Справа №127/30371/19
Провадження №1-в/127/774/20
21 січня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання провідного інспектора Вінницького міського відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2019 року за ч. ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, (з урахуванням ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2020 року про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 р.), -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника Вінницького міського відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання провідного інспектора Вінницького міського відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку ОСОБА_4 на підставі ч. 1 ст. 78 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Вінницькому міському відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області з 23.01.2020 року. За період перебування на обліку до адміністративної відповідальності притягувався 02.02.2020 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП, 17.06.2020 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП, 20.06.2020 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП, 05.07.2020 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за даними фактами із засудженим була проведена індивідуальна профілактична бесіда та винесено попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Матеріали про притягнення ОСОБА_4 05.07.2020 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП до відділу пробації не надійшли. Згідно інформації, наданої управлінням інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління національної поліції у Вінницькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2020 року за № 12020020000000385 було внесено відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, та застосовано до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою. Згідно повідомлення, наданого з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», ОСОБА_7 утримується в установі з 16.11.2020 року. ОСОБА_7 виконав покладені судом обов'язки, заходи щодо вирішення криміногенних потреб та досягнення позитивних змін виконані повністю у визначені терміни. Згідно характеристики з МКП «УК «Київська» скарг та нарікань від мешканців будинку на поведінку ОСОБА_4 не надходило. Іспитовий строк закінчився. Посилаючись на ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 78 Кримінального кодексу України, ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, орган пробації просить вирішити питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку ОСОБА_4 .
В судовому засіданні представник Вінницького міського відділу філії Державної установи "Центр пробації" ОСОБА_3 клопотання підтримала з наведених у ньому підстав та просила клопотання задовольнити.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 пояснив, що за період перебування на обліку покладені на нього судом обов'язки виконував, не змінював місце проживання. Постійно з'являвся для реєстрації до органу пробації. 01.12.2020 року не з'явився на реєстрацію до органу пробації, оскільки був затриманий та до нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 16.11.2020 року. На даний час йому повідомлено про підозру у вчиненні неумисного кримінального правопорушення. Він одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, жалкує, що так склалися обставини. Просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_4 протягом встановленого судом іспитового строку виконував покладені судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, та не вчинив нового кримінального правопорушення. Зазначив, що частиною 1 статті 78 КК України передбачено лише два критерії звільнення засудженого від призначеного покарання, а саме, якщо він протягом встановленого іспитового строку виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення. За період перебування на обліку ОСОБА_4 покладені на нього судом обов'язки виконував, характеризується позитивно, не змінював місце проживання. Він постійно з'являвся для реєстрації до органу пробації. Не з'явився лише один раз - 01.12.2020 року, оскільки був затриманий та до нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 16.11.2020 року, що є поважною причиною. На даний час ОСОБА_4 не можливо вважати таким, що вчинив нове кримінальне правопорушення, оскільки йому лише повідомлено про підозру у вчиненні неумисного кримінального правопорушення, обвинувальний акт не складався, кримінальне провадження до суду не направлялося. ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, однак дана обставина не може бути підставою, відповідно до положень ч. 1 ст. 78 КК України, для відмови у задоволенні даного клопотання. ОСОБА_7 виконав покладені судом обов'язки, заходи щодо вирішення криміногенних потреб та досягнення позитивних змін виконані повністю у визначені терміни, про що зазначено у даному клопотанні органу пробації. Іспитовий строк на даний час закінчився. Відповідно до ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. На даний час вину ОСОБА_4 не доведено у порядку, передбаченому КПК України, і не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Просив суд врахувати, що ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, протягом іспитового строку виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення. Просив клопотання органу пробації задовольнити.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, оскільки під час іспитового строку ОСОБА_4 повідомлено про підозру та застосовано до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, тому можливо вважати, що ОСОБА_4 притягується до кримінальної відповідальності. Крім того, засуджений притягувався до адміністративної відповідальності. Просив в задоволенні клопотання органу пробації відмовити.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2019 року за ч. ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2020 року приведено вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2019 року у відповідність до вимог Закону України №2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" та призначено ОСОБА_4 покарання ч. 1 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки, з урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 перебуває на обліку у Вінницькому міському відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області з 23.01.2020 року.
З клопотання органу пробації вбачається, що ОСОБА_7 виконав покладені судом обов'язки, заходи щодо вирішення криміногенних потреб та досягнення позитивних змін виконані повністю у визначені терміни. Згідно характеристики з МКП «УК «Київська» скарг та нарікань від мешканців будинку на поведінку ОСОБА_4 не надходило. За період перебування на обліку притягувався до адміністративної відповідальності, за даними фактами із засудженим була проведена індивідуальна профілактична бесіда та винесено попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Згідно інформації управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління національної поліції у Вінницькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2020 року за № 12020020000000385 було внесено відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, та застосовано до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою. Згідно повідомлення, наданого з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», ОСОБА_7 утримується в установі з 16.11.2020 року.
Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні особової справи засудженого, для реєстрації до органу пробації ОСОБА_4 не з'явився лише 01.12.2020 року, оскільки був затриманий та до нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, що є поважною причиною.
Суд зазначає, що в п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Частиною 2 статті 2 Кримінального кодексу України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Наведені норми чинного законодавства закріплюють один із основних принципів кримінального судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого ніхто не може бути визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також підданий кримінальному покаранню, інакше як за вироком суду й у порядку, визначеному законом.
Аналізуючи положення законодавства, суд зазначає, що особа, обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватою, доки її вина не буде доведена в законному порядку і не встановлена вироком суду, який набрав законної сили.
Зазначене кореспондується з позицією Конституційного Суду України, згідно з якою сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред'явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність, оскільки особа не несе кримінальної відповідальності, доки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили (Рішення від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99).
Європе?йський Суд з прав люди?ни у своєму рішенні від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» вказав, що презумпція невинуватості, втілена в п. 2 ст. 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку.
Крім того, Європе?йський Суд з прав люди?ни у рішенні від 10 грудня 2009 року в справі «Шагін проти України» зазначив, що принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції, є одним з аспектів права на справедливий судовий розгляд кримінальної справи, гарантованого пунктом 1 статті 6 (див. рішення у справі "Альне де Рібемон проти Франції" (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 35, серія A, № 308). Цей принцип не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, "яку обвинувачено у вчиненні злочину", є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, а й поширюється на заяви, що їх роблять інші державні посадові особи стосовно проваджень, що тривають, у кримінальних справах і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом (див. висновки з відповідної практики Суду, наприклад, в рішенні у справі "Хужин та інші проти Росії" (Khuzhin and Others v. Russia), N 13470/02, п. 93, від 23 жовтня 2008 року) Достатньо мати - навіть за відсутності будь-якого формального висновку - певні підстави припускати, що відповідна посадова особа вважає обвинуваченого винним (див. рішення у справі "Бьомер проти Німеччини" (Bohmer v. Germany), N 37568/97, п. 54, від 3 жовтня 2002 року). У цьому зв'язку Суд наголосив на тому, як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною в тому чи іншому злочині (див. рішення у справі "Дактарас проти Литви" (Daktaras v. Lithuania), N 42095/98, п. 41, ECHR 2000-X).
При цьому, суд зазначає, що відсутність законодавчого регулювання ситуації щодо необхідності після закінчення іспитового строку звільнити особу від відбування покарання за умови, що вона виконала всі обов'язки та за відсутності обвинувального вироку суду щодо вчинення нею нового кримінального правопорушення у період іспитового строку, реалізуючи тим самим презумпцію невинуватості, та, з іншого боку, необхідності застосування ст. ст. 71, 72, ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, не може бути підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки це може призвести до порушення принципу презумпції невинуватості та порушення прав особи.
На даний час ОСОБА_4 не можливо вважати таким, що вчинив нове кримінальне правопорушення, оскільки його лише повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Доказів того, що ОСОБА_4 визнано судом винуватим у вчиненні інших кримінальних правопорушень і вирок суду набрав законної сили, до суду не надано.
