Справа № 347/290/21
11 лютого 2021 року м. Косів
Суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Кіцула Ю.С., з участю особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , його захисника Васютина Михайла Васильовича, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Косівського відділу поліції ГУНП України в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , не працює,
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №045708 від 01.02.2021 року, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
У протоколі викладений опис установлених обставин такого змісту:
«06.10.2020 року близько 15.00 год, гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 виник словесний конфлікт із громадянинкою ОСОБА_2 , який був короткотривалий».
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину заперечив, та вказав, що адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП 06.10.2020 року в с. Хімчин Косівського району Івано-Франківської області він взагалі не вчиняв і не міг вчинити, оскільки не допускав жодного порушення громадського порядку. Громадянку ОСОБА_2 06.10.2020 року в с. Хімчин Косівського району Івано- Франківської області він не бачив взагалі, з нею не зустрічався і словесного конфлікту між ними не було. Між ними дійсно тривалий час існують погані неприязні стосунки з приводу оформлення земельної ділянки, і саме цим і пояснюється те, що ОСОБА_3 постійно наговорює на нього різного роду небилиці та наклепи, приписуючи йому дії, які він не вчиняв і не міг вчинити. ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши в сукупності всі докази, доходжу висновку про відсутність події, а в діях ОСОБА_1 - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, з огляду на таке.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучена постанова від 30.12.2020 року про закриття кримінального провадження №12020095190000058 від 08.10.2020, за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України.
Згідно зі ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Об'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку та громадської безпеки. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є: суспільно-шкідливе діяння: нецензурна лайка, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії; суспільно шкідливі наслідки цього діяння: порушення громадського порядку і спокою громадян; причиновий зв'язок між суспільно-шкідливим діянням та суспільно-шкідливим наслідком; місце вчинення: громадське місце.
Суб'єкт правопорушення загальний: фізична осудна особа, що досягла віку, з якого може наступати адміністративна відповідальність. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є вина у формі умислу, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
У протоколі серії ВАБ №045708 від 01.02.2021 року, у графі «суть учиненого правопорушення» зазначено, що у гр. ОСОБА_1 виник словесний конфлікт з гр. ОСОБА_2 , який був короткотривалий. Тобто, така обов'язкова ознака об'єктивної сторони правопорушення як суспільно-шкідливе діяння, не описана. Не зазначено, в чому саме полягало дрібне хуліганство.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху і т. ін.).
У протоколі не міститься жодних відомостей про порушення громадського порядку чи громадського спокою, та в чому таке порушення виражалося.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення також є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони (абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення).
Із протоколу серії ВАБ №045708 вбачається, що описана у ньому подія відбулася в с. Хімчин по вул. Лепкого, проте не уточнено де саме, і чи в громадському місці. Оскільки, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , а в протоколі не уточнено, де саме відбувалися описані події, то можна припустити, що словесний конфлікт виник саме за місцем його проживання, а не в громадському місці.
У графі протоколу "Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення" ОСОБА_1 власноруч записав, що будь-яких дій, які порушували громадський порядок він не вчиняв.
З п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак до протоколу, на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, уповноваженою особою не було надано жодного належного та допустимого доказу.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в законодавчих актах України, зокрема, в КПК України, в ст. 17 якого зазначається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Частина 2 статті 251 КУпАП закріплює обов'язок осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, збирати докази.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно роз'яснень, які містяться в абз. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, враховуючи докази по справі, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №045708 від 01.02.2021 року, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність події, а в діях ОСОБА_1 - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому, оцінивши надані суду докази, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ст. 173 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Ю.С. Кіцула