Справа №295/195/21
1-кс/295/134/21
Іменем України
10.02.2021 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира - ОСОБА_1
з участю секретаря с/з - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Житомирського РВП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_5 від 25.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 12020060170000298 від 30.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 161 КК України та додані до неї матеріали,,-
Заявник звернулася до суду із скаргою, в якій просить встановити бездіяльність слідчого СВ Житомирського РВП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_5 шляхом неповного проведення досудового розслідування та передчасного прийняття рішення про закриття кримінального провадження в частині кваліфікацій протиправних дій за ч. 3 ст. 161 КК України у кримінальному провадженні №12020060170000298 та у не направленні у строки, встановлені КПК України повідомлення про всі прийняті процесуальні рішення, відповідно до вимог ст. 111 КПК України щодо розслідування кримінального провадження; постанову слідчого СВ Житомирського РВП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_5 від 25.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 12020060170000298 від 30.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 161 КК України скасувати, матеріали кримінального провадження повернути для проведення досудового розслідування, мотивуючи вимоги скарги тим, що постанова про закриття кримінального провадження прийнята передчасно, без належної перевірки та з'ясування всіх обставин по справі.
На обґрунтування доводів скарги зазначила, що в ході досудового розслідування не було надано детального аналізу поясненням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також слідчому експерименту, о проводився з участю ОСОБА_4 , не було проінформовано його, як потерпілого, про виконання ухвали слідчого судді від 18.09.2020 року, чим позбавлено можливість заявити відповідні клопотання про проведення слідчих дій.
В судове засідання скаржник не з'явилася, надіслала заяву, в якій вимоги викладені в скарзі, підтримала.
Слідчий СВ Житомирського РВП СВ СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про розгляд скарги, не з'явився, неодноразово повідомлявся про розгляд скарги, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, не є перешкодою для розгляду скарги, а оскільки законом передбачені стислі терміни для розгляду даної категорії скарг, вважаю за можливе розглянути скаргу за відсутності суб'єкта оскарження на підставі наявних матеріалів.
Слідчий суддя, дослідивши письмові матеріали скарги, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Встановлено, що в провадженні Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12020060170000298 від 30.04.2020 року, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст. 161, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 187 КК України.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020060170000298 вбачається, що за ч. 3 ст. 161 КК України кваліфіковано таке діяння - на підставі ухвали суду по зверненню представника потерпілого ОСОБА_3 про вчинення відносно ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що мало місце 30.04.2020 року на території с. Іванівка, СТ «Соколовське», Житомирського району, що поблизу озера «Швирид».
Постановою слідчого СВ Житомирського РВП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_5 від 25.11.2020 року кримінальне провадження №12020060170000298 від 30.04.2020 року в частині розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 161 КК України закрито, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Зі змісту постанови вбачається, що в ході досудового розслідування, з метою перевірки показань ОСОБА_4 допитано як свідків ряд осіб та призначено і проведено судово-медичні експертизи, зокрема відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 872 від 12.05.2020 року та висновку додаткової судово-медичної експертизи №956 від 21.05.2020 року у потерпілого ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження, що відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
На підставі цього, слідчий дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Мотивуючи постанову про закриття кримінального провадження, слідчий виходив з того, що інформації, яка б становила інтерес для слідства, встановлено не було.
Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 284 КПК України слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з таких підстав: встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; стосовно податкових зобов'язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно із ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому, «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»).
Європейським судом з прав людини як висунення обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінґайзен проти Австрії»). Гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, користується особа, викликана як свідок у кримінальній справі, але фактично підозрювана у вчиненні злочину (зокрема, їй були поставлені запитання під час допиту, які можуть бути використані проти неї як обвинувальні) (рішення у справі «Сервес проти Франції»). Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов'язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством, від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.
Згідно зі ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно зі ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Постанова слідчого, дізнавача, прокурора, окрім вступної та резолютивної частин, складається з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
- зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;
- мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Дослідивши оскаржувану постанову, слідчий суддя вважає, що постанова слідчого не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, є абсолютно невмотивованою, в ній відсутній зміст обставин, які є підставами для її прийняття, не вказані мотиви її прийняття та їх обґрунтування.
Також у постанові не зазначено, які слідчі дії проведені для встановлення осіб, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, та для з'ясування всіх обставин кримінального правопорушення.
Оскаржувана постанова містить лише формальнее посилання на норми КПК, без зазначення конкретних доказів, показів, документів, експертиз, і викладу встановлених досудовим розслідуванням обставин, які свідчать про відсутність складу правопорушення за ч.3 ст. 161 КК України.
Поряд з тим, слідчий суддя враховує, що згідно п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У свою чергу, слідчий, під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Проте, обставини, викладені у заяві особи, що подала скаргу, не в повній мірі стали предметом контролю слідчого при проведенні досудового розслідування, оскільки постанова слідчого про закриття кримінального провадження вказаним нормам КПК України не відповідає, являється по суті не вмотивованою, оскільки її зміст не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема, в ній не в повній мірі викладено суть заяви особи, яка звернулася з відповідною заявою та не надано обґрунтовані відповіді на поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав ї законних інтересів учасників процесу.
На виклики до слідчої судді для надання можливості надати свої пояснення, слідчі органи не з'явилися, доказів на спростування вищевикладеного не надали, матеріали кримінального провадження також не надали.
Вважаю, що дії слідчого прямо суперечить вище вказаним нормам КПК України та практиці ЄСПЛ, адже наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
За таких обставин, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова слідчого СВ Житомирського РВП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_5 від 25.11.2020 року про закриття кримінального провадження №12020060170000298 від 30.04.2020 року в частині розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 161 КК України підлягає скасуванню для відновлення досудового розслідування та проведення його у загальному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не передбачено постановлення ухвали про визнання протиправною бездіяльності слідчого чи прокурора при проведенні досудового розслідування, через що в цій частині скарга є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 303-307, 309, 310, 395 КПК України слідчий суддя, -
Скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого СВ Житомирського РВП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_5 від 25.11.2020 року про закриття кримінального провадження №12020060170000298 від 30.04.2020 року в частині розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 161 КК України.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарження не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1