1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 03 лютого 2021 року, апеляційні скарги прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , кожного окремо, на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 січня 2021 року, відносно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Станишівка Житомирської області, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, працює директором ТОВ «КОНСЕНТ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби строком на 60 діб, тобто до 19 лютого 2021 року, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України, у тому числі не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 22:00 год. до 08:00 год. наступного дня.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 січня 2021 року, як незаконну та необґрунтовану і постановити нову ухвалу. При цьому, прокурор просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а захисники - відмовити у застосуванні відносно ОСОБА_8 будь-якого запобіжного заходу.
На переконання прокурора, органом досудового розслідування у повній мірі доведено усі обставини, які обґрунтовують застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
А тому, з рахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України вбачає достатніми підстави вважати, що застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Захисники зазначають про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема, зважаючи на роз'яснення пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», судову практику Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду та з огляду на відсутність складових ознак кримінального правопорушення - відсутності безоплатності передачі майна та відсутності будь-якої особи, яка може об'єктивно заявити про шкоду.
Крім того, зазначають, що незаконні дії ОСОБА_8 , як директора ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» полягають виключно у тому, що він склав та підписав, як секретар зборів, протокол загальних зборів згаданого товариства від 04 лютого 2019 року № 1/2019, рішенням якого йому, як директору товариства, надано згоду та повноваження на продаж приміщення котельні; 04 лютого 2019 року, як директор товариства, підписав договір купівлі-продажу спірного майна. Таким чином, як зауважує сторона захисту підозрюваний виконував свої статутні зобов'язання, як директор товариства, які схвалено учасниками товариства, що у сукупності мають 100 % голосів, що прямо свідчить про відсутність в його діях складу будь-якого кримінального правопорушення.
Також, захисники вважають, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 звертає увагу і на те, що у клопотанні про застосування запобіжного заходу не визначено чітко місце вчинення кримінального правопорушення. Разом з цим, якщо виходити із складу кримінального правопорушення у вигляді розтрати майна, вчиненого шляхом відчуження майна на користь ТОВ «ГЛАРОС КФ», то за версією слідства правопорушення вчинено за адресою: АДРЕСА_3 , що не знаходиться під юрисдикцією Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, і свідчить про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється з порушенням територіальної підсудності.
Від захисника ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній наголошує на пред'явленні ОСОБА_8 необґрунтованої підозри, вважає, що текст оскаржуваної ухвали ідентичний клопотанню слідчого, натомість жодного аргументу сторони захисту не враховано та не спростовано.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги, просили їх задовольнити та залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, пояснення прокурора, який підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі та заперечив проти задоволення апеляційних скарг захисників, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг з доповненнями до них захисника ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 05 грудня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018110200006921, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
22 грудня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у співучасті розтрати чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
28 грудня 2020 року начальник відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з одночасним визначенням застави.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 13 січня 2021 року в задоволенні клопотання слідчого відмовлено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби строком на 60 діб, до 19 лютого 2021 року, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України, у тому числі не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 22:00 год. до 08:00 год. наступного дня.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні згаданого кримінального правопорушення та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Разом з цим, вказав про недоведеність слідчим і прокурором того, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти встановленим ризикам, а тому з урахування даних про особу підозрюваного прийшов до висновку про необхідність застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Крім того, слідчим суддею враховано, що відносно ОСОБА_8 18 грудня 2020 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.
Крім того, відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Штегмюллер проти Австрії» вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними.
Згаданий суд по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органами досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які оцінені слідчим суддею в межах КПК України наданих на даній стадії кримінального провадження, що дає законні підстави для обмеження свободи підозрюваного, а тому відповідні доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Крім того, як уважає колегія суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутностіпідстав для задоволення клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчим і прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, не спростовують такий висновок слідчого судді і доводи викладенні в апеляційній скарзі прокурора, у зв'язку з чим відносно підозрюваного цілком можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобіганню встановленим ризикам.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу.
Так, оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, всупереч доводам захисників, слідчий суддя, як уважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні згаданого кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
З урахуванням викладеного, доводи захисників щодо відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_8 складу будь-якого кримінального правопорушення, є передчасними, та підлягають оцінці судом при розгляді кримінального провадження по суті.
Посилання сторони захисту на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється з порушенням територіальної підсудності, оскільки у клопотання про застосування запобіжного заходу не визначено чітко місце вчинення кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, заявою про вчинення кримінальних правопорушень, поданою адвокатом ОСОБА_11 , в інтересах ТОВ «ОМОКС» (т. 1 а.с. 20) та тим, що органом, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні є Києво-Святошинський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (т. 1 а.с. 19).
З огляду на викладене, враховуючи усі обставини провадження у їх сукупності, підстав для застосування відносно ОСОБА_8 більш суворого запобіжного заходу, ніж домашній арешт у певний період доби, або відмови у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу, колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких прокурор і захисники просять скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, з матеріалів судового провадження не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , характеризуючих даних про його особу в їх сукупності, застосував запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 403, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 січня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, до 19 лютого 2021 року, залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , кожного окремо, - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 369/16583/20 Справа №11-сс/824/1282/2021 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_12 Доповідач: ОСОБА_1