В такому випадку, відмова суду у задоволенні клопотання органу пробації про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку з підстави внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, затримання чи обрання запобіжного заходу тощо, не ґрунтуватиметься на вимогах законодавства та порушуватиме принцип презумпції невинуватості і може трактуватися, як передчасне висловлювання думки щодо винуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. п. 1-3 глави 3 розділу ІХ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 р. №272/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01. 2019 р. за № 120/33091, звільнені з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації. У разі вчинення звільненим з випробуванням адміністративного правопорушення, що тягне за собою накладення адміністративного стягнення, з ним проводиться індивідуальна профілактична бесіда. У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, встановлених КВК України, Законом України «Про пробацію», а також покладених на нього судом, або систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження, зазначене в пункті 8 глави 2 розділу IV цього Порядку. Перед винесенням попередження звільнений з випробуванням викликається до уповноваженого органу з питань пробації, надає пояснення, у якому зазначає обставини, які спричинили ухилення від виконання обов'язків або правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Невиконанням обов'язків вважається, якщо звільнений з випробуванням не виконав хоча б один з обов'язків за відсутності об'єктивних обставин, що фактично позбавляють його можливості їх виконувати (документально підтверджених). Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, є вчинення звільненим з випробуванням протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень. У разі якщо звільнений з випробуванням продовжує не виконувати обов'язки або вчиняє адміністративні правопорушення після застосування до звільненого з випробуванням письмового попередження, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду клопотання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення звільненого з випробуванням для відбування призначеного покарання.
Таким чином, з урахуванням положень ч. ч. 1, 2 ст. 78 КК України та п. п. 1-3 глави 3 розділу ІХ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, суд, при вирішенні клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання, не вважає таким, що може бути підставою для відмови в його задоволенні, притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки після застосування до засудженого письмового попередження, орган пробації не вносив до суду клопотання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення звільненого з випробуванням для відбування призначеного покарання і таке питання судом не вирішувалося.
Суд зазначає, що ч. 1 ст. 78 Кримінального кодексу України встановлено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Згідно ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Відповідно до положень п. 6 глави 3 розділу ІХ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, стосовно звільненого з випробуванням, який виконав покладені на нього судом обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення (що підтверджується вимогою), після закінчення іспитового строку до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає звільнений з випробуванням, надсилаються клопотання та його особова справа для вирішення питання про звільнення його від призначеного покарання.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 виконав покладені судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, заходи щодо вирішення криміногенних потреб та досягнення позитивних змін виконані повністю у визначені терміни, про що зазначено у клопотанні органу пробації.
ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.
Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні особової справи засудженого, для реєстрації до органу пробації ОСОБА_4 не з'явився лише 01.12.2020 року, оскільки був затриманий та до нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, що є поважною причиною.
Згідно інформації управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління національної поліції у Вінницькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2020 року за № 12020020000000385 було внесено відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, та застосовано до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою. Згідно повідомлення, наданого з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», ОСОБА_7 утримується в установі з 16.11.2020 року.
Враховуючи те, що на момент закінчення іспитового строку, та на час розгляду клопотання, відносно ОСОБА_4 відсутній обвинувальний вирок суду, який би набрав законної сили, ОСОБА_4 не можливо вважати таким, що вчинив нове кримінальне правопорушення, оскільки його лише повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Жодних доказів того, що ОСОБА_4 визнано судом винуватим у вчиненні інших кримінальних правопорушень і вирок суду набрав законної сили, до суду не надано.
Будь-яких інших доказів на підтвердження невиконання покладених на засудженого обов'язків до суду не надано.
Іспитовий строк станом на час розгляду клопотання закінчився.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
За таких обставин, враховуючи, що іспитовий строк на час розгляду клопотання закінчився, протягом іспитового строку засуджений виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що клопотання слід задовольнити та звільнити засудженого від призначеного покарання.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 2, 78 Кримінального кодексу України, ст. ст. 17, 369-372, 376, 392-395, 532, 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України,-
Клопотання провідного інспектора Вінницького міського відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку ОСОБА_4 - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2019 року за ч. ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, (з урахуванням ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2020 року про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 р.) - звільнити від призначеного покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя