обвинувачений посилається на те, що за час слідства помер батько, матері виповнилося 81 рік, разом з матір'ю проживає її брат, його дядько, якому виповнилось 91 рік, та які потребують догляду.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у виді 9 років позбавлення волі. У решті вирок суду залишити без змін.
Не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію правопорушення, прокурор вважає вирок відносно ОСОБА_12 незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Так прокурор зазначає, що судом при обранні строку покарання ОСОБА_12 не надано належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, меті закінченого замаху на умисне вбивство іншої особи; обставинам його вчинення, особі обвинуваченого, який вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, але не розкаявся у вчиненому.
Також прокурор посилається на те, що судом не дано належної оцінки відсутності критичного ставлення обвинуваченого до скоєного особливо тяжкого злочину, що виразилось у механізмі та завданні тілесних ушкоджень потерпілому, а саме неодноразові удари в область голови останнього.
На переконання прокурора, вказані обставини в їхній сукупності свідчать про недостатність призначеного обвинуваченому ОСОБА_12 покарання, яке є мінімальним межі санкції ч. 1 ст. 115 КК України, хоча злочин не було доведено до кінця, тобто, смерть потерпілого не настала.
Прокурор вважає, що покарання в межах максимальної межі ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України у вигляді 9 років позбавлення волі відповідатиме, як загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, так і конкретним обставинам справи та особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів з його боку.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційні скарги захисника та обвинуваченого, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги прокурора; позицію прокурора, який категорично заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та обвинуваченого, підтримавши вимоги апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності та які докладно викладені у вироку.
Так відповідно до показань обвинуваченого під час розгляду справи в суді першої інстанції, які він підтримав під час апеляційного розгляду, він не визнав вину у вчиненні замаху на умисне вбивство потерпілого, вказавши про те, що більше 19 років перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 . ОСОБА_10 знав, іноді разом випивали. 5 травня 2019 року ОСОБА_9 прийшла п'яна, і він сказав, що піде гуляти, а ОСОБА_9 забрала ключі. 9 травня 2019 року приблизно о 09.30 год. він піднявся до квартири, подзвонив, двері у тамбур та квартиру були відчинені. Він у коридорі взяв молоток, який лежав на поличці у прихожій, побачив, що на дивані лежить чоловік. Потерпілого він не впізнав, подумав, що з ОСОБА_9 спить якийсь сторонній чоловік. Він декілька разів торкнув чоловіка молотком у плече, 3-4 рази. У цей час ОСОБА_9 щось йому пробуркотіла. Після того, як він побачив на дивані спідню білизну ОСОБА_9 , його щось переклинило, і він ударив чоловіка 2 рази по голові, третій раз не став, подумав, що вбив його, оскільки той чоловік навіть не здригнувся. Удари наносив неприцільно, можливо ударив більше 2-х разів. ОСОБА_9 не прокинулась. Він кинув молоток на підлогу і вийшов після цього на вулицю, перекурив і пішов до дільничного, але того не було. Потім він пішов в поліцію та сказав, що вбив чоловіка. Наміру вбити ОСОБА_10 у нього не було, у нього був спалах гніву, хотів спричинити потерпілому біль, не стримався. Після двох ударів йому стало погано, він злякався. Вбивати Ішутіна не хотів. Оскільки ОСОБА_9 вигнала його з квартири, він на той момент дня три нічого не їв і не пив, йому допомагали сусіди. Випив уже, коли йшов до поліції повідомляти про те, що трапилося.
Проте, як обгрунтовано зазначено в оскаржуваному вироку, такі показання обвинуваченого спростовуються, а його винуватість саме у замаху на вбивство ОСОБА_10 підтверджується сукупністю доказів, наявних у справі та безпосередньо досліджених судом, зокрема, показаннями потерпілого, свідків, письмовими та речовими доказами у справі.
Так відповідно до показань потерпілого ОСОБА_10 в судовому засіданні19 грудня 2019 року він знайомий з обвинуваченим з грудня 2018 року, неприязних відносин між ними не було. Вони проживали в одному дворі, часто спілкувались в одній компанії, де він і познайомився з ОСОБА_13 . ОСОБА_14 дала йому свій номер телефону, і від неї він дізнався, що хоча вона у шлюбі, але фактично не підтримує відносин зі своїм чоловіком ОСОБА_15 . Вони з ОСОБА_16 почали зустрічатись, а приблизно у січні 2019 року вона переїхала до нього в кімнату за адресою АДРЕСА_3 , яку він орендував у ОСОБА_17 . Періодично він їздив додому в м.Бахмут, вони спілкувались з ОСОБА_16 по телефону. Якось ОСОБА_14 розказала, що у неї пропав паспорт, і вона піде писати заяву у поліцію. Пізніше з'ясувалось, що паспорт забрав обвинувачений, бо не хотів розлучатись. Під час їх спільного проживання з ОСОБА_9 до них часто приходив в гості обвинувачений, конфліктів між ними не виникало. На деякий час ОСОБА_18 поїхав жити до свого товариша по вул. Пухівській, теща поїхала на заробітки в Москву, тому вони з ОСОБА_9 перейшли жити до неї в квартиру. 8 травня 2019 року вони зустрілись з ОСОБА_19 , щоб допомогти останньому повернути посвідчення УБД, яке ОСОБА_5 заклав у магазині, оскільки у ОСОБА_20 , зі слів ОСОБА_16 , інших документів не було, і ОСОБА_18 не міг поїхати з м. Києва. Він запросив ОСОБА_20 переночувати до квартири, де вони разом випивали до вечора втрьох. Біля 21.00 він пішов спати, а ОСОБА_18 з ОСОБА_16 продовжували спілкуватись на кухні. Прокинувся він вечором 9 травня 2019 року уже в реанімації. Пізніше від ОСОБА_16 йому стало відомо, що ОСОБА_20 заарештували за те, що ОСОБА_18 розбив йому голову молотком. В лікарні він лежав 19 днів.
Згідно з показаннями в судовому засіданні 13 січня 2020 року свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_5 - її чоловік, з яким вона перебуває разом 18 років, неприязних відносин немає. На час події вони приблизно півроку не проживали разом. З потерпілим ОСОБА_10 вона познайомилась у грудні 2018 року. Приблизно 1,5-2 місяці вона проживала із ОСОБА_10 , про що ОСОБА_5 знав. Напередодні 9 травня 2019 року вони втрьох випивали, святкували свято 9 травня, пили горілку, пиво, скільки, не пам'ятає. Конфліктів між ними не було. Раніше ОСОБА_18 та ОСОБА_21 іноді сперечалися через горілку. У день події вона перша пішла спати. Коли прокинулась, у квартирі вже була поліція. ОСОБА_21 сидів на ліжку, голова у нього була розбита, ковдра та подушка у крові. ОСОБА_21 сам викликав швидку. На даний час вона продовжує спілкуватися із ОСОБА_5 , і з ОСОБА_10 .
Відповідно до показань свідка ОСОБА_22 , старшого оперуповноваженого Деснянського УПГУНП у м. Києві, в судовому засіданні 28 лютого 2020 року в суді першої інстанції, 9 травня 2019 року він заступив на чергування. Від чергового отримали повідомлення, що приблизно о 13-14 годині прийшов чоловік, який повідомив, що вбив людину, коханця своєї дружини, молотком по голові. Виїхали на місце події. У квартирі побачили на дивані ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_23 , який був при тямі, голова вся у крові. Потерпілий, зважаючи на його стан, фізично не міг говорити. ОСОБА_16 була п'яна, на всіх кричала, для неї це була новина. ОСОБА_18 пояснив обставини вчинення злочину, розказав як бив, сказав, що розхвилювався, і сам пішов здаватися. Швидку допомогу потерпілому викликали працівники поліції.
Як встановлено із відеозаписів з камер відеоспостереження, які зафіксовані у 13 файлах:
11- 9 травня 2019 рокуо 13.45 год. ОСОБА_5 заходить у приміщення ВП-2 Деснянського УП ГУНП у м. Києві;
12 - 9 травня 2019 рокуо 13.45 год. ОСОБА_5 зайшов у приміщення ВП-2 Деснянського УП ГУНП у м. Києві та про щось говорить із черговим, а о 13.48 год. його запрошують у кімнату очікування ВП -2, де він сідає на стілець;
13 - 9 травня 2019 рокуо 13.48 год. ОСОБА_5 заходить до кімнати очікування, у подальшому о 13.48 год. разом із СОГ ВП-2 вийшов з відділення поліції;
1 - події 9 травня 2019 рокув період часу з 14.06 год. по 14.21 год. ОСОБА_5 разом із СОГ ВП-2 Деснянського УП ГУНП у м. Києві приїхали до квартири АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_5 , зайшли до квартири, де було виявлено ОСОБА_10 з розбитою головою, який спав, з голови текла кров, вся подушка, простирадло, обличчя, знаходилася в крові, потерпілий нічого пояснити не зміг, була викликана швидка медична допомога;
2 - 9 травня 2019 рокув період часу з 14.21 год. по 14.26 год. поверхневий огляд квартири, де виявлено закривавлену подушку, ганчірку, постіль. ОСОБА_21 лежить на ліжку в свідомості, однак встати не може.
3 - 9 травня 2019 рокув період часу з 14.26 год. по 14.34 год. оперативний працівник веде бесіду із ОСОБА_5 про те, що він робив та коли приїхав додому 8 травня 2019 року у загальному коридорі вищевказаного будинку, біля квартири;
4 - 9 травня 2019 рокув період часу з 14.34 год. по 14.43 год. приїхала швидка допомога та надала ОСОБА_10 медичну допомогу у вигляді стерильної пов'язки на голову;
5 - 9 травня 2019 рокув період часу з 14.45 год. по 14.50 год. ОСОБА_10 , тримаючись руками об стіну коридору, виходить з квартири самостійно з перемотаною головою, у повній свідомості, щось говорить, але не зрозуміле, за ним йдуть медичні працівники, сіли у ліфт та поїхали донизу;
6 - 9 травня 2019 рокув період часу з 14.57 год. по 15.11 год. йде розмова з дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , яка пояснила, що 8 травня 2019 року на вулиці вживали спиртне втрьох, а саме вона, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , потім вона ОСОБА_20 впустила до квартири переночувати, зранку розбудили працівники поліції, а у ОСОБА_23 розбита голова, самого вчинення злочину ОСОБА_5 не бачила;
7- 9 травня 2019 рокув період часу з 15.12 год. по 15.14 год. оперуповноважений відбирає письмове пояснення у ОСОБА_9 , в якому вона ставить свій підпис;
8 - 9 травня 2019 рокув період часу з 15.19 год. по 15.22 год. розмова на загальному коридорі ОСОБА_5 з прокурором Київської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_24 , де ОСОБА_25 розповідає, що сталося зранку 9 травня 2019 року, та чому і яким чином він вдарив ОСОБА_10 молотком по голові;
9-10 - 9 травня 2019 рокув період часу з 16.21 год. по 16.40 год. оперуповноважений відбирає письмове пояснення у ОСОБА_5 , в якому він повністю зізнався в тому, що хотів із-за ревнощів вбити ОСОБА_10 та вдарив його молотком (ас. 190-191 т.1).
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 9 травня 2019 року о 13.45 год. за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 23-Д, каб. 24, фактично затримано громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час обшуку затриманої особи - у ОСОБА_5 виявлено та вилучено: куртку темно-коричневого кольору зі світлим кантом вздовж замків, рукавів та навколо кишень; пару кросівок чорного кольору на шнурках; светр світло-сірого кольору із плямами бурого кольору на рукавах та резинці знизу; джинси синього кольору із плямою бурого кольору в області лівого коліна; футболку бежевого кольору із плямами бурого кольору в області живота (ас. 192-194 т.1).
9 травня 2019 року ОСОБА_5 оглянутий на стан сп'яніння за допомогою електронного приладу «Drager Alkotest 6820». За результатами проведеного огляду станом на 19.31 год. 9 травня 2019 року вміст алкоголю у повітрі, яке видихав ОСОБА_5 , становив 1,32 % (ас. 142-143 т. 1).
Згідно з даними, викладеними у протоколі проведення слідчого експерименту від 10 травня 219 року за участю підозрюваного ОСОБА_5 та захисника, ОСОБА_5 вказав обставини вчинення ним злочину, а саме, що 9 травня 2019 року приблизно о 10 годині він прийшов додому в квартиру АДРЕСА_2 та, зайшовши у кімнату побачив, що його дружина ОСОБА_9 на дивані спить із сусідом з четвертого поверху, номер квартири не пам'ятає. Його це дуже розлютило, він сильно приревнував та захотів помститися сусіду ОСОБА_26 . Пішов на балкон, зняв зі стіни молоток, який висів на гвіздках, та металевою частиною тупою поверхнею (п'яткою), утримуючи в правій руці, вдарив спавшого сусіда, який лежав обличчям до верху, приблизно три рази в область тім'яної частини розмахом руки приблизно 50-60 см. Від ударів ОСОБА_27 не прокинувся та продовжив лежати. Він кинув молоток у кімнаті на підлозі, а сам вийшов на вулицю. Після цього йому стало погано і він пішов до ВП-2 Деснянського УПГУНП у м. Києві, де зізнався у тому, що вбив людину.
На запитання захисника з приводу наявної на лобі з лівої сторони у підозрюваного рани, ОСОБА_5 відповів, що це рана, яка утворилась внаслідок удару кулаком ОСОБА_10 за декілька годин до того, як він його вдарив молотком. На запитання слідчого, яка була мета заподіяння ударів молотком ОСОБА_10 , підозрюваний ОСОБА_5 відповів, що хотів відомстити, спричинити фізичну біль, але ні в якому разі не хотів вбити (ас. 123-126 т.1).
Відповідно до висновку експерта № 042-1099-2019 від 4 липня 2019 року, час проведення експертизи з 12 червня 2019 року по 4 липня 2019 року, за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_5 було встановлено, що під час первинно відомого звернення 9 травня 2019 року о 17.26 год. (під час огляду лікарями швидкої медичної допомоги), у ОСОБА_5 були виявлені такі тілесні ушкодження:
- садно (без опису морфології) лобної ділянки ліворуч; синець (без опису морфології) грудної клітини в ділянці 7-8 ребер.
Відновлення порушеної анатомічної цілісності та порушеної функції тканин по місцю утворення саден/синців у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загально визначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а тому, кожне з виявлених тілесних ушкоджень, відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження.
Враховуючи відомі часові дані, обставини події, характер виявлених тілесних ушкоджень та окремі морфологічні складові, є підстави вважати, що виявлені тілесні ушкодження утворилися:
- садно - по механізму однократного ковзання, тертя, удару під кутом тупого предмету;
- синець - за рахунок однократної ударної дії тупого твердого предмету (судити про характерні властивості якого не представляється можливим)
Всі виявлені тілесні ушкодження могли утворитись у строк, вказаний у описовій частині ухвали, тобто, 9 травня 2019 року.
Кожен з виявлених тілесних ушкоджень не є небезпечним для життя та не могло утворитися за рахунок падіння на площину.
Діагнози, які були встановлені ОСОБА_5 під час його огляду лікарями швидкої медичної допомоги 9 травня 2019 року - «гіпертонічна хвороба 2 стадії, гіпертонічний криз» віддзеркалюють клінічні прояви соматичних захворювань, кожне з яких не підлягає судово-медичній оцінці (у розумінні визначення ступеню тяжкості) (ас. 144-148 т.1).
Згідно з висновком експерта № 042-1110-2019 від 12 липня 2019 року дані наданої медичної документації свідчать про те, що при надходженні до стаціонару 9 травня 2019 рокуроку о 14.16 год. у гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мала місце:
-Відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища в проекції кори передцентральної звивини зліва, епідуральних нашарувань крові над лобною ділянкою зліва, вдавленого уламкового перелому лобної луски зліва, 5 (п'ять) забійних ран м'яких тканин волосяного покриву голови, гематоми повік лівого ока.
Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані свідчать про те, що спричинені вони травмуючою дією тупого(их) предмета(ів), могли утворитись в термін, вказаний в ухвалі, тобто, 9 травня 2019 рокуроку, не виключено у спосіб, на який вказує ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту від 10 травня 2019 року.
Утворення вказаних ушкоджень внаслідок падіння ОСОБА_10 з вертикального положення тіла на площину виключається.
Відкрита черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості за ступенем тяжкості відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя), згідно з пунктом 2.1.3. б) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України (ас. 179-185 т.1).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 9 травня 2019 року під час проведення огляду місця події (з фототаблицею), об'єктом якого є приміщення квартири АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено: фрагмент шпалери з речовиною бурого кольору, зрізаний зі стіни; фрагмент простирадла з речовиною бурого кольору; наволочка з речовиною бурого кольору; фрагмент простирадла з речовиною бурого кольору; нижня білизна з речовиною бурого кольору; дитяча футболка (майка) з речовиною бурого кольору; молоток з речовиною бурого кольору; наволочка з речовиною бурого кольору; спортивна кофта синього кольору з речовиною бурого кольору (ас. 105-11 т. 1).
Згідно з висновком експерта № 081-148-2019 від 27 червня 2019 року кров гр.. ОСОБА_10 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А.
Кров ОСОБА_5 відноситься до групи АВ (IV).
На наданих на дослідження спортивній кофті (об.№№1-17), наволочці (об.№№18-21), фрагменті тканини (об.№№22-24), чотирьох фрагментах паперу (об№25), які було вилучено в ході огляду місця події в квартирі АДРЕСА_4 , виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові було отримано наступні результати:
-В об.№№3-7, 9,10,12-17 на спортивній кофті, об. №№18-21 на наволочці, об.№№22-24 на фрагменті тканини, об. № 25 на чотирьох фрагментах паперу виявлений антиген В, що не виключає можливості походження цієї крові від гр. ОСОБА_10 . Даних за можливість походження цієї крові від гр. ОСОБА_5 результатами дослідження не отримано;
-В об. №№ 1,2,11 на спортивній кофті виявлені антигени А і В, що не виключає можливості походження цієї крові від гр. ОСОБА_5 . Можливість домішки крові гр. ОСОБА_10 не виключається (антиген В).
-В об.№8 на кофті антигени А,В,Н не виявлені, групова належність крові не встановлена (ас.149-156 т.1).
Відповідно до висновку експерта № 081-149-2019 від 3 липня 2019 року кров гр. ОСОБА_10 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А.
Кров ОСОБА_5 відноситься до групи АВ (IV).
На наданих на дослідження куртці (об.№№1,2,4,5), светрі (о.№8), футболці (об.№15), джинсових брюках (об.№№17,22), які вилучені в ході затримання гр. ОСОБА_5 , виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові було отримано наступні результати:
-В об.№№1,2,4,5 на куртці, об. №8 на светрі, об. № 15 на футболці, об. № 17 на джинсових брюках виявлені антигени А і В, що не виключає можливості походження цієї крові від гр. ОСОБА_5 . Можливість домішки крові гр. ОСОБА_10 не виключається (антиген В).
-В об.№22 на джинсових брюках антигени А,В,Н не виявлені, групова належність крові не встановлена.
-В об. № 10 на светрі виявлена кров, видова належність якої не встановлена у зв'язку з отриманням негативних результатів за всіма прецитіпуючими сироватками, які є у відділенні.
-В об.№3 на куртці, об.№№6,7,9 на светрі, об.№№13,14 на футболці, об.№№16,18-21,23,24 кров методом висхідної тонкошарової хроматографії не виявлена (ас. 165-171 т.1).
Згідно з висновком експерта № 091-146-2019 від 15 липня 2019 року кров ОСОБА_10 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО..
Кров ОСОБА_5 належить до групи АВ ізосерологічної системи АВО.
При судово-цитологічному дослідженні ударної частини (об.1),бокової поверхні «А» (об.2), бокової поверхні «Б» (об.3), верхньої поверхні (об.4), нижньої поверхні (об.5) робочої частини молотка, бокової поверхні «А» (об.6) ручки молотка виявлено:
-Кров (об.1-4,6) людини, яка в об. 1,2 належить особі чоловічої генетичної статі, в об.3,4,6- статева належність крові не визначена через непридатність ядер лейкоцитів для цитологічного аналізу;
-Фрагменти сполучної тканини (об.1-4) людини, статева належність яких не визначена через непридатність ядер для дослідження;
-Епітеліальні клітини слизової оболонки порожнини рота (об.1-6), статева належність яких не визначена через непридатність ядер клітин для аналізу.
При серологічному дослідженні крові в об.1-4,6 виявлені антигени А і В, а на клітинах в об.3 виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО. На клітинах об.1,2,4,5,6 антигени А і В не виявлені.
Отже, враховуючи отримані результати дослідження, походження слідів в об.1-6 від потерпілого ОСОБА_10 (антиген В) і від підозрюваного ОСОБА_5 (антигени А і В) не виключається.
При судово-цитологічному дослідженні вільного кінця (об.7) ручки молотка кров та клітини з ядрами не знайдені (ас. 172-177 т.1).
Згідно з протоколом огляду місця події від 9 травня 2019 року під час проведення огляду, об'єктом якого є приміщення гардеробу ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , виявлено та вилучено: одяг потерпілого ОСОБА_10 , а саме джинси синього кольору, куртку синього кольору, темно-зелену футболку (а.с. 193-205 т. 1).
Відповідно до висновку експерта № 081-147-2019 від 18 червня 2019 року кров гр.. ОСОБА_10 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А.
Кров ОСОБА_5 відноситься до групи АВ (IV).
На наданих на дослідження футболці (об.№№1-12), джинсових брюках (об.№№13-28), які належить гр. ОСОБА_10 , виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові було отримано наступні результати:
-В об.№№1,3-12 на футболці, об.№№1-16,18-21,27,28 на джинсових брюках виявлений антиген В, що не виключає можливості походження цієї крові від гр. ОСОБА_10 . Даних за можливість походження цієї крові від гр. ОСОБА_5 результатами дослідження не отримано;
-В об. № 2 на футболці, об.№№17,22-26 на джинсових бруках виявлені антигени А і В, що не виключає можливості походження цієї крові від гр. ОСОБА_5 . Можливість домішки крові гр. ОСОБА_10 не виключається (антиген В) (ас. 157-164 т.1).
Оцінюючи досліджені під час розгляду справи докази в їх сукупності, суд першої інстанції, за наслідками судового розгляду дійшов висновку, що про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого у вчиненні саме злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, і з таким висновком погоджується й колегія суддів, оскільки, як правильно зазначив суд, встановлені в ході судового розгляду обставини того, що обвинувачений ОСОБА_5 після нанесення потерпілому ОСОБА_10 , який спав, чисельних ударів молотком по голові, наслідком яких стали тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, не надавши потерпілому необхідної допомоги, вийшов на вулицю покурити та, вважаючи, що вбив потерпілого, пішов до відділку поліції, де зізнався у вбивстві ОСОБА_10 , дають достатні підстави дійти висновку, що ОСОБА_5 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки, бажав їх настання, враховуючи кількість, характер і локалізацію поранень, тобто, діяв з прямим умислом, направленим саме на умисне позбавлення життя потерпілого, однак, не довів свій злочинний умисел до кінця, оскільки смерть потерпілого не настала з причин, які не залежали від обвинуваченого.
Доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого про те, що ОСОБА_5 вчинено злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, були предметом перевірки суда першої інстанції, за результатми якої суд дійшов висновку про безпідставність таких доводів, з чим погоджується і колегія суддів.
Як обгрунтовано зазначив суд в оскаржуваному вироку, відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, яке відрязніється від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, і визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. При цьому, питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Під час розгляду кримінального провадження беззапечерно встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_28 нанесено численні (не менше 5) удари молотком у життєво важливий орган - голову, наслідком яких стали тіжкі тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища в проекції кори передцентральної звивини зліва, епідуральних нашарувань крові над лобною ділянкою зліва, вдавленого уламкового перелому лобної луски зліва, 5 (п'ять) забійних ран м'яких тканин волосяного покриву голови, гематоми повік лівого ока, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.
Після цього, перевіривши стан потерпілого, який, на думку обвинуваченого, не подавав ознак життя, тим самим впевнившись у доведеності свого умислу на вбивство потерпілого, вважаючи, що він вбив потерпілого, ОСОБА_18 вийшов на вулицю, покурив та пішов до відділку поліції, де повідомив, що саме вбив потерпілого.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого умислу до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено, тобто, смерть потерпілого не настала, з причин, що не залежали від волі ОСОБА_5 .
При цьому є непереконливими доводи захисника, що відсутність умислу ОСОБА_5 на умисне вбивство ОСОБА_23 підтверджується реакцією останнього під час, коли він дізнався, що ОСОБА_21 живий, оскільки вказані доводи спростовуються вище наведеними обставинами.
Посилання обвинуваченого про те, що у матеріалах справи відсутній висновок про проведення ОСОБА_28 судово-медичної експертизи на предмет встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, спростовуються висновком експерта № 042-1110-2019 від 12 липня 2019 року, яким встановлено у потерпілого наявність тілесних ушкоджень та їх тяжкість.
Також є безпідставними посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що судом докази вивчені не у повному обсязі.
Відповідно до ст.. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження дотримані вимоги кримінального процесуального закону, оскільки досліджені докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, а будь-яких клопотань щодо дослідження інших доказів у провадженні стороною захисту не заявлялось.
Згідно з матеріалами кримінального провадження судом першої інстанції досліджені всі докази, надані сторонами кримінального провадження.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_5 вказав, що він не заявляв клопотань про ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження, а, відтак, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що він не був ознайомлений з матеріали справи до ухвалення вироку, є безпідставними.
Що ж стосується доводів як сторони захисту, так і сторони обвинувачення неврахування судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому певних обставин, то вони є необгрунтованими.
Згідно з положеннями ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі , яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я, що є найвищою соціальною цінністю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, пом'якшуючу покарання обставину, - добровільну явку обвинуваченого до органів поліції із зізнанням у вчиненні кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, і дійшов висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого неможливі без ізоляції від суспільства, у звьязку з чим обрав обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі. Окрім того, враховуючи обставини справи, суд не встановив підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України або звільнення від відбування покарання із випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України, і з таким висновком погоджується колегія суддів.
В апеляційній скарзі захисник зазначає про те, що ОСОБА_5 щиро розкаявся у вчиненому злочині. Проте, вказані захисником обставини наявними у кримінальному провадженні доказами не підтверджуються, оскільки фактично обвинуваченим не визнаються обставини вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, і вказане свідчить про відсутність такої обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, як щире каяття.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких доказів на підтвердження доводі обвинуваченого щодо стану його здоров'я, статусу учасника бойових дій в Афганістані, даних про його матір та її брата, а, відтак, вказані обставини й не могли бути враховані судом при призначенні покарання обвинуваченому.
Також колегія суддів доходить висновку, що є непереконливими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом при обранні строку покарання ОСОБА_12 не надано належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, меті закінченого замаху на умисне вбивство іншої особи; обставинам його вчинення, особі обвинуваченого, який вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, але не розкаявся у вчиненому, відсутності критичного ставлення обвинуваченого до скоєного особливо тяжкого злочину, що виразилось у механізмі та завданні тілесних ушкоджень потерпілому, а саме неодноразові удари в область голови останнього, оскільки, всупереч доводам прокурора, вказані обставини враховані судом першої інстанції у сукупності з іншими обставинами, як справи, так і тих, які характеризують особу обвинуваченого, що підтверджується змістом оскаржуваного вироку, та знайшло своє відображення при визначенні обвинуваченому виду та розміру призначеного покарання.
За таких обставин вирок суду є законним та обґрунтованим, і підстави для його зміни або скасування колегією суддів не встановлені, а тому апеляційні скарги захисника, обвинуваченого та прокурора до задоволення не підлягають.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін, апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_5 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її оголошення, обвинуваченим ОСОБА_5 , який утримується під вартою, у той же строк з дня отримання копії ухвали .
Судді:
_____________________________ _______________________ _________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3