ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
11 лютого 2021 року м. Київ № 640/14/21
Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, буд 16, код ЄДРПОУ 08356179) оформлене свідоцтвом про хворобу №1708 від 21.12.2017 в частині постанови BЛK про причинний зв'язок захворювання, а саме: «захворювання, первинна подагра, хронічний перебіг, у фазі нестійкої ремісії: подагричний артрит променево-зап'ясних, гомілково-ступневих, колінних ліктьових суглобів, дрібних суглобів кистей, стоп у фазі нестійкої ремісії: подагрична нефропатія, симптоматична реальна артеріальна гіпертензія 2 ст.: хронічний пієлонефрит у фазі нестійкої ремісії та хронічна хвороба нирок п'ятого ступеня. « захворювання, ні. не пов'язані з проходженням військової служби»; зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України (01133. м. Київ. вул. Госпітатьна. буд 16. код ЄДРПОУ 08356179) прийняти рішення, яким встановити наявність причинного зв'язку м захворювань, а саме: первинна подагра, хронічний перебіг, у фазі нестійкої ремісії; подагричний артрит променево-зап'ясних, гомілково - ступневих, колінних ліктьових суглобів, дрібних суглобів кистей, стоп у фазі нестійкої ремісії: подагрична нефропатія, симптоматична реальна артеріальна гіпертензія 2 ст.; хронічний пієлонефрит у фазі нестійкої, ремісії та хронічна хвороба нирок п'ятого ступеня, «Захворювання, так, пов'язані з проходженням військової служби».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2021 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, про які вказано в ухвалі суду.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку на звернення до суду, яка мотивована тим, що позивачем був пропущений строк на звернення до суду у зв'язку із його хворобливістю та необхідіністю постійного лікування в м. Сарни, що фактично позбавило його можливості вчасно звернутися до суду із даним позовом.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017) передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним, воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Олександр Волков проти України» в контексті порушення статті 6 Конвенції, зазначив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV).
Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
При цьому, причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
У наведеному клопотанні позивач не навів обставин, які не залежали від його волі та вплинули на пропуск процесуальних строків. Окрім того, суд звертає увагу позивача, що пропуск строку понад 3 роки не може бути поновлений судом за вказаних обставин.
Згідно із частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружного адміністративного суду міста Києва, -
1. Позовну заяву повернути.
2. Ухвалу про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням.
Ухвала, відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 та п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та в строки, передбачені ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя А.С. Мазур