Cправа № 127/1077/20
Провадження № 2/127/137/20
Іменем України
01 лютого 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого-судді Гуменюка К.П.,
за участю секретаря чудового засідання Рудої В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,
розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого володіння,
вимоги позивача:
-визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) від 01 вересня 2009 року (реєстраційний номер 3598822);
-витребувати квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_5 та повернути ОСОБА_1 ;
В січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого володіння.
Вимоги позову мотивовано тим, що 01 вересня 2009 року у результаті введення позивача в оману було укладено договір купівлі-продажу квартири, між позивачем (продавець) та ОСОБА_3 (покупцем), відповідно до якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру під номером АДРЕСА_1 (далі - Договір), який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Парфьоновим І.В., реєстраційний номер 3598822.
Кошти за вказаним договором позивач не отримувала, адже вважала, що підписує договір застави на шість місяців. Не здогадувалась навіть про те, що квартира є проданою, адже це її єдине житло, право на яке вона отримала після перебування у черзі протягом 16 років.
Позивач продовжувала жити у зазначеній квартирі разом зі своїм хворим батьком похилого віку, який не міг ходити та здійснювала оплату за житлово-комунальні послуги.
У 2011 році позивачу надійшов рахунок на сплату комунальних послуг, у якому було вказано прізвище ОСОБА_3 . Позивач відразу звернулась до правоохоронних органів та до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Згодом позивача та її батька виставили на вулицю силоміць без участі правоохоронних органів та навіть не повернули речі, які знаходились у квартирі.
Вінницький міський суд Вінницької області 31 травня 2019 року виніс вирок у справі №127/6935/16-к, зі змісту якого вбачається, як зазначає позивач, що позивач під час укладання договору у нотаріуса, була впевнена, що укладає договір застави квартири на 6 місяців, а не купівлі- продажу.
ОСОБА_3 жодних умов договору із позивачем не погоджувала, кошти не передавала, та, розуміючи, що позивач не має на меті укладання договору купівлі-продажу, замовчувала інформацію про істотні умови договору. Своїми показами під час судового розгляду кримінальної справи № 127/6935/16-к ОСОБА_3 підтвердила, що стосовно умов договору із ОСОБА_1 не спілкувалась, також вказала, що не пам'ятає кому передала кошти за квартиру.
У момент винесення вироку позивачу стало відомо, що саме ОСОБА_7 є винним у тому, що її було введено в оману під час укладання договору. Отже, позивачем було укладено договір під впливом помилки щодо істотних умов договору. Зазначена помилка виникла внаслідок вчиненого щодо неї злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 ККУ.
За наведених вище обставин, посилаючись на ст. 229 ЦК України, позивач просить суду визнати договір купівлі-продажу квартири від 01 вересня 2009 року недійсним.
Зважаючи на те, що договір позивачем було укладено у результаті введення позивача в оману, а також під впливом помилки, вважає, що спірна квартира відчуджена на користь ОСОБА_3 на незаконних підставах, а отже, ОСОБА_3 не мала права відчужувати квартиру на користь ОСОБА_8 .
Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_5 , володіє спірною квартирою, як добросовісний набувач.
Оскільки квартира вибула з володіння позивача не з її волі, то вона має право витребувати своє майно від ОСОБА_5 .
З підстав зазначених вище позивач звернулась до суду із даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 24 січня 2020 року (суддя Воробйов В.В.) позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с. 88).
Ухвалою суду від 03 лютого 2020 року (суддя Воробйов В.В.) відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору (а.с. 117).
Ухвалою суду від 03 лютого 2020 року (суддя Воробйов В.В.) забезпечено позов, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири, в межах позовних вимог.
Ухвалою суду від 15 червня 2020 року (суддя Воробйов В.В.) провадження в справі в частині позовних вимог, щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - закрито, в іншій частині вимог клопотання про закриття провадження - залишено без задоволення (т. 1 а.с. 189, 190).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2020 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2020 року про закриття провадження скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 1 а.с. 241-243).
