1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 02 лютого 2021 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року, відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Київ, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працює, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного законного представника неповнолітнього ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_7 та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою, до 08 лютого 2021 року включно.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував те, що ОСОБА_5 пред'явлено обґрунтовану підозру у вчиненні згаданого кримінального правопорушення, існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та те, що у кримінальному провадженні на даний час тривають процесуальні дії, які не вдалося завершити до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 рокута постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Захисник уважає ухвалу слідчого судді незаконною і необґрунтованою, з огляду на наступне.
Зокрема, зазначає, що підозра повідомлена ОСОБА_5 ґрунтується на сумнівних та суперечливих доказах та є недостатнім чином обґрунтованою, з огляду на те, що в її основу покладено покази свідків, які були безпосередніми учасниками бійки та є зацікавленими особами в уникненні покарання за можливо вчинене ними кримінальне правопорушення.
Вважає, що на даний час відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Також, просить врахувати дані про особу підозрюваного, який є неповнолітнім, має місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, має позитивні характеристики, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, веде здоровий спосіб життя, активно співпрацює зі слідством.
З огляду на викладене, на переконання захисника підозрюваному можливо змінити раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, а саме, у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного, його захисника та законного представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, виступ прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Оболонським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 13 вересня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020100050004966, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
13 вересня 2020 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України та наступного дня повідомлено про підозру в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11 листопада 2020 року без визначення розміру застави.
02 листопада 2020 року керівником Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_10 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 14 грудня 2020 року.
09 листопада 2020 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва підозрюваному ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 14 грудня 2020 року, без визначення розміру застави.
08 грудня 2020 року ухвалою вищезгаданого районного суду продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до п'яти місяців, тобто, до 14 лютого 2021 року.
Того ж дня, старший слідчий слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_5 строку тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 11 грудня 2020 року клопотання слідчого задоволено.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зокрема, слідчий суддядослідивши клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Всупереч доводам сторони захисту, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, у клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри чогось очевидно безпідставного чи недопустимого не встановив.
Колегією суддів, також, встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні слідчим і прокурором доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що дає підстави для продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, для запобігання зазначеному ризику, у тому числі у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного у їх сукупності, його вік, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Наведене нівелює доводи сторони захисту про недоведеність прокурором існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Посилання захисника на дані, що характеризують особу підозрюваного, який є неповнолітнім, раніше не судимий, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та реєстрації, веде здоровий спосіб життя та активно співпрацює зі слідством, - не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Також, на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні клопотання слідчого обґрунтовано врахував те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не вдалося завершити до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, оскільки тривають процесуальні дії, необхідність яких обґрунтована матеріалами клопотання.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , оскільки слідчий і прокурор у повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_5 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_5 , під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_7 та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою, до 08 лютого 2021 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 756/15802/20 Справа №11-сс/824/360/2021 Категорія: ст. 199 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1