08 лютого 2021 р.Справа № 440/4490/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник відповідача Прокопчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфкренції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області утвореного на правах відеокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава по справі № 440/4490/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області утвореного на правах відеокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.03.2020 №0005617-55-1630, №0005618-55-1630, №0005619-55-1630, №0005621-55-1630, №0005622-55-1630, №0005623-55-1630, №0005624-55-1630, №0005625-55-1630, №0005626-55-1630, №0005627-55-1630, №0005628-55-1630, №0005632-55-1630, №0005636-55-1630, №0005639-55-1630, №0005642-55-1630, №0005629-55-1630, №0005635-55-1630, №0005638-55-1630 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що позивач був власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Оскільки зазначене майно було виключено з реєстру лише у 2020 році, контролюючий орган не може врахувати факт його знищення у спірному періоді - 2019 році. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що винесені з дотриманням норм чинного законодавства.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 року замінено відповідача у справі Головне управління ДПС у Полтавській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області утворене на правах відеокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності позивача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у власності ОСОБА_1 перебувало нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.05.2020, записи про об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 погашено на підставі актів обстеження ДКП "Миргородтехінвентаризація" від 30.03.2011 у зв'язку із знищенням об'єктів нежитлової нерухомості /а.с. 23-47/.
23.03.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкові повідомлення - рішення №0005617-55-1630, №0005618-55-1630, №0005619-55-1630, №0005621-55-1630, №0005622-55-1630, №0005623-55-1630, №0005624-55-1630, №0005625-55-1630, №0005626-55-1630, №0005627-55-1630, №0005628-55-1630, №0005632-55-1630, №0005636-55-1630, №0005639-55-1630, №0005642-55-1630, №0005629-55-1630, №0005635-55-1630, №0005638-55-1630 про визначення податкового зобов'язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік.
Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що об'єкт оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо спірного майна у 2019 був відсутній, отже податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями безпідставно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Згідно пункту 3.1 статті 3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 20.1.19 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно до п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК, встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
За приписами Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», від 28.12.2014 № 71-VIII, який набув чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України).
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати (ставки податку змінювались у залежності від календарного податкового періоду), встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Як свідчать матеріали справи записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 погашено на підставі актів обстеження ДКП "Миргородтехінвентаризація" від 30.03.2011 у зв'язку із знищенням об'єктів нежитлової нерухомості, що пітверджується витягом з реєстру та визнається відповідачем /а.с. 23-47/.
Наведене є підставою для висновку, що ОСОБА_1 у 2019 році не мав у власності нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , так як воно було знищено у 2011 році згідно актів обстеження ДКП "Миргородтехінвентаризація" від 30.03.2011.
Отже, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що об'єкт оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо спірного майна у 2019 був відсутній.
За викладених обставин податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначене оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями безпідставно.
Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.03.2020 №0005617-55-1630, №0005618-55-1630, №0005619-55-1630, №0005621-55-1630, №0005622-55-1630, №0005623-55-1630, №0005624-55-1630, №0005625-55-1630, №0005626-55-1630, №0005627-55-1630, №0005628-55-1630, №0005632-55-1630, №0005636-55-1630, №0005639-55-1630, №0005642-55-1630, №0005629-55-1630, №0005635-55-1630, №0005638-55-1630 є протиправними та підлягають скасуванню, а позов підлягає задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного судуу від 03.11.2020 року по справі № 440/4490/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області утвореного на правах відеокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року по справі № 440/4490/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 11.02.2021 року