28 липня 2020 року відділом прийому та реєстрації (канцелярія) Вінницького міського суду Вінницької області, керуючись п. 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, виокремлено матеріали із цивільної справи № 127/1077/20 в частині визнання договору недійсним, проведено їх реєстрацію та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28 липня 2020 року, передано судді Вохміній О.С. для розгляду (т. 2 а.с. 3, 4).
Ухвалою суду від 29 липня 2020 року (суддя Воробйов В.В. ) задоволено заяву про самовідвід, справу направлено на авторозподіл відповідно до вимог ЦПК України (т. 1 а.с. 247).
Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року (суддя Гуменюк К.П.) цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого володіння прийнято до свого провадження з призначенням у справі підготовчого судового засідання (т. 2 а.с. 5).
30 вересня 2020 року відповідачем ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить врахувати її заперечення щодо обставин позову та відмовити в задоволенні позову (т. 2 а.с. 164-166).
Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року (суддя Вохмінова О.С.) об'єднано в одне провадження цивільну справу № 127/1077/20 (провадження 2/127/2517/20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним із цивільною справою № 127/1077/20 (провадження 2/127/137/20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого володіння (т. 2 а.с. 246-247). Матеріали справи, які об'єднані містяться в т. 2, а.с. 67-250.
04 листопада 2020 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 43-45) надійшов відзив на позовну заяву, у якому представником зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог, у задоволенні яких просила суд відмовити.
У встановлений законом строк, представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 49, 50) та відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 57-60).
Ухвалою суду від 25 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 65).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 вимоги позову підтримали в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві, просили суд їх задовільнити.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 , а також представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги позову не визнали, з підстав, викладених у поданих відзивах на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Окрім того, представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні було заявлено клопотання про застування судом до спірних правовідносин позовної давності, мотивуючи це тим, що договір купівлі-продажу квартири між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено у вересні 2009 року, а до суду позивач звернулась з позовом в січні 2020 року.
Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01 вересня 2009 року між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений цього ж числа Парфьоновим І.В., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу (т. 1 а.с. 37, 38). Предметом даного договору є квартира АДРЕСА_1 .
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2019 року у справі № 127/6935/16-к ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок скоєння злочину. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 469 944 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 52-82).
Вироком Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2019 щодо ОСОБА_7 в частині застосування ст. 75 КК України - скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років. В решті вирок залишено без змін (т. 1 а.с. 93-100).
Як вбачається із вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2019 року, що ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України з тих підстав, що весною 2009 року в невстановлений час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою. Так, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи корисливу мету, зловживаючи довірою та переконуючи ОСОБА_1 у добросовісності своїх намірів, 01 вересня 2009 року, перебуваючи за адресою проживання останньої в квартирі АДРЕСА_1 , переконав останню укласти договір застави на належну їй на праві приватної власності квартиру (Свідоцтво на право власності на житло від 27 січня 2000 року) з метою отримання грошових коштів та подальшого їх внесення в спільний розвиток бізнесу ОСОБА_7 та онука ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , який буде включений до числа керівників приватного підприємства «САНТА-МАРІЯ» (код ЄРДПОУ 14358417, юридична адреса: 24600, Вінницька область, Крижопільський район, вулиця Коцюбинського, будинок 1, дата анулювання 31 грудня 2010 року). Після того, як ОСОБА_1 , будучи введена в оману ОСОБА_7 , надала останньому згоду на вчинення таких дій, ОСОБА_7 в телефонному режимі домовився зі своїм знайомим ОСОБА_11 про зустріч в офісному приміщенні приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Парфьонова І.В., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел на отримання грошових коштів, на невстановленому слідством автомобілі особисто привіз ОСОБА_1 та ОСОБА_10 до офісу приватного нотаріуса Парфьонова І.В. Перебуваючи в даному офісі, в невстановлений час, 01 вересня 2009 року ОСОБА_1 , будучи введена в оману ОСОБА_7 , уклала договір купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3 . Після чого, ОСОБА_7 , не маючи наміру вносити кошти в розвиток бізнесу, а саме: добування корисних копалин в Горячківському родовищі (місцезнаходження: Вінницька область, Крижопільський район, село Горячківка) приватним підприємством «САНТА-МАРІЯ», в присутності ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 13 000 доларів США від ОСОБА_11 , який, представляючи інтереси покупця ОСОБА_3 , передав зазначені грошові кошти в якості оплати за умовами договору купівлі-продажу ОСОБА_1 . В подальшому, в невстановлений час, 02 вересня 2009 року, перебуваючи в приміщенні ресторану «ПІЦЕРІЯ ЧЕЛЕНТАНО», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 , не маючи наміру вносити кошти в розвиток бізнесу, а саме: добування корисних копалин в Горячківському родовищі (місцезнаходження: Вінницька область, Крижопільський район, село Горячківка) приватним підприємством «САНТА-МАРІЯ», отримав решту грошових коштів в сумі 5 000 доларів США, які надавались ОСОБА_11 від імені покупця в якості оплати за умовами вище вказаного договору купівлі - продажу ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_7 отриманими грошовими коштами в загальній сумі 18 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого Національним банком України станом на 02 вересня 2009 року по відношенню до 1 долару США становить 7 грн. 98 коп., становить 143 640 грн. до каси приватного підприємства «САНТА-МАРІЯ» не вніс, не використав їх для закупівлі товарно-матеріальних цінностей, рухомого та нерухомого майна з подальшим поставленням його на баланс приватного підприємства «САНТА-МАРІЯ», та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 143 640 грн.
Обґрунтовуючи підстави позову обставинами, які встановлені вироком суду, позивач вважає, що спірний договір було укладено у результаті введення позивача в оману, а також під впливом помилки, а тому такий договір на підставі ст. 229 ЦК України має бути визнаний недійсним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України, застосовуються лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України.
За змістом статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно трапилась і що вона має істотне значення.
Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з мотивів, визначених статтею 229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.
До такого висновку дійшов Верховний Суд України в Постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 522/2038/14.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 01 вересня 2009 року, ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 (п. 1). Договором визначено, що продавець та покупець однаково розуміючи значення і умови цього правочину та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладанні, а також те, що він не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину і не є правочином зловмисним. (п. 13) Своїми підписами під цим договорами сторони засвідчили, що розрахунок між ними проведений у повному обсязі і претензій щодо розрахунку одна до одної сторони не мають. (п. 20). Договір підписано сторонами у присутності нотаріуса. Особу сторін встановлено.
Як вже зазначалось вище, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Як встановлено судом із пояснень ОСОБА_1 , що при укладенні спірного договору були присутні, зокрема, вона, відповідач ОСОБА_3 та нотаріус. Нотаріусом її надавались документи для підпису, однак вона їх не читала, оскільки не мала при собі окулярів, наголошуючи присутнім, що вона надає квартиру в заставу. Також позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувалось, що договір купівлі-продажу квартири був підписаний нею. Разом з тим, судом не встановлено протиправність дій нотаріуса під час посвідчення спірного договору, адже докази такого матеріали цивільної справи не містять.
Суд звертає увагу на те, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2019 року було встановлено те, що умисел ОСОБА_7 був направлений не на заволодіння квартирою позивача, а на заволодіння її коштами в розмірі 18 000 дол. США, які вона отримала від продажу даної квартири.
Варто зазначити, що майнову шкоду, яку зазнала ОСОБА_1 внаслідок незаконних дій ОСОБА_7 , який заволодів її коштами в розмірі 18 000 дол. США, що становило 469 944 грн., на підставі позову ОСОБА_1 , було стягнуто за вказаним вище вироком суду.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири є необґрунтованою та недоведеною у зв'язку із чим в її задоволенні слід відмовити.
Вимога позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про витребування квартири також не підлягає до задоволення, оскільки вона є похідною позовною вимогою, задоволення якої залежало від задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, в задоволення якої судом відмовлено.
Щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин, яка була заявлена представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.
Пленум Верховного Суду України в пункті 11 Постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення» роз'яснив, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Оскільки суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, то судом не може бути застосовано наслідки спливу позовної давності та відмовлено в позові саме з цієї підстави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 215, 216, 229 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого володіння, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_8 ,
Повне судове рішення складено 11 лютого 2021 року
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області К.П. Гуменюк