233 № 233/5157/20
11 лютого 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартишева Т. О.
за участю секретаря Кюсєвої Т.О.,
позивача -
відповідача -
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
17 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що з відповідачем вони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 13 березня 2018 року у Костянтинівському міському відділі державної РАЦС, актовий запис № 48. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З вересня 2020 року вони з відповідачем припинили спільне проживання в зв'язку з застосуванням до позивача фізичного та морального насилля з боку відповідача. Вважає, що сім'ю зберегти не можливо. Діти залишаються мешкати з позивачкою, спору щодо спільного майна немає. У зв'язку з наведеним просить шлюб між нею і ОСОБА_2 розірвати.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, звернулася з заявою про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила про підтримання позовних вимог (а.с. 24), також надала суду клопотання в якому просила суд час для примирення не надавати, оскільки відносно неї відповідачем були вчинені протиправні дії, а саме спричинення тілесних ушкоджень, вона побоюється за своє життя, вважає проживання у шлюбі з відповідачем неможливим та наполягає на розірванні шлюбу (а.с. 39).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає, заперечує проти розірвання шлюбу та бажає зберегти сім'ю (а.с. 36).
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрували 13 березня 2018 року у Костянтинівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 48 (а.с. 9). Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7), які проживають із позивачкою (а.с. 10). З вересня 2020 року сторони припинили шлюбно-сімейні відносини, спільне господарство не ведуть, не пов'язані спільним побутом. Позивач не бажає надалі перебувати у цьому шлюбі, її намір розірвати шлюб з відповідачем є остаточним.
Майнового спору сторонами не заявлено.
Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них та інтересам їх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що шлюб між сторонами розпався, подальше спільне життя і збереження шлюбу сторін суперечить інтересам позивача, якою зазначено у письмовому клопотанні, що вона вважає неможливим проживання у даному шлюбі, побоюється за своє життя і здоров'я та просить суд не надавати строк для примирення, вказуючи, що відповідачем відносно неї вчинено протиправні дії - спричинено тілесні ушкодження. На підтвердження своїх доводів позивачкою додано до клопотання копію обвинувального акту відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, затвердженого прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури 22 вересня 2020 року, з якого вбачається, що відповідач своїми умисними діями, що виразилися в спричиненні легкого тілесного ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України. Потерпілою від кримінального правопорушення є ОСОБА_1 (а.с. 40-42).
Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що судам слід використовувати надану законом можливість зупинити розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
При цьому, системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у цивільній справі № 442/6319/16-ц.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
За таких обставин вжиття заходів щодо примирення подружжя у даному випадку суд не вважає доцільним.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що позивач не має наміру підтримувати шлюбні стосунки, наполягає на розірванні шлюбу з ОСОБА_2 , суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно і поновлена бути не може, подальше збереження сім'ї суперечить інтересам позивача, а також інтересам неповнолітніх дітей, які мають істотне значення, тому шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 слід розірвати.
Згідно ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Тому, вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд також вважає за необхідне позивачеві, за її заявою, відновити її дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Керуючись ст.ст. 110, 111, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 18, 81, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 13 березня 2018 року у Костянтинівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 48.
ОСОБА_1 , яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, відновити її дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 .
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя :