11 лютого 2021 р.Справа № 520/15967/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 22.12.20 року по справі № 520/15967/2020
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) третя особа Міжрайонна спеціалізована офтальмологічна медико-соціальна експертна комісія
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Березньова Артема Сергійовича неправомірними щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №62311009;
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.11.2020 р. ВП №62311009 державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Березньова Артема Сергійовича по виконавчому листу №520/9611/19 від 02.06.2020 р., виданого Харківським окружним адміністративним судом;
- дати визначення діям посадових осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
- зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби в місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків): відновити виконавче провадження ВП №62311009: встановити боржнику термін виконання рішення суду; накласти штраф на боржника; накласти арешт на рахунки і майно боржника та вжити інших заходів примусу боржника виконати рішення суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає , що справу помилково віднесено до справ невеликої складності (малозначних) і розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження. Вказує , що підставою для подачі позову є невиконання рішення суду боржником і не здійснення контролю і примусу боржника виконати рішення суду державним виконавцем, не обґрунтоване закриття виконавчого провадження - це говорить про необхідність рішенням суду зобов'язати виконавця виконати необхідні дії у виконавчому провадженні. Судом неправомірно стверджується , що боржником виконано рішення суду. Вважає , що при проведенні огляду не були виконані вимоги зазначених в рішенні суду нормативних актів, вказує на недоліки акту огляду. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020, прийняти нове , яким позов задовольнити.
Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №520/9611/19 скасовано рішення Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії про невизнання ОСОБА_1 інвалідом, яке викладене у довідці № 18 “Про невизнання інвалідом” від 07.08.2019 року та зобов'язано Міжрайонну спеціалізовану офтальмологічну медико-соціальну експертну комісію (вул. Трінклера, 3, м. Харків, 61000) повторно, з урахуванням висновків суду, призначити та провести огляд ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).
Позивачем отримано виконавчий лист по справі №520/9611/19 та пред'явлено для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
16.06.2020 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Березньовим Артемом Сергійовичем відкрито виконавче провадження №62311009, про що винесено відповідну постанову згідно виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду у вказаній справі.
30.06.2020 боржником, Міжрайонною спеціалізованою офтальмологічною медико- соціальною експертною комісією, до відділу виконавчої служби на виконання рішення суду було надано наказ про створення комісії № 36 від 24.06.2020 року з метою огляду стягувача ОСОБА_1 ; протокол сумісного засідання Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ “Обласний центр медико-соціальної експертизи” та акт огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 (дата огляду 25.06.2020).
На підставі зазначених документів 07.07.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62311009 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону країни “Про виконавче провадження”, а саме фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Позивач вважаючи, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання судового рішення боржником порушує право позивача на належне та повне виконання рішення суду, яке набрало законної сили, звернувся до суду з позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №520/11041/2020 визнано протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Березньова Артема Сергійовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.07.2020 року ВП № 62311009. Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.07.2020 року ВП № 62311009 державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Березньова Артема Сергійовича по виконавчому листові № 520/9611/19 від 02.06.2020 р., виданого Харківським окружним адміністративним судом.
Судове рішення від 02.09.2020 у справі №520/11041/2020 набрало законної сили 15.09.2020.
24.09.2020 позивач подав до Шевченківського відділу виконавчої служби заяву про відновлення виконавчого провадження на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №520/11041/2020.
02.10.2020 виконавче провадження №62311009 було відновлено.
02.11.2020 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №62311009 на підставі акту державного виконавця від 02.11.2020, яким встановлено, що на виконання рішення суду боржником видано наказ №36 від 24.06.2020 “Про створення комісії з метою проведення огляду стягувача гр. ОСОБА_1 ; протокол сумісного засідання від 25.06.2020 з висновками комісії після проведення огляду хворого ОСОБА_1 та акт огляду медико-соціальною експертною комісією.
Як зазначає у позові позивач, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивачу стало відомо, що 02.11.2020 року державним виконавцем складено Акт про виконання рішення суду, який відповідно до п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, повинен підписуватися сторонами виконавчого провадження. При складанні акту позивач присутнім не був, але в ньому вказано, що від підпису він відмовився, що засвідчено підписами понятих, які є посадовими особами обласної медико-соціальної експертної комісії.
З огляду на викладене позивач вважає рішення суду не виконаним, заходів щодо примусового виконання рішень, передбачених ЗУ “Про виконавче провадження” державним виконавцем не вжито, постанову про закінчення ВП №62311009 від 02.11.2020 р. вважає незаконною та такою, що порушує його права. У зв'язку з цим звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що в даному випадку рішення суду від 29.01.2020 по справі № 520/9611/19 виконано боржником , що є достатньою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права виконавця, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно ч.6 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно ч.1 ст.13 Закону України “Про виконавче провадження”, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Положеннями п.9 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як встановлено ч.2 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.10 Розділу ІХ (Виконання рішень немайнового характеру) Інструкції (у редакції від 29.09.2020), у разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.
Відповідно п.15 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317, Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Пунктом 19 Положення №1317 передбачено, що Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Колегія суддів звертає увагу на те , що при вирішенні справи № 520/9611/19 судом встановлено, що виписка МКЛ № 14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана № 6151 від 21.06.2019 року, медичне дослідження ММЦ “Офтальміка” від 24.01.2019 року, медичне дослідження - лазерна томографія МКЛ № 14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана від 25.01.2019 року, медичне дослідження МКЛ № 14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана від 25.01.2019 року та медичне дослідження ВКК ХМКЛ № 30 № 483 від 08.07.2019 р. Міжрайонною спеціалізованою офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією не досліджувалися та, відповідно, оцінки вказаної у зазначених документах інформації не було надано. Зазначене є порушенням пункту 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України 05.09.2011 № 561, тому суд дійшов висновку , що приймаючи рішення, яке викладене у довідці № 18 “Про невизнання інвалідом” від 07.08.2019 року відповідачем порушено вимоги до процедури прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим прийняте рішення підлягає скасуванню , тому зобов'язав Міжрайонну спеціалізовану офтальмологічну медико-соціальну експертну комісію повторно, з урахуванням висновків суду, призначити та провести огляд ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу сумісного засідання від 25.06.2020 року, комісією зроблено висновок, що пацієнт ОСОБА_1 , вільно орієнтується в приміщенні. Пише, читає без окулярів. Клініко-функціональний стан органу зору в незначному ступеню обмежує життєдіяльність, що не дає підстав для встановлення групи інвалідності.
Як вбачається з протоколу сумісного засідання від 25.06.2020 року комісією ретельно оглянуті , крім інших , наступні медичні документи : виписка МКЛ № 14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана № 6151 від 21.06.2019 року; медичне дослідження ММЦ «Офтальміка» від 24.01.2019 року; медичне дослідження - лазерна томографія МКЛ № 14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана від 25.01.2019 року; медичне дослідження МКЛ № 14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана від 25.01.2019; медичне дослідження ВКК ХМКЛ № 30 № 483 від 08.07.2019 р.; протокол засідання Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії від 07.08.2019 року з рішенням про визнання статусу; виписки з історії хвороби, складені у МП №10 для МСЕК 2019 року; типова форма направлення на МСЕК, складена в МП № 10 2019 року, також перевірено акт огляду № 654 від 07.08.2019 року , складений Міжрайонною спеціалізованою - офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією на предмет вказівок, які зазначені в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020р.
Тобто, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №520/9611/19 , яким зобов'язано Міжрайонну спеціалізовану офтальмологічну медико-соціальну експертну комісію повторно, з урахуванням висновків суду, призначити та провести огляд ОСОБА_1 виконано в повному обсязі.
Доводи позивача та його представника щодо деяких недоліків акту огляду від 02.06.2020 , а саме не відображення досліджених документів та не заповнення деяких розділів акту , до уваги судом не приймаються , оскільки наведене є недоліками заповнення форми первинної облікової документації , передбаченої інструкцією № 157/о (затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2012 № 577) , але такі недоліки не свідчать про фактичне невиконання рішення суду по справі № 520/9611/19.
Державний виконавець в розумінні вимог Закону України “Про виконавче провадження” не наділений повноваженнями здійснювати перевірку правильності висновку Міжрайонної спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії та надання оцінки документам , на підставі яких такі висновки зроблені в межах даної справи.
Колегія суддів зазначає , що Акт державного виконавця від 02.11.2020р. про виконання рішення суду, який не підписаний стягувачем , про що зазначає позивач в апеляційній скарзі як на підставу неправомірності прийняття оскаржуваної постанови про закриття виконавчого провадження , не є обов'язковим документом , який може бути доказом в підтвердження фактичного виконання рішення суду.
Виконання рішення суду, в даному випадку , підтверджується наказом №36 від 24.06.2020 “Про створення комісії з метою проведення огляду стягувача гр. ОСОБА_1 , протоколом сумісного засідання від 25.06.2020 з висновками комісії після проведення огляду хворого ОСОБА_1 та актом огляду медико-соціальною експертною комісією.
Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” є виконання боржником в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, в даному випадку, повторно, з урахуванням висновків суду, призначено та проведено Міжрайонною спеціалізованою офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією огляд ОСОБА_1 .
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
З урахуванням того, що судом першої інстанції, за результатами розгляду справи по суті, прийнято вірне рішення, дані доводи позивача суд до уваги не приймає.
При цьому суд зазначає, що відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано обґрунтувань, яким чином розгляд справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) вплинуло на правильність прийнятого судом рішення по суті.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року по справі № 520/15967/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош