Справа № 759/5932/20 Головуючий в суді І інстанції Ул'яновська О.В.
Провадження № 22ц-824/1100/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
04 лютого 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 63 383 грн. 12 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп., 3% річних та інфляційне збільшення боргу у розмірі 214 грн. 00 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження та витрати на евакуатор у розмірі 3080 грн. 00 коп., що загалом становить 76 677 грн. 12 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 листопада 2019 року трапилася дорожньо-транспортна пригода за участі його автомобіля «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 та автобуса «Атаман», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , і постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні даної ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності.
Вказує, що за результатами звіту № 0235-VV від 27 листопада 2019 року, вартість матеріального збитку від пошкодження його транспортного засобу склала 211 873 грн. 12 коп., а також ним були понесені витрати на проведення дослідження у розмірі 2500 грн. 00 коп. та додаткові витрати на евакуатор у розмірі 580 грн. 00 коп. 05 грудня 2019 року він продав пошкоджений автомобіль за ціною 49 000 грн. 00 коп. і вважає що різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП складає 162 873 грн. 12 коп.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автобуса «Атаман» на той час була застрахована у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» то остання відшкодувала йому ліміт страхового відшкодування у розмірі 99 490 грн. 00 коп. з урахуванням франшизи у розмірі 510 грн. 00 коп., при цьому водій транспортного засобу «Атаман» вчинив адміністративне правопорушення під час виконання трудових обов'язків, працюючи водієм у ТОВ «Кийтранс-2005», а тому ТОВ «Кийтранс-2005» за законом має бути відповідальною особою за причинені його працівником збиткі.
Одночасно просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп., так як він зазнав душевних страждань та переживань у зв'язку зі знищенням та пошкодженням його майна.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Кийтранс-2005» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 4192 грн. 28 коп. та суму франшизи у розмірі 510 грн. 00 коп., а всього - 4702 грн.. 28 коп., а також 103 грн. 14 коп. судового збору. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема вказує про те, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, оскільки не дотримано принципу всебічного розгляду справи, а також безпідставно надано перевагу доказам, поданих відповідачем, зокрема звіту про оцінку КТЗ від 19 листопада 2019 року, і не мотивовано підстави відхилення його доказів, крім того безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоди, оскільки зобов'язання з відшкодування шкоди є грошовим, тому до нього підлягає застосуванню положення ст. 625 ЦК України, і внаслідок винних дій відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінив у 10 000, 00 грн. Також посилається на те, що актуальне законодавство не встановлює відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг і не встановлено форму такого документу, що місцевим судом також враховано не було та безпідставно відмовлено у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, через що вважає оскаржуване рішення необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ «САК «ІНГО-Україна» вже сплатила позивачу частину страхового відшкодування в межах ліміту у розмірі 99 490 грн. 00 коп., і зважаючи, що різниця між фактичним розміром шкоди, визначеним на замовлення ПрАТ «САК «ІНГО-Україна» і страховою виплатою, що перевищує ліміт відповідальності, становить 4192 грн. 28 коп. та франшиза у розмірі 510 грн. 00 коп., зазначені кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, однак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, інфляційного збільшення боргу, моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, у задоволенні яких відмовлено, крім того позивач не надав належних і допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди та обґрунтованості визначеного розміру цієї шкоди та, що позивачем не надано доказів того, скільки часу було витрачено адвокатом на вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням, що унеможливлює розрахунок граничного розміру витрат, який підлягає стягненню з відповідача, а тому вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп. також підлягають залишенню без задоволення.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 листопада 2019 року трапилася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автобуса «Атаман», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.10).
В якості доказу сплати за транспортні послуги для евакуації транспортного засобу надано копію квитанції № 1649718 на суму 580 грн. 00 коп.
На момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб був застрахований у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» і «Атаман А092» д.н.з. НОМЕР_2 діяв страховий поліс №АО 000987290, згідно якого розмір франшизи складає 510 грн. 00 коп., а ліміт за матеріальнумшкоду складає 100 000 грн. 00 коп. (а.с.50).
Зі звіту № 801-19 від 19 листопада 2019 року про розмір вартості матеріального збитку, завданого власнику наземного транспортного засобу «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 , який був складений на замовлення АСК «Інго-Україна» вбачається, що розмір завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди становить 104 192 грн. 28 коп., а тому йому до сплати підлягає 99 490 грн. 00 коп. (а.с.90-133).
При цьому, з матеріалів вказаного звіту вбачається, що у протоколі огляду транспортного засобу KIA, д.н.з. НОМЕР_1 , який підписаний ОСОБА_1 та оцінювачем ОСОБА_3 , перелічені характер пошкоджень автомобіля, отримано згоду ОСОБА_1 із переліком зазначених у протоколі пошкоджень та згоду на проведення розрахунку матеріального збитку (а.с.102-104).
ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» відшкодувало ОСОБА_1 ліміт страхового відшкодування у розмірі 99 490 грн. 00 коп. (а.с.51).
Згідно договору купівлі-продажу № 8045/2019/1807134 транспортного засобу ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 , транспортний засіб «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 за ціною 49 000 грн. 00 коп. (а.с.13).
Зі звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного засобу «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 від 27 листопада 2019 року, виготовленого ФОП ОСОБА_5 , вбачається, що ринкова вартість КТЗ на момент пошкодження становить 211 873 грн. 12 коп., вартість відновлювального ремонту КТЗ (з урахуванням ПДВ 20% на запчастини та матеріали) складає 212 475 грн. 54 коп., вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу та ВТВ складає 106 092 грн. 66 коп. та вартість матеріального збитку складає 211 873 грн. 12 коп. (а.с.14-42).
Цей звіт було складено на замовлення ОСОБА_1 , згідно договору №0235-VV від 22 листопада 2019 року (а.с.43).
21 січня 2020 року представником позивача було надіслано на адресу ТОВ «Кийтранс-2005» претензію про відшкодування вартості відновлювального ремонту, в якій просив відшкодувати різницю між вартістю відновлювального ремонту і страховою виплатою у розмірі 63 383 грн. 54 коп. (а.с.46, 47).
17 лютого 2020 року на зазначену претензію ТОВ «Кийтранс-2005» надано відповідь №121 в якій зазначив, що відшкодуванню підлягає лише різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що перевищує ліміт відповідальності у розмірі 4192 грн. 28 коп. та франшиза у розмірі 510 грн. 00 коп., а всього до відшкодування має підлягати сума, яка складає 4702 грн. 28 коп. (а.с.48).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із положеннями ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його, що визначено п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 4 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Згідно ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки ПрАТ «САК «ІНГО-Україна» сплатила позивачу суму страхового відшкодування в межах ліміту у розмірі 99 490 грн. 00 коп., і зважаючи, що різниця між фактичним розміром шкоди, з яким погоджувався позивач і страховою виплатою, що перевищує ліміт відповідальності становить 4192 грн. 28 коп. та франшиза у розмірі 510 грн. 00 коп., зазначені кошти підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки зобов'язання, які склалися між сторонами, випливають з деліктних правовідносин, ОСОБА_1 була сплачена сума страхового відшкодування, ТОВ «Кийтранс-2005» не відмовлялося відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що перевищує ліміт страхового відшкодування, не ухилявся від виконання грошового зобов'язання у цій частині, тому будь-яких правових підстав для застосування санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу звіту про оцінку, наданого відповідачем, колегія суддів відхиляє, оскільки під час виготовлення звіту № 801-19 від 19 листопада 2019 року який складений на замовлення АСК «Інго-Україна», саме на підставі протоколу огляду транспортного засобу, з яким погодився та який підписав ОСОБА_1 , оцінювачем ОСОБА_3 було розраховано та визначено розмір майнової шкоди, та у наслідку страховиком виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 99 490 грн. 00 коп., натомість огляд автомобіля, здійснений на виконання звіту № 0235-VV від 27 листопада 2019 року, що наданий позивачем, був проведений у відсутності представника відповідача, що позбавило його можливості подати свої зауваження та забезпечити об'єктивність проведеної оцінки, через що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги висновки звіту № 801-19 від 19 листопада 2019 року, відхилив звіт про оцінку, наданий позивачем і відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на проведення цього звіту.
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що позивачем неналежним чином підтверджено понесення витрат на транспортні послуги у зв'язку із евакуацією автомобіля у розмірі 580 грн. 00 коп., оскільки позивачем надано квитанцію № 1649718 від 09 листопада 2020 року з призначенням: «транспортні послуги», а матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося сторонами, що після ДТП автомобіль позивача потребував у транспортних послугах з евакуації, тому, на думку колегії, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Частина 2 вказаної статті передбачає, що моральна шкода, крім іншого полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
В обґрунтування розміру завданої моральної шкоди позивач посилається на те, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля він зазнав душевних і психологічних страждань та переживань, відбулися негативні зміни в його житті та порушення нормального ритму життя через неможливість повноцінно користуватися своїм автомобілем, який був необхідний йому для роботи та відпочинку, крім того внаслідок ДТП позивачу та його сім'ї, яка перебувала у момент зіткнення всередині автомобіля, була завдана шкода здоров'ю та моральні переживання, внаслідок чого він змушений був звернутися до лікарів за медичною допомогою, чого місцевий суд не врахував.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з урахуванням принципу розумності і справедливості, характеру моральних страждань ОСОБА_1 , яких він зазнав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та їх тривалість, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5000, 00 грн. моральної шкоди.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відмовляючи у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано доказів того, скільки часу було витрачено адвокатом на вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням, що унеможливило зробити розрахунок граничного розміру витрат, який підлягає стягненню з відповідача, однак, відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 923/726/18 від 09 липня 2019 року від учасника справи не вимагається обґрунтування кількості часу, витрачених на відповідні дії для надання правничої допомоги особі, при цьому з матеріалів справи вбачається, що адвокатом Каплею А.С. у даній справі надавалася професійна правнича допомога позивачу ОСОБА_1 , і цей представник складав процесуальні документи за власним підписом, брав участь у судових засіданнях, подавав клопотання і ОСОБА_1 не заперечує понесення 10 000, 00 грн. цих витрат на підставі договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2020 року, укладеного між ним і адвокатом Каплею А.С., натомість відповідач у свою чергу належним чином не спростував обґрунтованості розміру заявлених витрат на правничу допомогу та не довів їх неспівмірності із позовними вимогами.
Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат та відсутність підстав для зменшення розміру таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з ТОВ «Кийтранс-2005» на користь ОСОБА_1 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а тому рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, витрат на евакуатор та витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленям у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цих вимог, а у іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, витрат на евакуатор та витрат на правову допомогу - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» (код ЄДРПОУ - 33305729) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_4 ) 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди, 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, та 580 грн. 00 коп. витрат на евакуатор, а всього - 15 580 ( п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: