Справа № 219/9348/20
Провадження № 2-а/219/18/2021
05 лютого 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Кривошапко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Звернувшись до суду з даним адміністративним позовом, ОСОБА_1 просить скасувати постанову серії БАА № 249930 від 28 вересня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позову посилається на те, що 28 вересня 2020 року приблизно о 15 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «SUBARU OUTBACK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухаючись по вул. Незалежності, здійснив зупинку для висадки пасажира біля заправки «motto». В цей час до нього підійшов інспектор і звинуватив його в тому, що він виконав зупинку біля пішохідного переходу, чим порушив Правила дорожнього руху. Також інспектор повідомив, що його порушення зафіксовано на відеокамеру у ручному режимі і будь-які заперечення з його боку не приймаються, а також ним буде винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. При цьому, відеозапис його правопорушення йому наданий не був. Жодних інших доказів того, що він порушив п. 15.9 ПДР України, інспектор поліції не надав. Із вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Також у оскаржуваній постанові від 28 вересня 2020 року, у порушення ст. 283 КУпАП, не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення без зазначення у постанові технічних засобів, а також за відсутністю будь-яких інших доказів, які б свідчили про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. У зв'язку із цим, вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена необґрунтовано з порушенням вимог діючого законодавства України, не відповідає фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню.
21 січня 2021 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області Задоєнка О.В. надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому він просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Зазначив, що внаслідок відсутності у екіпажу СРПП обладнання для зчитування відеоінформації, що фіксується на нагрудну камеру, позивачеві було запропоновано ознайомитися із відеодоказами у приміщенні Бахмутського відділу поліції, проте ОСОБА_1 не погодився з даною відповіддю інспектора поліції. Законодавством не зобов'язано надавати правопорушнику для ознайомлення відеодокази, записані на боді-камеру, на місці складення постанови. Також пояснив, що надати суду знятий відеозапис порушення ОСОБА_1 ПДР України неможливо внаслідок закінчення строку зберігання відеодоказів відповідно до п.п. 1 п. 3 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026. Стверджує, що інспектор Краснопольський О.М. правильно оцінив обставини справи та виніс обґрунтовану постанову про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 , який про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач Головне управління Національної поліції в Донецькій області, який належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив. 04 лютого 2021 року від представника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Суд, дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3).
Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
У судовому засіданні встановлено, що постановою серії БАА № 249930 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною 28 вересня 2020 року інспектором СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Краснопольським Олександром Миколайовичем визнано позивача ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та на нього накладено штраф у розмірі 255 грн.
У постанові зазначається, що 28 вересня 2020 року о 15-30 годині водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «SUBARU OUTBACK», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись в м. Бахмуті Донецької області по вул. Незалежності, буд. 87, виконав зупинку у двох метрах біля пішохідного переходу, де це заборонено, чим порушив п. 15.9 «г» ПДР України (а.с. 4).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з п. 15.9 «г» ПДР України, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 метрів від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Відповідно до статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з статтею 80 КАС України, речовими доказами є, зокрема, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 2 розділу І). Вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам'яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера (п. 1 розділу VIII). Строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб (п. 3 розділу VIII).
Доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідач вважає відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського - боді-камери. У відзиві на адміністративний позов відповідач посилався на те, що надати суду знятий відеозапис порушення ОСОБА_1 ПДР України неможливо внаслідок закінчення строку зберігання відеодоказів відповідно до п.п. 1 п. 3 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026.
Як встановлено у судовому засіданні, у постанові про вчинення адміністративного правопорушення немає посилань про те, що вчинення ОСОБА_1 правопорушення фіксувалося будь-яким технічним засобом, а також у постанові не зазначено, яким саме технічним засобом відбувалося фіксування правопорушення.
До того ж, в обґрунтування доводів у відзиві на адміністративний позов відповідачем не додано доказів, що відеозапис з портативного відео реєстратора боді-камера дійсно було знищено шляхом стирання з серверу у зв'язку із закінченням строку його зберігання (30 діб) та відсутністю оперативної цінності, що передбачено Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зокрема, не надано акт знищення медіафайлів.
За таких обставин, суд вважає, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля ближче 10 метрів від пішохідного переходу, а у даному випадку - на відстані 2 метрів від пішохідного переходу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а та від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а від.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Матеріали вказаної адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення зазначених вище вимог законодавства щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, та які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, відеозапис (фотографії) на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля ближче 10 метрів від пішохідного переходу.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Доказів, які б об'єктивно вказували на вину позивача у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, відповідачем до суду не надано.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача об'єктивної сторони правопорушення, а тому і відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, що, в свою чергу, є підставою для задоволення позову, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд враховує, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн. (а.с. 10).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 245, 246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову серії БАА № 249930 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену 28 вересня 2020 року інспектором СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Краснопольським Олександром Миколайовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, буд. 86; код ЄДРПОЮ 40109058) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ,) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р.Є. Дубовик
05.02.2021