264/8190/20
2/264/294/2021
"10" лютого 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О. , за участю секретаря судового засідання Радченко М.О.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
У грудні 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням. У обґрунтування позову зазначила, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . Крім того, в будинку з 2009 року був зареєстрований відповідач, який є онуком позивачки. Фактично, відповідач в будинку не проживає близько десяти років, не сплачує комунальні послуги та не приймає участі в утриманні будинку. У будинку відсутні особисті речі відповідача. Позивачка просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримує вимоги, просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає, оскільки наміру повертатися для проживання в спірному будинку він не має.
Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов знайшов своє підтвердження представленими доказами і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Права власника жилого будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до паспорту громадянина України, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Талаківка м.Маріуполя Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 грудня 2012 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власницею будинку АДРЕСА_1 .
Аналогічна інформація міститься в Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
З викладеного суд дійшов висновку про те, що позивачка наділена повноваженнями звернення до суду з будь-яких питань, що пов'язані з володінням та користуванням цим майном.
З письмових матеріалів справи вбачається, що в спірному будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , 1984 року народження.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Талаківської селищної ради від 09 грудня 2020 року, ОСОБА_2 не проживає в спірному будинку.
Згідно акту Виконавчого комітету Талаківської селищної ради, ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_3 , однак не проживає з 2010 року.
Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в яких зазначено, що відповідач у спірному будинку не проживає з 2010 року, його особистих речей в будинку не має, а позивачка ОСОБА_1 проживає в будинку сама.
Судом також досліджено письмову заяву відповідача, відповідно до якої останній підтвердив факт не проживання в спірному будинку, а також висловив впевненість в тому, що наміру вселятися та проживати в будинку він не має, має реєстрації в будинку АДРЕСА_4 .
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З наведеного суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідач не проживає в спірному будинку, він втратив право користування цим житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, ст. 317, 319, 321, 383, 391,405 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю. О. Матвєєва