04 лютого 2021 р.Справа № 520/4032/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника позивача Загорулько Є.О.
представника відповідача Гунченко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.08.20 року по справі № 520/4032/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання дій протиправними та скасування вимоги,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Харківській області від 10.03.2020 № Ф-994-17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ГУ ДПС у Харківській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-994-17 (далі - Вимога), якою позивача зобов'язано сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі 39407,82 грн. (10905,18 грн. недоїмка; 2633,01 грн. - штраф; 25869,63 грн. - пеня). ЄСВ та санкції застосовуються до фізичної особи як підприємця. А якщо людина і вже втратила цей статус, то и донарахування до неї не повинні застосовуватися. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис від 26.06.2018 № 24800060003129233 про припинення ФОП. Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Київського управління Головного управління ДПС у Харківській області від 11.01.2020 № 0001745706 на підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на позивача накладено штраф у розмірі 561,12 грн. за період 22.10.2013 до 05.11.2019; штраф у розмірі 2071,89 грн. за період 21.01.2015 до 05.11.2019 та нараховано пеню у розмірі 25869,63 грн. Про оскарження рішення від 11.01.2020 № 0001745706 позивач письмово повідомив відповідача. Таким чином, сплата суми, зазначеної у вказаному рішенні, зупинена до розгляду скарги позивача. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Харківській області від 10.03.2020 № Ф-994-17 прийнята передчасно, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Харківській області від 10.03.2020 № Ф-994-17.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що згідно реєстраційних даних автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 зареєстрований 24.01.2011 року № 24800000000129233 як фізична особа-підприємець (КВЕД - _47.25- Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах) та перебував на обліку в Київському управлінні на спрощеній системі оподаткування по 26.06.2018 державна реєстрація припинена за рішенням засновника.
Відповідно до абзацу 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками ЄСВ є ФОП, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.
Відповідач наголошує, що відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 інформаційної системи органу доходів і зборів «Податковий блок» по єдиному внеску фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування (тобто сплата ЄСВ «за себе», код класифікації доходів бюджету (71040000), на початку 2013 року в позивача рахувалась переплата в розмірі 605,54 гривень, в жовтні 2013 року (за III квартал 2013 року) в карточку позивача нараховано єдиного внеску в розмірі 1 194,03 гривень, враховуючи переплату яка була у позивача в розмірі 605, 54 гривень, зарахувалась в нарахований єдиний внесок за III квартал 2013 року, сума в розмірі 588,49 гривень рахується як недоїмка по ЄСВ. Таким чином, з жовтня 2013 року щомісячно порушувались терміни сплати єдиного внеску та виникла заборгованість.
Відповідач наголошує, що одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0.1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 1 ст. 25 Закону № 2464). Нарахування пені, передбаченої цим законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування), включно (ч. 13 ст. 25 Закону).
При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати ЄСВ, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати ЄСВ, який визначено розділом VI Інструкції № 449.
На думку відповідача, оскільки суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою такої недоїмки, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ не застосовується, отже суд першої інстанції припустився помилки через застосування правових норм без додержання їх дійсного законодавчого змісту та надання невірної правової оцінки обставинам справи.
Позивач не скоритсався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (КВЕД - 47.25 - Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах). Витяг додається до матеріалів справи.
Згідно реєстраційних даних автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 зареєстрований 24.01.2011 року № 24800000000129233 як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в Київському управлінні з 24.01.2011 року по 26.06.2018, державна реєстрація припинена за рішенням засновника.
Відповідно до інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за платежем (КБК 71040000) станом на 01.03.2020 року обліковувався борг з єдиного соціального внеску за період IV- квартали 2017, IV- квартали 2018 та IV- квартали 2019 року.
Згідно реєстраційних даних автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» позивач, має стан платника 11 «припинено, але не знято з обліку «кор. не пусті»)»
Відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 інформаційної системи органу доходів і зборів «Податковий блок» по єдиному внеску фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування (тобто сплата ЄСВ «за себе»), код класифікації доходів бюджету (71040000), на початку 2013 року у позивача рахувалась переплата в розмірі 605,54 гривень, в жовтні 2013 року (за III квартал 2013 року) у картку позивача нараховано єдиного внеску в розмірі 1 194,03 гривень, враховуючи переплату яка була у позивача в розмірі 605, 54 гривень, зарахувалась в нарахований єдиний внесок за III квартал 2013 року, сума в розмірі 588,49 гривень рахувалася як недоїмка по ЄСВ.
Одночасно на суму недоїмки нараховувалася пеня з розрахунку 0.1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 1 ст. 25 Закону № 2464). Нарахування пені, передбаченої цим законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування), включно (ч. 13 ст. 25 Закону).
У зв'язку з тим, що платником податку було порушено терміни сплати єдиного внеску, відповідачем винесено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Київського управління Головного управління ДПС у Харківській області від 11.01.2020 № 0001745706 (далі - Рішення) на підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким на позивача накладено штраф у розмірі 561,12 грн. за період 22.10.2013 до 05.11.2019; штраф у розмірі 2071,89 грн. за період 21.01.2015 до 05.11.2019 та нараховано пеню у розмірі 25869,63 грн.
Вказане рішення позивач отримав 28.01.2020, що підтверджується копією повідомлення про вручення (а.с. 95).
Зазначене рішення оскаржено позивачем до суду 06.02.2020. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 відкрито провадження у справі про оскарження вказаного рішення (справа № 520/1532/2020).
Про оскарження рішення від 11.01.2020 № 0001745706 позивач письмово повідомив відповідача.
10.03.2020 ГУ ДПС у Харківській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-994-17 (далі - Вимога), якою позивача зобов'язано сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі 39407,82 грн. (10905,18 грн. недоїмка; 2633,01 грн. - штраф; 25869,63 грн. - пеня).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено належних підстав формування спірної вимоги, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання такої вимоги протиправною та її скасування підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п.п 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Підпункт 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом ст. 2 зазначеного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: зокрема фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абз. 6 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що посилання позивача та його представника на неможливість притягнення до відповідальності за несвоєчасну сплату ЄСВ після припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця спростовується нормами чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Відповідно до пп. 2 ч. 11 ст. 25 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. При застосуванні штрафів приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
З матеріалів справи вбачається, що суми ЄСВ, включені до спірної вимоги, складаються, в тому числі, з суми штрафів та пені, які нараховані позивачу рішенням № 001745706 від 11 січня 2020р. Матеріалами справи підтверджено, що вказане рішення було отримано позивачем поштою 28.01.2020. З автоматизованої системи «Діловодство адміністративного суду» встановлено, що до суду позивач оскаржив таке рішення 06.02.2020.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що станом на день винесення спірної вимоги, а саме 10.03.2020, сума штрафу в розмірі 2633,01 грн. та пені в розмірі 25869,63 грн. не були узгодженими, тому безпідставно включені до спірної вимоги.
Щодо решти суму боргу, включеного до вимоги, а саме недоїмки в розмірі 10905,18 грн., колегія суддів зазначає, що з наданого відповідачем до матеріалів справи витягу з а ІС Податковий блок вбачається, що станом на 29.02.2020 сума недоїмки, зазначена у вимозі, не відповідає вказаним даним (за даними відповідача недоїмка складає 13538,19 грн.). (а.с. 52- 63) Доказів зменшення вказаної суми відповідачем до суду не надано.
Відповідно до абз. 11 п. 3, п. 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено належних підстав формування спірної вимоги, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання такої вимоги протиправною та її скасування підлягають задоволенню.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваної Вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Харківській області від 10.03.2020 № Ф-994-17 суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року по справі № 520/4032/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року по справі № 520/4032/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 11.02.2021 року