Справа № 234/14631/20
Провадження № 2/234/1285/21
08 лютого 2021 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді Данелюк О.М.,
за участі секретаря судового засідання Антоненко О.В.
представника позивача Писаренко Г.А.
представника відповідача Тимошенко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
до
Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», юридична адреса: м. Краматорськ, вул.О.Тихого,5.
Третя особа:
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення УВДФСЦ в Донецькій області, юридична адреса: м. Краматорськ, бул.Машинобудівників,37.
про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві,-
Обставини справи:
23.10.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення УВДФСЦ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві.
Із позову вбачається, що 26.07.1983 року, позивач прийшов працювати ковалем у ковальсько-пресовий цеху Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ПрАТ«НКМЗ»), де працював з перервами ковалем до 22.08.2015 року. Перебуваючи у трудових правовідносинах з ПрАТ «НКМЗ» 24 роки 9 місяців20 днів, він працював на посаді зі шкідливими та небезпечними умовами праці,де рівень пилу, шуму, вібрації, інфрачервоного випромінювання, фізичних навантажень, значно перевищував гранично допустимі норми. За час праці на ПрАТ«НКМЗ», позивач отримав професійне захворювання: 1.) Вібраційна хвороба ІІ ст.(вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок у поєднанні з дефартрозом ліктьових суглобів І ст. 2.) Початкова катаракта обох очей,яке йому вперше встановили 9 червня 2015 року, а також купу супутніх хвороб: хронічний бронхіт, прикореневий та базальний пневмосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст..
Внаслідок професійного захворюваннята погіршення здоров'я, у серпні 2015 році, позивач вимушений був звільнитися з підприємства, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. Ці обставини підтверджується трудової книжкою, актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, висновком ЦЛЕК, довідками МСЕК, виписками з історії хвороби, висновками спеціалістів, індивідуальними програмами реабілітації, копії яких додано до позову.
У зв'язку з погіршенням здоров'я, на початку 2015 року, позивач вимушений був звернутись до лікарів місцевої клініки, які виявили перші ознаки хронічного захворювання. Спочатку лікарі самостійно лікували у місцевих клініках на стаціонарах, а потім направили на консультацію до клініки професійних захворювань у м. Києві, де згодом позивача визнали хворим та встановили професійне захворювання.
У квітні-травні 2015 року, позивач пройшов стаціонарне медичне обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м. Києва. Результатом медичного обстеження став висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 21/443 від 09.06.2015 року, згідно якого йому вперше було встановлено професійне захворювання: 1). Вібраційна хвороба ІІ ст.(вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок у поєднанні з дефартрозом ліктьових суглобів І ст.) 2.) Початкова катаракта обох очей.
Після встановлення лікарями факту професійного захворювання, на ПрАТ «НКМЗ» була створена міжвідомча комісія, яка, склала акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 червня 2015 року за формою П-4. Під час проведення перевірки встановлено численні порушення умов праці на виробництві. В акті проаналізовано перелік шкідливих чинників, що мали місце під час виконанні робіт коваля, а саме: пил, шум, локальна вібрація, фізичні навантаження, інфрачервоне випромінювання. За результатами перевірки встановлено, що всі фактичні значення виробничих чинників, які впливають на коваля під час праці на робочому місці, перевищують гранично допустимий рівень.
У пункту 16, даного акту, встановлено обставини, за яких виникло професійне захворювання, а саме: « під час роботи на молотах і пресах піддавався впливу комплексу шкідливих виробничих факторів: пил, шум, вібрація, фізичні навантаження, інфрачервоне випромінювання». Так рівень локальної вібрації становив 131,4 дБ при ГДР 126дБ, виробничий шум до 97 дБА при ГДР 80 дБА, а рівень пилу перевищував гранично допустимі показники у двічі (фактично до 8,1 мг/м, а нормативні 4,0мг/м).
Причинами професійного захворювання, згідно пункт 17 акту, стало: « тривала робота в умовах дії шкідливих виробничих чинників: в т.ч. локальної вібрації, рівні якої, перевищували норми ГДР за ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації»».
У пункті 18 акту, начальнику ФЛЦ ПрАТ «НКМЗ», де позивач працював останній час, запропоновано перелік необхідних заходів, направлених на ліквідацію та запобігання виникнення професійних захворювань.
01.07.2015 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія(МСЕК) у м. Краматорськ, провела медичне обстеження та вперше визнала захворювання професійним, з 40(сорок)% втрати працездатності та встановила третю групу інвалідності(професійне захворювання), що підтверджено довідками МСЕК серія 10ААА №124913 та пенсійним посвідченням інваліда серія НОМЕР_1 .
