Єдиний унікальний номер справи 235/7338/20
Номер провадження 2/235/188/21
(заочне)
10 лютого 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Клікунової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
На розгляд суду пред'явлено вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 . За вказаною адресою на реєстраційному обліку перебуває колишній зять позивача - відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після фактичного припинення шлюбних відносин з донькою позивача в жовтні 2018 року не проживає в зазначеному житловому приміщенні, а тому в порядку положення статей 71, 72 ЖК України має бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням з відповідними наслідками цього, передбаченими ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання». Вказані обставини зумовили позивача звернутись до суду.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 211 ЦПК України, подано заяву про розгляд справи в її відсутність, просила ухвалити рішення на підставі поданих доказів, не заперечувала проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Суду повернуто повістку про виклик відповідача з довідкою УДППЗ «Укрпошта» про вручення виклику з відміткою «За закінченням терміну зберігання». Також наявна розписка про вручення повідомлення про виклик з відміткою селищного голови Удачненської селищної ради Дугельного В. В., що ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає та його місце знаходження не відоме. (а.с. 22, 23)
З огляду на вказане, в розумінні ст. 280 ЦПК України наявні умови для проведення заочного розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено такі факти та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 (підтверджено: копією договору купівлі-продажу будинку від 18.10.2013 року - а.с. 5, копією витягу Красноармійського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11127794 від 18.10.2013 р. - а.с. 7, довідкою Удачненської селищної ради Донецької області № 698 від 20.10.2020 року - а.с. 8).
На реєстраційному обліку за вказаною адресою з 23.12.2015 року перебуває відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , яка знаходилася у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2 з 2015 року. Шлюб між ними зареєстровано не було. В жовтні 2018 року фактичні шлюбні відносини були припинені. Відповідач залишив місце реєстрації та поїхав в невідомому напрямку. Свої речі з будинку також забрав. Місце його проживання на теперішній час позивачу не відоме.
В судовому порядку ОСОБА_1 порушено питання втрати ОСОБА_2 права користування вищезазначеним житловим приміщенням.
Судом надано оцінку поданих позивачем доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пред'явлення до суду позовної заяви про позбавлення права користування житловим приміщенням в розумінні ст. ст. 319, 391 ЦК України є однією із форм захисту власником своїх прав на володіння, користування та розпорядження належним нерухомим майном.
Згідно вимог чинного законодавства, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням у судовому порядку тільки з однієї указаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК України. Зокрема, позивач ОСОБА_1 просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в порядку ст. ст. 71, 72 ЖК України. Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Згідно ст. 72 ЖК України особа у судовому порядку втрачає право користування жилим приміщенням, якщо вона відсутня понад строки встановлені ЖК України.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що на ствердження вибуття наймача або членів його сім'ї на постійне проживання в інше жиле приміщення суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Суд надає аналіз доказів, поданих ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог щодо відсутності відповідача ОСОБА_2 за місцем реєстрації без поважних причин понад строки, визначені вищевказаними нормами ЖК України.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , будучи зареєстрованим в будинку АДРЕСА_1 , але житлом фактично не користується, його особисті речі в будинку відсутні, обов'язки члена сім'ї наймача, передбачені ст. 64 ЖК України, пов'язані з утриманням, оплатою житлового приміщення та комунальних послуг, не виконує, оскільки постійно проживає в іншому місці. Судом також не встановлено жодних обставин, які б давали підстави вважати, що позивач чи інші особи чинять відповідачу перешкоди у користуванні житлом. Такі обставини не суперечать наявним в матеріалах справи письмовим доказам, зокрема, згідно актів депутату Удачненської селищної ради Покровського району, Донецької області від 20.10.2020 року та від 04.11.2020 року - ОСОБА_2 зареєстрований, але фактично не проживає з жовтня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 9, 25).
Враховуючи вказане, судом встановлено факт відсутності відповідача ОСОБА_2 в спірному житловому приміщенні на праві мешкання строком понад шість місяців, при цьому причин його відсутності, які могли бути визнані поважними, за аналогією зі статтею 71 ЖК України, під час розгляду справи - не надано.
При розгляді справи по суті, суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй в цьому. Виходячи з Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація особи в житловому приміщенні є похідна від проживання цієї особи в ньому, отже сама по собі реєстрація відповідача у спірному житловому приміщенні не надає право на проживання в ньому. У судовому засіданні доказано добровільність мешкання відповідача в іншому жилому приміщенні, без наявності створення будь-яких перешкод для її мешкання в спірному житловому приміщенні, а тому розглядувана позовна заява ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 підлягає задоволенню як обґрунтована та підтверджена доказами.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити зазначення розподілу судових витрат. Разом з тим, питання про відшкодування понесених судових витрат в порядку ст. 141 ЦПК України позивачем не порушувалося.
На підставі ст. ст. 319, 391 ЦК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України керуючись ст. ст. 141, 200, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року строки визначені, зокрема, статтею 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 10.02.2021 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: