справа № 216/6771/15-ц
номер провадження № 6/216/33/21
про відмову у видачі дубліката виконавчого листа
09 лютого 2021 року м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді Сидорак В.В.
за участі секретаря судового засідання Балі А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" Романовського Дениса Сергійовича про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
15 грудня 2020 року представник акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" Романовський Денис Сергійович про видачу дублікату виконавчого листа. В обґрунтування заяви посилається на те, що в провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу перебувала цивільна справа № 216/6771/15 за позовом публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням суду від 04 березня 2016 року позов задоволено та з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в розмірі 375790,46 грн. 13 грудня 2016 року на виконання вказаного рішення видано виконавчі листи та 15 липня 2017 року відкрито відповідне виконавче провадження № 55162480 з примусового виконання рішення. 16 травня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання у зв'язку із відсутністю майна на яке можливо звернути стягнення, а виконавчий документ направлено на адресу стягувача, проте стягувачем не отримано та втрачено під час пересилки з виконавчої служби. З огляду на повернення виконавчого документа 16 травня 2018 року трирічний строк на пред'явлення виконавчого документа до повторного виконання не пропущений, тому просить видачу дублікат виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ КБ "ПриватБанк".
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення не подавали.
У відповідності до ч. 3 ст. 433 ЦПК України неявка сторін, які беруть участь у справі, не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа.
Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву, матеріли цивільної справи, прийшов до наступного.
Згідно п.17.4 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Оскільки строк звернення до суду із вимогою про видачу дубліката виконавчого документа законом не визначено, доцільність такого звернення зберігається лише в межах строків, встановлених для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки після їх спливу виконавче провадження не може бути відкрите.
Отже, вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого документа суду необхідно встановити чи звернувся заявник про видачу дублікату виконавчого документа в межах строку пред'явлення останнього до виконання, у разі пропуску такого строку чи звертався заявник із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання одночасно із заявою про видачу дубліката.
На думку суду, єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання є поважність причин пропуску строку та наявність необхідних доказів, щодо підтвердження факту втрати виконавчого документу.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання органу державної виконавчої служби протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання, а про стягнення періодичних платежів протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» - строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Стягувач, який пропустив строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання, може звернутися із заявою до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання про поновлення пропущеного строку. Така заява розглядається судом у десятиденний строк і за наслідками розгляду постановляється відповідна ухвала. У разі пропуску строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання з поважних причин він може бути поновлений, якщо інше не встановлено законодавством. Поважними причинами визнаються такі обставини суб'єктивного і об'єктивного характеру, які перешкодили стягувачу вчинити у встановлений строк дії по пред'явленню виконавчого документа до виконання.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 березня 2016 року позов публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в розмірі 375 790,46 грн.
На підставі заяви представника ПАТ КБ "ПриватБанк" від 23 листопада 2016 року, судом було видано 13 грудня 2016 року представнику позивача ОСОБА_2 копію рішення та виконавчі листи (а.с. 50). Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання 1 рік.
Згідно листа начальника Центрально-Міського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Зейналової А. від 18.03.2020 року за вих. № 27327 виконавче провадження № 55162480 перебувало на виконанні у відділі ДВС у період часу з 15.11.2017 по 16.05.2018, після чого було завершено на підставі вимог п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Що також підтверджено постановою державного виконавця Центрально-Міського відділу ДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Матвієнко А.О.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме виконавчих листів, строк пред'явлення їх виконання встановлено 1 рік. До відділу ДВС вказані виконавчі листи були подані банком - 15 листопада 2017 року.
Тобто за виконавчим листом щодо стягнення заборгованості відносно боржника ОСОБА_1 , банком було пред'явлено виконавчий лист до виконання з пропущенням близько 1,5 роки.
Згідно постанови державного виконавця Центрально-Міського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Матвієнко А.О. від 16 травня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий лист по справі № 216/6771/15-ц виданий 04 березня 2016 року повернутий стягувачу згідно п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
З вказаного вбачається, що з часу повернення виконавчого листа, а саме 16 травня 2018 року по день звернення із заявою про видачу дублікату виконавчого листа АТ КБ "ПриватБанк" лише у березні 2020 року звертався до відділу ДВС із запитами щодо надання інформації по виконавчим провадженням, на які отримали відповідь 18 березня 2020 року.
Щодо посилань заявника в заяві на те, що трирічний строк на пред'явлення виконавчого документа до повторного виконання не пропущений (згідно ст. 12 та ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02 червня 2016 року), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції від 28.12.2015 року чинній на момент набрання законної сили рішенням суду, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становив один рік.
Отже, за загальним правилом, виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 28 грудня 2015 року втратив чинність.
Відповідно пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження»: строк пред'явлення виконавчих документів до виконання, виданих до 05 жовтня 2016 р. збільшено і відтепер становить три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016 р.) виконавчі документи пред'являються до примусового виконання протягом трьох років.
Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Проте, положення статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02 червня 2016 року, якою збільшено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, не застосовуються на повторне пред'явлення стягувачем виконавчих листів для виконання.
Положення вказаного Закону, в частині строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, визначених у ч. 1 ст. 12 цього Закону, в аспекті положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, розповсюджуються виключно на виконавчі документи пред'явлені виконавцеві вперше.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року по справі № 409/4751/12.
В даному випадку, виконавчі листи вже пред'являлись стягувачем до виконання у 2017 році, тобто до набрання чинності новим Законом України «Про виконавче провадження», яким збільшено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, тому положення п. 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року на дані правовідносини не розповсюджується.
В зв'язку з вищевикладеним, оскільки представник заявника звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання та не ставить питання щодо поновлення такого строку, суд вважає необхідним у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа слід відмовити.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 260, 354, 433 ЦПК України, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви представника акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" Романовського Дениса Сергійовича про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: В.В. Сидорак