Справа №949/19/21
11 лютого 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Сидоренко З.С.,
при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом та просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, з проведенням індексації відповідно до закону.
Свої вимоги мотивує тим, що 20 листопада 2017 року вона уклала шлюб з відповідачем, від якого вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак життєві обставини склалися таким чином, що вона змушена звернутися з позовом про стягнення аліментів. Відповідач про матеріальне становище їхньої дитини не дбає. Усім необхідним вона змушена забезпечувати дитину самостійно, однак її коштів на все не вистачає. Син повністю знаходиться на її утриманні.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 20 листопада 2017 року. Шлюб зареєстровано виконавчим комітетом Залузької сільської ради Дубровицького району Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис №01. Дана обставина стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.11.2017 року (а.с.7).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач - ОСОБА_2 (а.с.6).
Згідно довідки №10/01 від 06.01.2021 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради вбачається, що неповнолітня дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 (а.с.8).
Частиною 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України чітко визначено загальний обов'язком батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
У Декларації прав людини проголошено, дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.
Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 зазначеної вище Конвенції передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору доцільно застосовувати положення ч. 8 ст. 7 СК України, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 1 ст. 182 СК України вказує на обставини, які мають враховуватися при визначені розміру аліментів.
Як зазначено у ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи те, що обов'язок по утриманню дітей покладається на обох батьків, суд приходить до переконання, що позов слід задоволити в повному обсязі та призначити відповідачу аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати інтересам дитини, обставинам справи і вимогам Закону.
Що стосується вимоги позивача відносно індексації розміру аліментів відповідно до закону, то слід зазначити наступне.
Питання індексації аліментів врегульовано Сімейним кодексом України у статті 184.
Згідно вказаної статті цього Кодексу, до об'єктів індексації віднесено розмір аліментів визначений судом саме у твердій грошовій сумі.
Зважаючи на той факт, що позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) батька дитини, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно вимог ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивач не сплачувала судовий збір при подачі вказаного позову, суд при ухваленні рішення відповідно до ст.141 ЦПК України присуджує стягнення з відповідача судового збору в дохід держави у розмірі, визначеному на день подачі позову.
Керуючись статтями 180-184, 191СК України, статтями 12, 81, 141, 247, 264, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме з 11 січня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 частини 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Голова Дубровицького
районного суду Сидоренко З.С.