Справа № 754/16005/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1674/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
28 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу колегії суддів Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2021 року, якою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21 березня 2021 року,
В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 12020100030003435 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21.03.2021 року.
21.01.2021 року прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Ухвалою колегії суддів Деснянського районного суду м. Києва від 21.01.2021 року ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21.03.2021 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю, з покладенням на ОСОБА_6 обов'язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі суду негайно.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що прокурором порушено права обвинуваченого на захист, оскільки клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заявлено в усній формі. Зазначає, що прокурором не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Також зазначає, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, проживає з цивільною дружиною та її дітьми, працює неофіційно. Вважає, що оскільки ОСОБА_6 не має закордонного паспорту, тому відсутній ризик переховування обвинуваченого від слідства та суду. Крім того зазначає, що ОСОБА_6 не зможе впливати на свідків та потерпілого, оскільки перебуватиме під цілодобовим домашнім арештом. Зазначає, що судом в ухвалі не було зазначено про право внесення застави обвинуваченим, чим порушено його права.
Вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст.55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
ЄСПЛ у своєму рішенні від 04.12.1995 року у справі «Bellet v. France» зазначив, що ст.6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КПК України).
Чинним КПК України не передбачено процедуру апеляційного оскарження такої категорії ухвал. Згідно з ч.6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Як вбачається зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Положеннями ч.3 ст.331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Перевіряючи відповідно до ст. 331 КПК України підстави доцільності продовження строків тримання ОСОБА_6 під вартою, не вирішуючи наперед питання доведеності вини обвинуваченого, колегією суддів місцевого суду враховано обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше судимий, не має стабільного джерела доходів, та правильно прийшла до переконання, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, у змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду, впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зазначені ризики на цей час продовжують існувати та є реальними. Крім того, усвідомлення обвинуваченим тяжкості покарання, яке може йому загрожувати, свідчить про те, що останній з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, що унеможливить розгляд провадження, встановлення реальних обставин справи та виконання правових приписів ст.2 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що прокурором не обґрунтовано існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, є безпідставними, прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та встановлено наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Крім того, на даний час розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 ще триває, дослідження доказів ще не завершено, та не прийнято остаточного рішення в кримінальному провадженні.
Обставини, які зазначені захисником в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_6 під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Доводи захисника про те, що судом в ухвалі не було зазначено про право внесення застави обвинуваченим, є слушним, проте відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, районний суд взяв до уваги особу обвинуваченого, тяжкість, характер вчиненого злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та правильно прийшов до переконання, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Доводів на спростування вищевказаних висновків суду першої інстанції захисником не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення без змін.
Керуючись положеннями ст.ст. 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу колегії суддів Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2021 року, якою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21 березня 2021 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя