Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1326/20
Провадження № 1-кп/935/126/21
Іменем України
10 лютого 2021 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів Житомирської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020060190000248 від 12.06.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вільня Коростишівського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, неодружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, депутатом та інвалідом не є, не судимий відповідно до ст.89 КК України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
12 червня 2020 року, близько 01-00 год., ОСОБА_6 керував технічно справним автомобілем марки ВАЗ -2121, р/н НОМЕР_1 , по а/д сполученням Коростишів - Попільня зі сторони м. Коростишів в напрямку смт. Попільня.
Рухаючись указаним транспортним засобом на ділянці а/д Коростишів-Попільня Коростишівського району поблизу с. Кропивня, водій ОСОБА_6 в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, а в порушення вимог п. 12.1 вказаних Правил дорожнього руху України, під час вибору швидкості не врахував дорожню обстановку і стан свого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, здійснив виїзд за межі проїзної частини в кювет, де автомобіль перекинувся.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир вищевказаного транспортного засобу ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла, що супроводжувалася переломами кісток скелету, крововиливами під оболонки головного мозку, розривами та забоями внутрішніх органів, синцями, саднами та ранами тіла, що ускладнилося розвитком комбінованого шоку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, є смертельними, та знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. п. 2.3 б) та 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку зі створенням аварійної обстановки та виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди з її наслідками.
Суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до вимог ст.337 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у висунутому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, пояснив суду, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, скоїв інкриміноване діяння, працює водієм з 2016 року. 12.06.2020 повернувся з роботи на робочому автомобілі ВАЗ 2121, до обвинуваченого приїхав потерпілий ОСОБА_7 , він був у стані алкогольного сп'яніння, сказав, що йому треба поїхати та зняти гроші з банкомату. Обвинувачений та потерпілий виїхали на автомобілі ВАЗ 2121, обвинувачений керував автомобілем, потерпілий сидів спереду, пастками безпеки пристебнуті не були, коли повертались додому, потерпілий перешкоджав обвинуваченому керувати автомобілем, стукав його по голові, після того як потерпілий дав обвинуваченому запотиличника, обвинувачений відволікся та з'їхав у кювет,автомобіль перевернувся на бік, обвинувачений опинився на землі, потерпілий-під машиною. Швидку допомогу обвинувачений не викликав, прийшов до тями у лікарні, не пам'ятає, як туди потрапив. Цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди визнав у повному обсязі,вибачився перед потерпілим.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 12.06.2020, о 09-00 годині поїхав до магазину,повернувся додому, біля нього були поліцейські, обвинувачений, власник автомобіля, на якому їздив обвинувачений, приїхали на місце ДТП, потерпілий упізнав сина, він лежав у кюветі. Потерпілий викликав автомобіль, на якому відвезли сина у морг. Селюченко ОСОБА_8 помер від сильного удару, у нього була вдавлена полоса на грудній клітині. Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди підтримав, пояснив, що після смерті сина втратив спокій, сон, погіршився стан здоров'я, вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання без позбавлення волі, оскільки у нього важка сімейна ситуація, дуже хворіє бабуся, але позбавити права керування транспортними засобами.
Обвинувачений ОСОБА_6 , прокурор, потерпілий ОСОБА_9 , представник потерпілого ОСОБА_5 , не заперечували фактичні обставини кримінального провадження і не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження, і немає сумнівів у добровільності й істинності їх позиції. Учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. У зв'язку з викладеним, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, сукупність наведених і оцінених судом доказів, дозволяє суду прийти до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 доведена, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як необережні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК України є тяжким злочином, ОСОБА_6 неодружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, не судимий відповідно до ст.89 КК України, за місцем проживання характеризується посередньо.
Щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення є обставиною, яка пом'якшує покарання.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, наслідки, що наступили від вчиненого, позицію потерпілого щодо призначення покарання обвинуваченому, і вважає, що його виправлення і перевиховання, попередження з його боку здійснення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання можливо без ізоляції від суспільства, останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті Кримінального Закону, із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
На думку суду, застосування звільнення від покарання з випробуванням, у даному випадку є більш дієвим заходом впливу на обвинуваченого, оскільки перебуваючи під наглядом уповноваженого органу з питань пробації він відчуватиме відповідний тиск відповідальності, при цьому залишаючись соціально адаптованою особою, як такою, що поважає сімейні цінності та має позитивне ставлення до праці, тобто працюючи забезпечить утримання себе та сім'ї, відповідно зменшивши ймовірний тягар його утримання у місцях позбавлення волі.
Згідно з ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 23, ст.1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і зокрема у зв'язку зі смертю фізичної особи внаслідок дій джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 3 зазначеної статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 04 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Судом встановлено, що шкода, завдана потерпілому є наслідком неправомірних дій ОСОБА_6 , винуватість якого в судовому засіданні доведена повністю.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає задоволенню, суд враховує те, що внаслідок злочину потерпілий зазнав сильних психічних і душевних страждань через смерть його сина, внаслідок чого змінився звичний образ його життя.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 позов визнав повністю, визнання позову не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже, цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 гривень слід задовольнити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні не обирався.
Питання про скасування арешту майна необхідно вирішити в порядку ч.4 ст.174 КПК України.
Питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити в порядку ст.100, 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 368-369, 370, 373, 374, ч.3 ст.349 КПК України, суд,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1(один) рік.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України, з випробуванням, встановити іспитовий строк терміном 1 (один) рік, в період якого, відповідно до ст.76 КК України зобов'язати його періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судових експертиз у розмірі 1307,60 гривень та 1634,40 гривень.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 16 червня 2020 року у виді заборони права на відчуження, розпорядження та користування автомобілем марки ВАЗ 2121, р/н НОМЕР_1 , який на праві керування належить ОСОБА_10 .
Речові докази: автомобіль ВАЗ 2121, р/н НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання ГУНП в Житомирській області-повернути власнику.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1