Справа № 357/12609/19
1-кс/357/121/21
Категорія 93
19 січня 2021 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 , старшої слідчої Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшої слідчої Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12019110030002105 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Іллічівське, Першотравневого району, Донецької області, з середньою спеціальною освітою, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
1)18.05.2013 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень;
2)09.04.2014 року Зарічним районним судом м. Суми за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України до випробувального терміну строком на 2 роки;
3)30.09.2016 року Середино-Будським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців та штрафу в розмірі 850 гривень,-
До Білоцерківського міськрайонного суду 19 січня 2021 року надійшло вищезазначене клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_5 .
Клопотання мотивує тим, що в провадженні слідчого СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110030002105 від 28.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.07.2019 до Білоцерківського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про те, що 28.07.2019 близько 00 год 35 хв за адресою: АДРЕСА_3 особа на ім'я ОСОБА_7 здійснила крадіжку грошових коштів.
Встановлено, що з 26 липня 2019 року ОСОБА_5 , проходила стажування на посаду продавця до кіоску № 2 буд. АДРЕСА_4 , що належить ФОП « ОСОБА_6 ». В подальшому 28 липня 2019 року о 00 годині 35 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи на робочому місці, залишившись одна в кіоску № НОМЕР_1 , будинку АДРЕСА_4 , усвідомлюючи, що її дії будуть непомічені сторонніми особами, вирішила таємно викрасти грошові кошти належні ОСОБА_6 ..
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , умисно, повторно, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу викрала грошові кошти в розмірі 11 235 гривень 00 копійки, що належать ОСОБА_6 , які знаходились в розрахунковій касі кіоску.
Після цього ОСОБА_5 зникла з місця вчинення злочину, а викраденими грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд.
В результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_6 завдано майнової шкоди на загальну суму 11 235 гривень 00 копійок.
07 листопада 2019 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрюваної з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, відносно ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Підозрювана ОСОБА_5 просила застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Підозрювана також вказала на те, що не буде ухилятись від слідства та суду, буде з'являтися до органів розслідування та суду за їх викликом, осільки вне ї хвора дитина, яку необхідно доглядати.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваної, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні СВ Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019110030002105 від 28.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання брання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини.
Привирішенні даного питання судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїмрішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно зі ст. 29 Конституції України, кожналюдина має право на свободу та особистунедоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматисяпід вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Запобіжні заходи - це превентивні заходи процесуального примусу попереджувального характеру, які за наявностіпідстав та в порядку, встановленому законом, застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, з метою забезпечення їх належноїпроцесуальної поведінки.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинитиінше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я; 4) міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Разом з тим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання не довели наявність достатніх підстав для застосування відносно підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурором не надано суду переконливих доказів наявності ризиків, передбачених у п. п. 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, обмежившись загальними формулюваннями.
Слідчий суддя критично ставиться до тверджень сторони захисту про необґрунтованість підозри, оскільки клопотання слідчого містить посилання на відповідні матеріали, які підтверджують обставини, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні вказаноих кримінальних правопорушень. Вагомість вказаних доказів сумнів не викликає. Сукупність матеріалів судової справи, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясуванняістини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскількиобґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконуютьоб'єктивногоспостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Крім того, це випливає також з практики Європейського Суду з прав людини, де "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконалинеупередженогоспостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Клопотання слідчого фактично ґрунтується на припущеннях про неможливість застосування іншого виду запобіжного заходу, ніжутриманняпід вартою, яке не доведене у встановленому порядку й не можуть свідчити про наявність законних підстав (ст. ст.177,178,194 КПК України) для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому суд враховує позицію ОСОБА_8 , а також факт співпраці підозрюваного з органами досудового слідства, про що також було заявлено у судовому засіданні.
Також суд бере до уваги особу підозрюваного, те що він має постійне місце проживання, не ухиляється та не має наміру ухилятися від органів досудового розслідування та суду, а тому суд приходить до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_8 , слід обрати міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Згідно ст. 181 КПК України- домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашні марештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
В судовому засіданні прокурором доведено ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак стороною обвинувачення не доведенощо більш м'який запобіжний захід не здатен забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
У відповідності до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частинипершоїцієїстатті, але не доведене обставини, передбачені пунктом 3 частинипершоїцієїстатті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обовязки, передбачені ст.194 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а відносно підозрюваної ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Таким чином, аналізуючи викладене, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити та вважає за необхідне застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Приймаючи до уваги обставини кримінального правопорушення, суд вважає, що в цьому випадку сліднадаватиперевагу саме запобіжному заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який в тому числі має виховний вплив.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176,183,184,186,192 - 194,196,205,309 КПК України, -
В задоволенні клопотаннястаршої слідчої Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12019110030002105 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_5 и - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваноїОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту .
Строк дії ухвали слідчого судді два місяці, тобто до 19 березня 2021 рокувключно.
Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали.
Покласти на підозрюваноїОСОБА_5 итакіобов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду по даному кримінальному провадженні за першоювимогою;
2) не залишатицілодобово місце проживання за адресою: : АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про змінумісцяпроживання;
4) утриматись від спілкування зі свідками та потерпілимим у даному кримінальному провадженні;
5) носитиелектронний засіб контролю.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцемпроживанняпідозрюваної.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якоїзастосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнімарештом, мають право з'являтися в житлоцієї особи, вимагатинадатиусні чи письмовіпояснення з питань, пов'язаних із виконаннямпокладених на нього зобов'язань, використовуватиелектроннізасоби контролю.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського Апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 22 січня 2021 року.
Слідчий суддяОСОБА_9