Ухвала
іменем України
05 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 310/653/18
провадження № 51-484 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційні скарги потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 березня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року.
1. Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 162 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням останнього від кримінальної відповідальності. Цивільні позови потерпілих залишено без розгляду.
2. Згідно з ухвалою місцевого суду, 19 листопада 2014 року приблизно о 22:30, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, всупереч вимогам статті 30 Конституції України, якою закріплено право на недоторканність житла, не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу володільця, через двері, незаконно проникнув до квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не знали про відсутність законних підстав для проникнення до вказаного житла, чим порушив недоторканність житла.
3. Не погоджуючись з постановленими рішеннями судів попередніх інстанцій, потерпілі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції.
4. На обґрунтування своєї позиції вони зазначають, що на день постановлення ухвали судом першої інстанції строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , в розумінні частини 2 статті 49 КК, не закінчились, суд мав постановити обвинувальний вирок та вирішити заявлені цивільні позови в межах кримінального провадження.
5. Перевіривши доводи касаційних скарг, дослідивши додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
6. Згідно з частиною 2 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.
7. Зміст касаційних скарг потерпілих зводиться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Однак така незгода з висновками судів, зробленими на підставі досліджених доказів, не є свідченням порушення ними процесуального закону.
8. Питання залишення цивільного позову потерпілих без розгляду вирішено відповідно до вимог закону.
9. Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
10. Згідно з частиною 3 статті 288 КПК суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
11. Положеннями статті 49 КК визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Зокрема, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; особа не ухилялася від досудового слідства або суду; законом не встановлено заборони щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
12. Як убачається з копій оскаржуваних судових рішень, під час здійснення судового провадження ОСОБА_6 звернувся до районного суду з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку давності притягнення його до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною 2 статті 162 КК.
13. Згідно висунутого обвинувачення ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення 19 листопада 2014 року.
14. Отже, з дня вчинення ним кримінального правопорушення на момент постановлення оскаржуваних ухвал минуло більше п'яти років. За таких обставин строк притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , встановлений статтею 49 КК, закінчився.
15. Відповідно до частини 4 статті 286 КПК районний суд невідкладно розглянув клопотання ОСОБА_6 та, встановивши відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК наявність необхідних умов для звільнення від кримінальної відповідальності, обґрунтовано на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК закрив кримінальне провадження та залишив цивільний позов потерпілих без розгляду, що згідно з частиною 7 статті 128 цього Кодексу не позбавляє права потерпілих пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
16. Відтак, необґрунтованими є доводи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо порушення районним судом порядку розв'язання цивільного позову, оскільки у разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілих можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у пункті 1 частини 2 статті 284 КПК, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
17. З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_6 закрито з нереабілітуючих підстав, потерпілі мають право вирішити питання про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства, що і було роз'яснено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
18. Переглянувши ухвалу районного суду, апеляційний суд відповідно до вимог статті 419 КПК дав належну оцінку доводам потерпілих та їх представника та вмотивовано відмовив у їх задоволенні, з чим погоджується і колегія суддів.
Оскільки інших доводів щодо незаконності оспорюваних судових рішень потерпілі у своїх касаційних скаргах не навели, а з огляду на наведені у них мотиви та надані до них судові рішення, підстав для їх задоволення не вбачається, тому слід відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК.
На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 березня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3