Справа № 263/1506/21
Провадження № 3/263/848/2021
11 лютого 2021 року м. Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Федоренко Тетяна Іванівна, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 121 КУпАП,
На адресу Жовтневого районного суду м.Маріуполя надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №288689 від 27.01.2021 року стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст.121 КУПАП.
Відповідно до протоколу 27.01.2021 року о 14.07 год. ОСОБА_1 за адресою: м.Маріуполь, Запорізьке шосе,4 керував транспортним засобом з переобладнанням, а саме було встановлено ГБО. Правопорушення скоєно повторно протягом року. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.31.3.а Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.121 КУПАП.
ОСОБА_1 провину свою не визнав. Просив закрити провадження у справі за ч.4 ст.121 КУПАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки при складанні протоколу, йому було надано копію постанови серії ДПР 18 № 288686 в якому зазначено, що він скоїв адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121 КУПАП, та йому було видано тимчасовий дозвіл, в якому також мається відмітка, що на нього складено протокол саме за ч.1 ст.121 КУПАП.
Частиною 4 ст.121 КУПАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 цього Кодексу).
Питання складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ст. 254 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю..
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Суд в обов'язковому порядку повинен перевірити матеріали адміністративної справи, що надійшли до суду на їх відповідність вимогам закону, в тому числі статтям 254, 256 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 №288689 від 27.01.2021 року, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 121 КУпАП, як за спеціальною нормою, яка визначає склад конкретного правопорушення, однак з копії протоколу наданої суду ОСОБА_1 серії ДПР18 №288689 від 27.01.2021 року, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КУпАП, тобто посадовою особою, яка склала протокол неоднаково зазначено частину статті за якою притягається особа до відповідальності та з тексту протоколу вбачається виправлення в графі в зазначені статті КУпАП, а саме з 1 частини виправлено на 4 частину, при цьому ОСОБА_1 вручено копію протоколу, у якому заначено частина 1 ст. 121 КУпАП.
Неправильна кваліфікація дій особи має наслідком закриття провадження у справі, оскільки відсутні чітко регламентовані підстави для відповідальності.
Ці обставини в свою чергу позбавляють можливості зробити висновок про те, чи були інспектором поліції, під час складання даного протоколу, дотримані вимоги законодавства щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та чи не було порушено прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час його складання.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 цього Кодексу).
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є демонстрація сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вищенаведені недоліки, що були допущені при складанні адміністративного протоколу та при оформленні справи про адміністративне правопорушення, перешкоджають повному, об'єктивному та всебічному розгляду справи, прийняттю правильного рішення, внаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 121, 247, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст. 121 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя.
Суддя Т. І. Федоренко