Справа № 219/1177/21
Провадження № 3/219/581/2021
10 лютого 2021 року м. Бахмут
Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Конопленко О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хмільник Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не утриманні неповнолітніх дітей не маючого, лейтенанта, командира 2 механізованого взводу військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНК-2 № 0376 від 09 лютого 2021 року вбачається, що 08 лютого 2021 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 був виявлений факт вживання алкогольних напоїв військовослужбовцями загальновійськового резерву № 1 військової частини НОМЕР_3 , до складу якого входять військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , а саме: старший солдат ОСОБА_2 - 1,30 проміле, молодший сержант ОСОБА_3 - 1,89 проміле та старшина ОСОБА_4 - 0,63 проміле, на території тимчасового розміщення підрозділу військової частини у АДРЕСА_2 механізованого взводу, який призначений командиром загальновійськового резерву № 1 військової частини лейтенант ОСОБА_5 в умовах особливого періоду всупереч вимогам ст.ст. 11, 16, 58, 59, 119 та 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, недбало поставився до виконання службових обов'язків в частині, що стосується контролю та організації внутрішньої служби у ввіреному йому підрозділі, а саме: 08 лютого 2021 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, на території розміщення загальновійськового резерву № 1 військової частини старший солдат ОСОБА_2 , молодший сержант ОСОБА_3 та старшина ОСОБА_4 вживали алкогольні напої. Таким чином, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, лейтенант ОСОБА_5 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП «Недбале ставлення до військової служби».
Особу ОСОБА_5 встановлено на підставі військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 20 червня 2020 року, йому роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_5 у судовому засіданні провину у скоєному адміністративному правопорушенні визнав, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтвердив в повному обсязі.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суддя вважає за необхідне провадження по адміністративній справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статей 1, 3, 8, 9 Конституції України - Україна є правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Разом з тим, приймаючи рішення у справі, суд має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою у статті 62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Недбале ставлення до військової служби характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, інструкціями, наказами, через несумлінне ставлення до них; наявністю негативних наслідків, що порушують встановлений порядок здійснення військовими службовими особами своїх функцій щодо забезпечення належного рівня військової дисципліни, статутного порядку, збереження військового майна, що є складовою воєнної безпеки України.
Невиконання службових обов'язків означає невиконання військовою службовою особою дій, передбачених нормативними актами (статутами, наказами, інструкціями, постановами тощо), які є безумовними для виконання нею.
Відповідно до пункту 11 Загальних положень Статуту Внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
-свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
-бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
-беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати ОСОБА_6 своєї частини;
-постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
-знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
-дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
-поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
-бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
-вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
-виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
-додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Аналогічні положення містяться у статтях 1, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (п. 16 Загальних положень Статуту Внутрішньої служби ЗСУ).
Згідно п. 119 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ командир взводу (групи, башти) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу (групи, башти) та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу (групи, башти), за підтримання внутрішнього порядку у взводі (групі, башті).
Пунктом 120 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що командир взводу (групи, башти) зобов'язаний:
-підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності;
-проводити з особовим складом взводу (групи, башти) заняття з бойової підготовки і керувати навчанням рядового складу, що проводять командири відділень (старшини команд), вести облік бойової підготовки взводу (групи, башти);
-знати тактику дій взводу в різних видах бою, управляти взводом (групою, баштою) під час виконання бойових завдань;
-досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу (групи, башти), правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність;
-постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку;
-з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу;
-знати військове звання, прізвище, ім'я та по батькові кожного підлеглого, число, місяць і рік народження, віросповідання, ділові та морально-психологічні якості, захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан, адресу батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно вести індивідуальну роботу з виховання, складати іменний список особового складу взводу (групи, башти);
-здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посадах військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу, подавати командирові роти пропозиції щодо кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів;
-виховувати особовий склад взводу (групи, башти) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу (групи, башти);
-неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі (групі, башті), їх зовнішнім виглядом, виконанням правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття та за додержанням правил особистої гігієни;
-піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров'я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу;
-своєчасно доповідати командирові роти (бойової частини) про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу взводу (групи, башти);
-періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці у взводі (групі, башті), за розпорядженням командира роти проводити ранкову фізичну зарядку з ротою;
-стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності;
-готувати особовий склад взводу, озброєння й техніку до виходу на кожне навчання чи заняття, а також перевіряти їх наявність і стан після повернення із занять і навчань;
-стежити за додержанням заходів безпеки на заняттях, стрільбах, навчаннях і під час роботи з технікою та озброєнням; перевіряти, щоб після занять, стрільб, навчань у підлеглих не залишалося боєприпасів, гранат, запалів, вибухових речовин.
В свою чергу, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНК/2 № 0376 від 09 лютого 2021 року, складеного відносно ОСОБА_5 , не вбачається, у чому ж саме полягає недбале ставлення останнього до військової служби, оскільки до нього не додано доказів притягнення старшого солдата ОСОБА_2 , молодшого сержанта ОСОБА_3 та старшини ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-2 КУпАП та їх перебування у підпорядкуванні командира 2 механізованого взводу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 .
При цьому, статтею 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
З огляду на викладене, після ретельного аналізу наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності через відсутність у матеріалах справи доказів недбалого ставлення військової службової особи до військової служби, вчиненого в умовах особливого періоду.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, оскільки достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, під час розгляду адміністративного матеріалу в суді не здобуто, а докази, надані особою, якою складався протокол про адміністративне правопорушення, в якості підтвердження вчинення правопорушення суд не приймає до уваги з наведених вище обставин.
Відповідно до статті 284 КпАП України по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 3, 8, 9, 57 Конституції України, ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 172-15, п. 1ст. 247, п. 3 ч. 1ст. 284, ст. 294 КпАП України, суд
Закрити провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. С.Конопленко