Справа № 202/486/21
Провадження № 2-о/202/43/2021
10 лютого 2021 року м.Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Ісаєвої Д.А.
за участю секретаря Весненка І.Р.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,
В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - факт її проживання у кімнаті АДРЕСА_1 у період з 15.01.2003 року по 11.01.2011 року.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що має намір отримати у приватну власність, шляхом приватизації, кімнату АДРЕСА_1 , яка відноситься до державного житлового фонду. З метою реалізації права на приватизацію кімнати, зважаючи на відсутність довідки щодо підтвердження факту проживання та реєстрації за вказаною адресою, вважала за необхідне звернутися до суду з даною заявою.
Представник заявника в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в заяві та просив її задовольнити.
Представник Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 статті 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом частини 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як вбачається з поданої заяви, встановлення факту постійного проживання в гуртожитку потрібно заявнику для реалізації права на приватизацію цього житла.
Як роз'яснено у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
У ч.3 ст.9 ЖК УРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду».
У статті 1 цього Закону закріплено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні й збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Згідно із ч.11 ст.8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
Як роз'яснено у п.п.е) п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню громадянину, зокрема: відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» підлягають передачі сім'ям наймачів квартири (будинки) та належні до них господарські споруди і приміщення.
В даній справі, заявник фактично просить встановити факт, який буде доказом та надаватиме їй право на приватизацію кімнати, проте при розгляді судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, докази не фіксуються, і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи оспорюється.
Отже, у справі вбачається спір про право, який стосується права ОСОБА_2 на безоплатну приватизацію житлової площі та який необхідно вирішувати в позовному провадженні.
Згідно з ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Керуючись ст.ст.315-316 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику її право звернутися до суду з позовною заявою поданою на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.
Повний тест ухвали складено 11 лютого 2021 року.
Суддя Д.А.Ісаєва