29.06.2016 року. позивач знову пройшов медичне обстеження у м. Краматорськ, де обласна МСЕК, остаточно підтвердила що його захворювання є професійним та безстроковим тобто по життєвим, з 40 (сорок)% втрати працездатності та підтвердила у позивача інвалідність третьої групи. Цей факт зафіксовано довідками МСЕК серії АБ № 0044809 та серії АВ № 0607997, пенсійним посвідченням
Періодично, у зв'язку з отриманням професійного захворювання, позивач змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження курсу медичного та санаторно - курортного лікування йому встановлено за результатами огляду МСЕК, згідно висновку якого, позивачу для підтримки здоров'я, необхідно проходження медикаментозного та санаторно-курортного лікування. Внаслідок погіршення стану здоров'я, він, щорічно, або декілька разів на рік проходить курси лікування у різних медичних закладах. Так, позивач проходив стаціонарне лікування, у місцевих лікарнях м. Краматорська, а саме: тричі у 2015 році, двічі у 2016 року, по одному разі у період 2017-2019 років. Також він лікувався у клінічній лікарні профзахворювань м. Київ у 2105 та 2016 роках. Лікарі вказаних клінік, проводили лікування та підтверджували діагноз. Раз на три роки, для підтримки здоров'я, позивач зобов'язаний проходити санаторно - курортне лікування. У серпні-вересні 2017 року, він проходив санаторно-курортне лікування у санаторію «Куяльник» м. Одеса.
Також позивач змушений звертатись до лікарів за консультацією, реабілітацією та рекомендаціями лікування, які підтверджують його захворювання та призначають лікування.
У зв'язку, з отриманням професійного захворювання, позивач зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання моральної шкоди. На час захворювання, йому було 49 років, це час життєвого розквіту, пора зрілості. Його стан здоров'я незадовільний, для його підтримки, він вимушений був провести на стаціонарному лікуванні у різних лікарнях більше чотирьох місяців свого життя, це не враховуючи санітарно курортне та амбулаторне лікування. Внаслідок захворювання змінився його життєвий уклад, життя зазнало суттєвих змін: він частково втратив працездатність, обмежений під час вибору місця праці, час від часу відчуває фізичну біль у суглобах, що заважає йому як під час активної стадії життя так і під час відпочинку. Він не можу вести нормальний спосіб життя, доставляє багато труднощів своїм близьким. Після захворювання та звільнення з ПрАТ «НКМЗ», у зв'язку з медичними обмеженнями при виборі умов праці, він до теперішнього часу так і не знайшов постійного місця праці.
Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім'ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час, тому змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Заподіяна шкода, завдана позивачу внаслідок професійного захворювання на виробництві, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ « НКМЗ».
Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, позивач вважає, що моральна шкода у сумі 40 000 грн., буде малою компенсацією за завданий душевний та фізичний біль. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести мені, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань, пов'язаних з професійним захворюванням.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 26.10.2020 року провадження по цивільній справі за позовомОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення УВДФСЦ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві відкрито в спрощеному провадженні та призначено судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 23.11.2020 року о 09-00 год.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надала письмові пояснення із яких вбачається, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив йому пільги та компенсації гарантовані законом.
У позові ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, емоційному переживанні; отриманні психічної травми; зміні його життєвого укладу; порушенні зв'язків із оточуючими, неможливості продовжувати активний спосіб життя, реалізовувати свої звички та бажання. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин він не наводить та не додає до позовної заяви. Крім того, позивачем не доведено, що зміни, які сталися в його особистому житті пов'язані саме з наявністю у нього професійного захворювання, а також, які додаткові зусилля він докладає для організації свого життя.
Враховуючи вище наведе, вважає, що немає правових підстав для компенсації моральної шкоди позивачу, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, моральна шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою.
В судове засідання представник третьої особи не з'явився, але надали письмові пояснення із яких вбачається.
Відповідно до частини 7 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності:
4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Положеннями частини 8 статті 36 зазначеного Закону України №1105-XIV передбачено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.
Так, постановою Верховного Суду України від 21.08.2018 року у справі №579/951/16ц (провадження №61-8699зпв18) задоволено заяву відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Конотоп Сумської області: скасовано рішення Кролевецького районного Сумської області від 07.06.2016 року, ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16.08.2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.12.2016 року.
Позивачу відмовлено у позовних вимогах до відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Конотоп Сумської області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання.
У зазначеній постанові Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатоюта здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Пункт 1 частини другої статті 10 Закону України №1105-XIV передбачає обов'язок страховика - Фонду виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.
Отже, на підставі вищенаведеного, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд відповідно до ст.279 ч.8 ЦПК України вислухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами матеріали, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Так судом встановлено, що позивач з 26.07.1983 року, позивач працював ковалем у ковальсько-пресовий цеху Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ПрАТ«НКМЗ»), де працював з перервами ковалем до 22.08.2015 року. За час праці на ПрАТ«НКМЗ», позивач отримав професійне захворювання: 1.) Вібраційна хвороба ІІ ст.(вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок у поєднанні з дефартрозом ліктьових суглобів І ст. 2.) Початкова катаракта обох очей,яке йому вперше встановили 9 червня 2015 року.
Внаслідок професійного захворюваннята погіршення здоров'я, у серпні 2015 році, позивач звільнився з підприємства, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (підтвердується трудової книжкою, актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, висновком ЦЛЕК, довідками МСЕК, виписками з історії хвороби, висновками спеціалістів, індивідуальними програмами реабілітації).
У квітні-травні 2015 року, позивач пройшов стаціонарне медичне обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м. Києва. Результатом медичного обстеження став висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 21/443 від 09.06.2015 року, згідно якого йому вперше було встановлено професійне захворювання: 1). Вібраційна хвороба ІІ ст.(вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок у поєднанні з дефартрозом ліктьових суглобів І ст.) 2.) Початкова катаракта обох очей.
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 червня 2015 року за формою П-4. Під час проведення перевірки встановлено численні порушення умов праці на виробництві. В акті проаналізовано перелік шкідливих чинників, що мали місце під час виконанні робіт коваля, а саме: пил, шум, локальна вібрація, фізичні навантаження, інфрачервоне випромінювання. За результатами перевірки встановлено, що всі фактичні значення виробничих чинників, які впливають на коваля під час праці на робочому місці, перевищують граничні допустимий рівень.
Причинами професійного захворювання, згідно пункт 17 акту, стало: « тривала робота в умовах дії шкідливих виробничих чинників: в т.ч. локальної вібрації, рівні якої, перевищували норми ГДР за ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації»».
01.07.2015 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія(МСЕК) у м. Краматорськ, провела медичне обстеження та визнала захворювання професійним, з 40(сорок)% втрати працездатності та встановила третю групу інвалідності(професійне захворювання), що підтверджено довідками МСЕК серія 10ААА №124913 та пенсійним посвідченням інваліда серія НОМЕР_1 .
29.06.2016 року обласна МСЕК, підтвердила що захворювання є професійним та безстроковим тобто по життєвим, з 40 (сорок)% втрати працездатності та підтвердила у позивача інвалідність третьої групи. Цей факт зафіксовано довідками МСЕК серії АБ № 0044809 та серії АВ № 0607997, пенсійним посвідченням
Як вбачається із медичних довідок, позивач проходив стаціонарне лікування, у місцевих лікарнях м. Краматорська, а саме: тричі у 2015 році, двічі у 2016 року, по одному разі у період 2017-2019 років. Також він лікувався у клінічній лікарні профзахворювань м. Київ у 2105 та 2016 роках..
Представленими позивачем копіями медичних документів підтверджується факт його неодноразових стаціонарних лікувань та проведенням оздоровлень.
З огляду на наведене, позивач ОСОБА_1 вимагає від роботодавця ПрАТ «НКМЗ» відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отриманих професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов'язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.
Нормами Конституції України, зокрема ст.,ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя та здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні та здорові умови праці.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20- рп/2008 у справі №1-32/2008 (про страхові виплати), статтею 237-1 КЗпП України потерпілим надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.
Згідно ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Як вбачається зі змісту даної норми, право на відшкодування моральної шкоди виникає у працівника у разі, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як вбачається зі змісту даної норми, право на відшкодування моральної шкоди виникає у працівника у разі, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому суд набуває висновку про те, що позивачу внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв'язку з цим.
Даний висновок суду відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
З огляду на викладене, сам факт отримання робітником професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків свідчить про завдання йому моральних страждань. Законодавець у даному випадку не ставить право потерпілого на відшкодування немайнової шкоди в залежність від вини самого робітника або роботодавця.
Згідно ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд погоджується з розміром грошового відшкодування, який визначив для себе позивач, оскільки на думку суду він відповідає тяжкості отриманих позивачем профзахворювань, у зв'язку з чим суд вважає, що з підприємства на відшкодування моральної шкоди слід стягнути 40 000 грн.
Таке відшкодування суд вважає розумним та справедливим по відношенню до глибини моральних страждань позивача, погіршення його фізичних здібностей, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст.10, 17, 18, 263, 265, 273, 351, 352, 354 ЦПК України, ст.23 ЦК України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ: 05763599, ІПН: 057635905159, 84305, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 5) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану професійним захворюванням, в розмірі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.)
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ: 05763599, ІПН: 057635905159, 84305, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О.Тихого, 5) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 коп. на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.
Суддя Краматорського
міського суду: О.М. Данелюк