Справа № 742/1200/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/158/21
Категорія - ч. 2 ст. 307 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 лютого 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2020 року про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
за участю учасників кримінального провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 30 січня 2021 року.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд обґрунтував свої висновки тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Не погодившись із рішенням суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт у нічний час.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом безпідставно було відкладено розгляд справи через технічну неможливість проведення відеоконференції із залегендованим свідком обвинувачення та продовження у зв'язку з цим йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на його думку даний свідок спровокував його вчинити злочин та в даний час знаходиться в Чернігівському СІЗО.
Вказує, що суд при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не врахував вимоги Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження права на особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Вважає, що до нього можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 23.03.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 03.08.2020 року ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01.10.2020 року. В подальшому строк тримання його під вартою неодноразово продовжувався.
За змістом ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання, суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційним судом встановлено, що зазначені вимоги закону судом 1 інстанції дотримані в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 суд 1 інстанції, ураховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, так як ризики, які були підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися.
Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду 1 інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на більш м'який.
Крім того, до сплину строку тримання обвинуваченого під вартою, дане кримінальне провадження ще не завершено.
Суд обґрунтовано та в повній мірі мотивував своє рішення, тому твердження апелянта про необґрунтованість висновків постановленої ухвали, колегія суддів вважає не слушними.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом рішення, не вбачається.
Враховуючи вищевикладене колегія не знаходить підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2020 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4