№ 33/824/924/2021 Суддя 1 інстанції - Горбатовська С.А.
01 лютого 2021 року суддя Київського апеляційного суду Ковальська В.В., розглянувши апеляційну скаргу, особи, яку притягнута до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Згідно з постановою судді ОСОБА_1 11.10.2020, о 07.30 год., керував автомобілем «Хюндай», н.з. НОМЕР_1 , по вул. Польовій, 117 у м. Києві, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився з використанням спеціального технічного засобу - алкотестеру «Драгер», результат тесту 1,60 проміле.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9. а ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва 28 грудня 2020 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, та у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
При цьому апелянт вказує на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апелянт стверджує, що йому не була вручена копія протоколу про адміністративне правопорушення, у протоколі відсутні його пояснення та відомості щодо сповіщення про час розгляду справи в суді, а також він не отримував на руки акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Також в апеляції вказується, що працівники поліції не ознайомили ОСОБА_1 з порядком застосування спеціального технічного засобу та на його вимогу не надали для ознайомлення сертифікат відповідності і свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а відповідне клопотання про витребування вказаних документів з поліції не розглянуте.
Письмові пояснення свідків виконані на бланках із заздалегідь надрукованими поясненнями.
Відсутні документи про відсторонення водія від керування транспортним засобом. В матеріалах справи є розписка від громадянина на ім'я " ОСОБА_2 ", якому передано на зберігання автомобіль ОСОБА_1 , проте суд відхилив клопотання апелянта про виклик вказаної особи для з'ясування обставин доставки автомобіля на зберігання.
Апелянт вказує на те, що відеозапис, який є в матеріалах справи був підданий монтажу, оскільки видалена частина запису, зокрема на відеозапису відсутній процес оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та на обох частинах відео є зображення часу "19.41", в той час, як протокол складався вранці. Незважаючи на такі порушення суд послався на відео у постанові, не задовольнивши клопотання ОСОБА_1 про витребування повного відеозапису оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
Апелянт стверджує, що він висловлював бажання пройти обстеження на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, на що отримав відмову від працівників поліції, як і відмову в наданні відомостей про місцезнаходження такого закладу. В результаті самостійного пошуку апелянтом відповідно закладу минуло понад дві години, у зв'язку з чим була втрачена можливість на законне медичне обстеження.
У зв'язку з переліченими порушеннями, на думку апелянта, існують підстави для повернення судом протоколу відповідному правоохоронному органу для належного оформлення, однак, з дня складання протоколу на час розгляду скарги закінчені передбачені статтею 38 Кодексу строки, що є підставою для закриття провадження у справі.
В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з'явився, а подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а постанову судді необхідно залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наведеними у постанові судді доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою тесту з приладу "Драгер", розпискою ОСОБА_5 про передачу на зберігання автомобіля «Хюндай», н.з. НОМЕР_1 та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Отже, висновок, викладений у постанові судді про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.9 а ПДР України та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим.
Посилання апелянта на те, що письмові пояснення свідків виконані на бланках із заздалегідь надрукованими поясненнями не може бути взятим до уваги, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що свідки були присутніми при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , письмові пояснення свідків узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами у справі, та, власне, не заперечується в апеляційній скарзі.
Доводи апелянта про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення є безпідставними.
Так, пояснення особи, відносно якої складався протокол про адміністративне правопорушення, є правом цієї особи, та надається за її бажанням, відтак відсутність таких пояснень сама по собі не свідчить про невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП.
Отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення також є правом особи, відносно якої складався протокол, отже, неотримання протоколу також не вказує на невідповідність протоколу вимогам закону.
З протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 був повідомленим про те, що розгляд у справі відбудеться у Солом'янському районному суді м. Києва за викликом, про що ОСОБА_1 засвідчив у протоколі своїм підписом, тобто відповідні доводи апеляційної скарги спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення.
Більше того, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що ОСОБА_1 намагався вияснити у поліцейських можливість вирішення питання щодо його відповідальності без розгляду справи в суді, на що поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 не лише порядок розгляду справи в суді, а відповідальність, яка може наступити згідно з санкцією ч. 1 ст.130 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні дані про отримання ОСОБА_1 копії акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проте з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що водієві була вручена копія роздруківки з приладу "Драгер" з результатами тесту на стан алкогольного сп'яніння, тобто документ, яким підтверджувався стан алкогольного сп'яніння.
Посилання апелянта на те, що працівники поліції не ознайомили його з порядком застосування спеціального технічного засобу є безпідставними, оскільки працівники поліції роз'яснили водієві порядок проведення огляду із застосуванням приладу "Драгер", такий огляд було проведено і ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, що ствердив своїм підписом в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу.
Доводи апеляційної скарги про ненадання працівниками поліції на вимогу водія для ознайомлення сертифікату відповідності і свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки є неспроможними, оскільки матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 вимагав такі документи, та, окрім того, в роздруківці з приладу "Драгер" містяться відповідні дані щодо калібрування цього приладу.
В матеріалах справи є документ, який свідчить про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом - це є розписка ОСОБА_5 про передачу автомобіля «Хюндай», н.з. НОМЕР_1 на зберігання за відповідною адресою.
Окрім того, з відеозапису з нагрудної камери поліцейськогоубачається, що під час вирішення питання про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем він сам запитав у працівників поліції про можливість передачі автомобіля особі, яка не вживала алкоголю.
Посилання апелянта на те, що наявний в матеріалах справи відеозапис був підданий монтажу, є голослівним, оскільки на відеозапису повністю зафіксовано процес проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, починаючи з моменту запрошення свідків до моменту підписання ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та вручення документів, зазначених у протоколі.
При цьому час зафіксований на відео співпадає з часом, зафіксованим у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Твердження апелянта про те, що він висловлював бажання пройти обстеження на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я також є голослівним та не підтверджується жодним доказом.
Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що огляд водія ОСОБА_6 на стан алкогольного сп'яніння проведено на місці зупинки транспортного засобу з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, відтак підстав для повернення протоколу правоохоронному органу для доформлення, як про це прохає апелянт, немає.
При розгляді справи щодо ОСОБА_1 суддею районного суду не було допущено порушень вимог процесуального закону, зокрема, щодо розгляду клопотань особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності.
Так, заявлені у суді першої інстанції ОСОБА_1 клопотання були розглянуті суддею та у задоволенні клопотань було відмовлено, про що зазначено у постанові судді із зазначенням мотивів відмови, які полягали у тому, що в матеріалах справи наявні належні і допустимі докази на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суддя апеляційного суду не вбачає підстав для скасування постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва 28 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
На момент розгляду суддею районного суду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, не закінчився, відтак постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва 28 грудня 2020 року не може бути скасована із закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва 28 грудня 2020 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.В.Ковальська