09 лютого 2021 року
м.Суми
Справа №592/5380/20
Номер провадження 22-ц/816/209/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
у присутності :
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бидюкова Дмитра Володимировича ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бидюковим Дмитром Володимировичем
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року, ухваленого у складі судді Фоменко І.М. у м. Суми, повний текст якого складено 04 грудня 2020 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради, третя особа: Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Бидюкова Д.В., звернулася до суду з вищевказаним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради (далі - КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради), мотивуючи позовні вимоги тим, що з 01 квітня 1997 року по 31 березня 2020 року вона перебувала у трудових відносинах з КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради.
Наказом відповідача №207-ос від 30 березня 2020 року позивача було звільнено з посади лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації з 31 березня 2020 року, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням чисельності працівників. З даним наказом ОСОБА_1 не згодна, вважає його таким, що виданий з грубим порушенням права на працю, а тому звільнення відбулося незаконно та безпідставно.
Зазначає, що її звільнення, всупереч ст. 43 КЗпП України, відбулося без погодження з профспілковою організацією.
Крім того, Сумською міською радою, як власником (засновником) підприємства, на підставі рішення №4038-МР від 31 жовтня 2018 року, не було видано наказу чи розпорядження щодо скорочення чи реорганізації, що чітко передбачено законодавством. Також при скороченні не було враховано переважного права працівника на залишення на роботі та не запропоновано іншої вакантної посади на тому ж підприємстві. Вказує, що вона є пенсіонером і безперервно пропрацювала в КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради 35 років, за час роботи мала значну кількість відзнак, які зазначені у трудовій книжці, постійно підвищувала свою кваліфікацію. Зазначає, що вивільнення значної кількості працівників в установі відбулося без попередження державної служби зайнятості, що передбачено чинним законодавством.
Посилаючись на зазначені обставини, просить скасувати наказ №207-ос від 30 березня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 , лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням чисельності працівників; поновити її на посаді лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2020 року по день ухвалення рішення у справі.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Бидюков Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що профспілковою організацією не було погоджено звільнення ОСОБА_1 , у зв'язку зі скороченням чисельності працівників. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги незгоду профспілкового комітету у вивільненні працівників. Вказує, що саме засновником (власником) КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради є Сумська міська рада на підставі рішення №4038-МР від 31 жовтня 2018 року, яка мала прийняти рішення щодо скорочення працівників чи реорганізації підприємства.
Зазначає, що підприємством при скороченні не було враховано всіх передбачених законом гарантій, а саме переважне право на залишення на роботі, так як ОСОБА_1 безперервно 35 років працювала в КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради, та за цей час мала значну кількість відзнак.
Також вказує, що позивач за посадою лікар акушер-гінеколог, але відповідачем їй було запропоновано не рівнозначну посаду, а посади медичних сестер, що не відповідає її кваліфікації.
Від Комунального некомерційного підприємства «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Бидюкова Д.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів цивільної справи вбачається, що 01 квітня 1997 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації Сумського пологового будинку №1 (назва установи в подальшому змінювалась, остаточна назва - комунальна установа «Сумський міський клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії») (т. 1, а.с. 10-11).
Рішенням Сумської міської ради №4038-МР від 31 жовтня 2018 року припинено комунальну установу «Сумський міський клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» шляхом реорганізації в порядку перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради (т. 1, а.с. 13).
23 грудня 2019 року відповідачем на адресу голови профспілкового комітету КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради було направлено лист з повідомленням про можливе скорочення чисельності і штату працівників установи та з проханням проведення заходів щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. До листа додано перелік посад, які пропонуються до скорочення (т. 1, а.с. 41-43).
15 січня 2020 року директором КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради ОСОБА_2 , у зв'язку зі зміною порядку і обсягів фінансування закладу в умовах реформування охорони здоров'я, з метою оптимізації штатної структури та необхідності скорочення витрат на заробітну плату, видано наказ №10 «Про скорочення посад КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР» (т. 1, а.с. 56-58).
23 січня 2020 року КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради видано наказ №47-ОС «Про попередження працівників про можливе вивільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва праці» (т. 1, а.с. 59-62).
28 січня 2020 року відповідач звернувся з поданням до профспілкового комітету КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради про надання згоди на звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а.с. 63-66).
29 січня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про можливе звільнення з 31 березня 2020 року, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у відповідності до наказу №10 від 15 січня 2020 року (т. 1, а.с. 67).
27 лютого 2020 року КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради направлено Первинній профспілковій організації КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради остаточний список осіб, що скорочуються відповідно до наказу №10 від 15 січня 2020 року, додаток №1, серед яких лікар-акушер-гінеколог ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 14-15).
17 березня 2020 року Первинною профспілковою організацією КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради повідомлено про незгоду на скорочення працівників, які перелічені в додатку №1, оскільки власником закладу не було видано розпорядження (наказ) про реорганізацію та скорочення працівників закладу охорони здоров'я, що передбачено чинним законодавством України (т. 1, а.с. 16).
Згідно з довідкою КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради від 22 червня 2020 року №1217/06/01-20, у період з 30 січня 2020 року по 31 березня 2020 року на підприємстві були вакантні наступні посади: 01 лютого 2020 року - лікар-епідеміолог, лікар-анестезіолог, сестра медична операційна операційного блоку, сестра медична відділення для неонатального догляду; 10 лютого 2020 року - сестра медична анестезіологічного відділення; 21 лютого 2020 року - сестра медична гінекологічного відділення; 22 березня 2020 року - молодша медсестра акушерського відділення; 28 березня 2020 року - сестра медична операційна операційного блоку (т. 1, а.с.203).
13 лютого 2020 року, у зв'язку з можливим вивільненням, ОСОБА_1 було запропоновано наступні вакантні посади в КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради, а саме: 1) сестра медична анестезіологічного відділення; 2) сестра медична відділення для неонатального догляду; 3) сестра медична операційна (тимчасово, на період декретної відпустки). Від запропонованих вакантних посад ОСОБА_1 відмовилася, що підтверджується особистим підписом у повідомленні (т. 1, а.с.82).
Наказом КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради №207-ОС від 30 березня 2020 року звільнено ОСОБА_1 , лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації, з 31 березня 2020 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням чисельності працівників (т. 1, а.с. 12).
Згідно з актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №СМ8112/181/АВ від 29 травня 2020 року, складеного інспектором праці управління Держпраці у Сумській області Лисенко В.М., у ході інспекційного відвідування КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради було зроблено висновок про відсутність порушень законодавства України під час проведення скорочення штату персоналу (т. 1, а.с.121-124).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманням процедури вивільнення, передбаченої трудовим законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до положень ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Статтею 42 КЗпП України передбачене переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби ; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 із посади лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації відбулося з дотриманням встановленого законом поряду, оскільки в КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської радидійсно відбулось скорочення штату та чисельності працівників, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, від запропонованих вакантних посад ОСОБА_1 відмовилася.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що профспілковою організацією не погоджено її звільнення, є безпідставними, оскільки рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення позивачки не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення про скорочення працівників та реорганізацію підприємства повинно прийматися Сумською міською радою, оскільки вона є власником (засновником) КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради не заслуговують на увагу колегії суддів, виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до п. 7.1 статуту КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради, управління підприємством здійснюється відповідно до цього статуту на основі поєднання прав засновника, уповноваженого органу та директора щодо господарського використання комунального майна і участі в управлінні трудового колективу (т. 1, а.с.97).
Пунктом 7.3 статуту передбачено, що поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємства - директор.
Виключна компетенція засновника визначена положеннями п.п. 7.2.1 - 7.2.5 статуту, де відсутні повноваження щодо управління персоналом, визначення чисельності та штатного розпису підприємства.
Разом з тим, у відповідності до п.п. 7.4.12, 7.4.14, 7.4.15 статуту, директор підприємства затверджує структуру підприємства, порядок внутрішньої організації та сфери діяльності структурних підрозділів; визначає та затверджує штатну чисельність; приймає рішення про прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників підприємства. А також інші, передбачені законодавством про працю рішення в сфері трудових відносин (т. 1, а.с.98).
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення її переважного права залишення на роботі при вивільненні працівників, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що наказом директора КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради Чирвою О.В. «Про проведення аналізу роботи лікарів-акушерів-гінекологів жіночих консультацій» від 27 грудня 2019 року №232, з метою встановлення показників якості надання медичної допомоги робочій групі, зобов'язано провести аналіз роботи лікарів-акушерів-гінекологів жіночих консультацій та результати аналізу роботи викласти у вигляді рейтингової послідовності (т. 1, а.с.44).
Як вбачається з рейтингової таблиці за результатами вивчення результатів роботи (продуктивності праці), ОСОБА_1 отримала 17 місце, з результатом - 108 балів (т. 1, а.с.73-81,175-178). При цьому, з 31 штатних посад лікарів скороченню підлягали - 20.
Таким чином, на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 , з урахуванням результатів оцінки та рейтингу показників якості надання медичної допомоги, було запропоновано 3 вакантні посади медичних сестер (сестра медична анестезіологічного відділення, сестра медична відділення для неонатального догляду, сестра медична операційна (тимчасово, на період декретної відпустки) в КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради, від яких позивач відмовилася, що надавало їй можливість, на власний розсуд, звернутися за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Окрім того, вільні посади, які відповідали б кваліфікаційним вимогам ОСОБА_1 відсутні у КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , поновлення її на посаді лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки звільнення ОСОБА_1 здійснено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства і трудові права при звільненні порушені не були.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бидюковим Дмитром Володимировичем залишити без задоволення.
РішенняКовпаківського районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 11 лютого 2021 року.
Головуючий - О.І. Собина
Судді: О.Ю.Кононенко
В.І.Криворотенко