Справа № 741/1077/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/240/21
Доповідач ОСОБА_2
відмова у відкритті провадження
11 лютого 2021 року м. Чернігів
Суддя Чернігівського апеляційного суду ОСОБА_2 перевіривши матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2020 року відносно останнього,
Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості від 27 серпня 2020 року, укладену між прокурором та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просив призначити йому більш м'яке покарання, із застосуванням ст. 69 КК України.
Перевіривши апеляційну скаргу та матеріали додані до неї, суддя-доповідач вважає, що у відкритті провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, зокрема вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди.
Зазначений перелік меж і підстав, з яких вирок суду 1 інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості може бути оскаржено, є вичерпним.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 27.08.2020 року між прокурором у кримінальному провадженні - начальником Носівського відділу Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, яка містить підписи обвинуваченого про його згоду із запропонованим видом та мірою покарання; з роз'ясненням йому підстав оскарження вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначенні в ч. 4 ст. 394 КПК України, з роз'ясненням йому права на судовий розгляд. При цьому, угоду про визнання винуватості була укладена в присутності захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , що підтверджується його підписом в угоді.
Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що під час затвердження судом 1 інстанції угоди між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості, судом були роз'ясненні обвинуваченому наслідки укладення даної угоди, встановлено, що він повністю розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України і що укладена сторонами угода є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України.
Вказані обставини також підтверджуються журналом судових засідань.
Проте, вимога апеляційної скарги обвинуваченого про пом'якшення призначеного покарання, не належить до підстав оскарження ним вироку на підставі угоди про визнання винуватості, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 394 КПК України.
Така позиція апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 523/13129/17, відповідно до якого імперативна вказівка у цій процесуальній нормі щодо виключного визначення підстав для оскарження відповідного судового рішення узгоджується і з положеннями ч. 2 ст. 473 КПК України. Так, наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їхнього права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України. Таким чином законодавець створює процесуальні запобіжники від можливої недобросовісності та зловживання процесуальними правами учасників судового розгляду, які з метою скасування вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості можуть в апеляційній скарзі відмовитися від визнання обставин, які визнавалися ними під час судового провадження на підставі угоди.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
З огляду на наведене, у відкритті провадження належить відмовити.
Керуючись ст. 399 КПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2020 року відносно останнього.
Апеляційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути апелянту.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її винесення.
СуддяОСОБА_2