Справа №587/1259/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Степаненко О. А.
Номер провадження 33/816/11/21 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
11 лютого 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката - Супруна Д.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Супруна Д.В. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 14 липня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 420,40 грн., -
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 14 липня 2020 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що 16 червня 2020 року о 20 год. 02 хв. на автошляху Київ - Суми - Юнаківка в с. Кияниця Сумського району, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду, в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора алкотестер «Драгер» та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник Супрун Д.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.6 ч.1 ст.247 КУпАП. При цьому, апелянт вказує на те, що з 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», відповідно до якого керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на підставі ст. 286 - 1 КК України стало кримінально караним, тому вказане діяння перестало бути адміністративним правопорушенням.
У доповненні до апеляційної скарги, захисник Супрун Д.В. зазначає про порушення працівниками поліції порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки ОСОБА_1 не було надано належним чином оформлене направлення на проходження огляду в медичному закладі охорони здоров'я. Також, працівниками поліції не було встановлено особу, яка повідомила про дивну поведінку водія на дорозі в результаті чого, було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що з відеозапису вбачається як ОСОБА_1 погоджується на проходження медичного огляду, проте такий огляд проведено не було.
На думку захисника, судом не було вжито всіх заходів для забезпечення явки та допиту свідків для дачі усних пояснень, тому письмові пояснення цих свідків не можуть бути визнані допустимими доказами.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явилась, як повідомив апеляційному суду його захисник Супрун Д.В., ОСОБА_1 знає про дату і час розгляду апеляційної скарги, не з'явився по сімейним обставинам, клопотань про відкладення не надійшло, тому апеляційний суд вважає за можливе розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Тому, вислухавши пояснення захисника Супруна Д.В., який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, приходжу до таких висновків.
Відповідно до ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Положеннями ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, суддею суду першої інстанції з урахуванням вказаних вимог закону з'ясовані обставини, що свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Так, висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові доказами, що узгоджуються між собою, які суддя належним чином проаналізував та надав оцінку у їх сукупності, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення ОБ №025078 від 16 червня 2020 року, відповідно до якого працівниками поліції під час складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП (а.с.1);
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що ОСОБА_1 , який керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, в їх присутності неодноразово відмовлявся від запропонованого поліцейськими проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в медичному закладі (а.с.3,4).
- відеозаписом, який міститься на диску і з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора алкотестер «Драгер 6810» на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я (а.с.11).
Крім того, із наданих суду першої інстанції пояснень свідка - інспектора поліції ОСОБА_5 вбачається, що під час патрулювання на ділянці дороги біля с.Кияниця Сумського району до їхнього екіпажу під'їхав автомобіль - мікроавтобус синього кольору, що видно із відеозапису на диску (а.с.11), водій якого повідомив, що за ним їде автомобіль «Мерседес-Бенц», який «виляє» по дорозі, ледь не збив двох дітей-велосипедистів, вважає, що водій даного автомобіля знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Після зупинки автомобіля «Мерседес-Бенц» реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 не міг знайти посвідчення водія та документи на автомобіль, формулювати свої речення, висловлювався нецензурною лайкою. Відчувши запах алкоголю при розмові з ОСОБА_1 , інспектор поліції запропонував йому на місці пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.
Слід зауважити, що він не мав права ігнорувати п.2.5 ПДР України незалежно від підстав зупинки транспортного засобу, тому доводи захисника Супруна Д.В. стосовно безпідставного зупинення транспортного засобу є необґрунтованими.
При цьому, вважаю за необхідне наголосити, що ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначає наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачений законом порядок і спосіб.
Також безпідставними є твердження апеляційної скарги захисника Супруна Д.В. про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння не відмовлявся, а працівником поліції, в порушення вимог закону, не було надано належним чином оформлене направлення на проходження огляду в закладі охорони здоров'я є, оскільки відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України (у редакції постанови КМУ №161 від 22 березня 2017 року), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Згідно з передбаченою законодавством України процедурою, огляд водія на стан алкогольного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків (ч.2 ст.266 КУпАП). У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч.3 ст.266 КУпАП).
Враховуючи вищезазначені норми закону, вважаю законними дії поліцейських щодо направлення ОСОБА_1 після відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу до закладу охорони здоров'я для проходження такого огляду.
При цьому, законодавець не покладає на працівників поліції обов'язку вручення водієві письмового направлення на проходження огляду на стан сп'яніння у разі відмови водія від проходження такого огляду.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно не вжиття заходів судом першої інстанції явки та допиту свідків для дачі усних пояснень, а письмові пояснення цих свідків не можуть бути визнані допустимими доказами, то апеляційний суд не бере їх до уваги, оскільки в матеріалах адміністративної справи наявний відеозапис (а.с.11), на якому зафіксований порядок проведення огляду ОСОБА_1 , який в свою чергу повністю збігається з письмовими поясненнями свідків. Крім того, апелянт в апеляційній скарзі не обґрунтував таких доводів, зокрема, що саме ці свідки могли додаткового повідомити суду, аніж вказано в наданих ними письмових поясненнях, і як такі пояснення вплинули чи могли вплинути на законність прийнятого рішення, вони є послідовними та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Таким чином, суддя суду першої інстанції обґрунтовано врахував ці письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.3-4), які хоча не були допитані судом, але їх письмові пояснення відповідно до вимог статті 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Не ґрунтуються на вимога закону й доводи ОСОБА_2 про наявність законних підстав для закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.6 ст.247 КУпАП у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність, з огляду на наступне.
Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, виключено з ст.130 КУпАП і закріплено у ст. 286-1 КК.
Разом з тим, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року №720-IX, який набрав чинності 03 липня 2020 року, внесені зміни до ЗУ за № 2617-VIIІ, а саме, у пункті 1 Розділу І виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст.130 КУпАП, виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння - відтак адміністративна відповідальність за ці дії відновлена з 03 липня 2020 року.
Необхідно зазначити, що дійсно, ст.130 КУпАП на офіційному веб-сайті Верховної Ради України викладена в ред. Закону України №2617-III від 22 листопада 2018 року без врахування положень Закону України №720-1Х від 17 червня 2020 року, однак цей факт сам по собі не впливає на кваліфікацію дій осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, оскільки, як зазначено вище, Закон УКраїни №720-1Х від 17 червня 2020 року виключено одну із норм Закону України № 2617-V111 від 22 листопада 2018 року, у якій ст.130 КУпАП викладалася в новій редакції, що свідчить про те, що після набрання чинності Законом України № 720-1Х від 17 червня 2020 року ст.130 КУпАП діє в попередній редакції.
Враховуючи наведене, суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дослідивши докази у справі шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному перегляді справи, не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 14 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Супруна Д.В. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.